Квинафар

Склад

діюча речовина: квінаприл;

1 таблетка містить квінаприлу гідрохлориду еквівалентно 10 мг або 20 мг квінаприлу;

допоміжні речовини: магнію карбонат важкий, кальцію гідрофосфат, желатин, кросповідон А, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, макрогол 400.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що впливають на сердцево-судинну систему. Інгібітори ангіотензин- перетворювального ферменту. 

Код АТС С09А А06.

Показання

• Артеріальна гіпертензія.
• Застійна серцева недостатність.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до квінаприлу або будь-якого компонента препарату.
• Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з попередньою терапією інгібіторами АПФ.
• Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
• Вагітність; період годування груддю.

Спосіб застосування та дози

Артеріальна гіпертензія.

Монотерапія: рекомендована початкова доза препарату становить 10 мг один раз на добу. Залежно від клінічної реакції доза може бути збільшена до 20 або 40 мг на добу. Рекомендовану дозу застосовують один раз на добу або ділять на два прийоми. За потреби корекція дози має проводитися з інтервалами у 3–4 тижні. Довготривалий контроль підтримується для більшості пацієнтів з режимом дозування один раз на добу.

Максимальна підтримуюча доза препарату становить 40 мг на добу. У ході експерементальних дослідженнь деяким хворим призначалася доза до 80 мг на добу.

Препарат слід приймати в один і той самий час з їжею або без їжі.

Супутнє лікування діуретиками: пацієнти, які застосовують діуретики, можуть іноді відчувати надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування Квінафаром. Хворим, які лікуються діуретиками, щоб запобігти надмірному зниженню артеріального тиску, рекомендована початкова доза квінафару становить 2,5 мг. Після цього доза препарату підбирається так, щоб досягти бажаного клінічного ефекту.

Застійна серцева недостатність.

Рекомендована початкова доза Квінафару для пацієнтів із застійною серцевою недостатністю становить 2,5 мг один раз на добу. Якщо початкова доза препарату переноситься добре, можна проводити коригування до ефективної дози до 40 мг на добу, яку приймають за 1 або 2 прийоми сумісно з діуретиками і/або серцевими глікозидами. Для пацієнтів зазвичай є ефективною доза

10 - 20 мг на добу. Препарат слід приймати в один і той самий час.

Тяжка серцева недостатність.

Лікування Квінафаром при нестабільнії або тяжкії формі серцевої недостатності треба розпочинати в лікарні, під наглядом лікаря. Також до цієї катигорії пацієнтів, яким потрібно розпочинати лікування в лікарні відносятся: пацієнти, які застосовують високі дози діуретиків

(більше 80 мг фуресеміду) або комбіновану терапію діуретиками, мають гіповолемію, гіпонатріємію (рівень натрію в крові менше 130 мкЕК/л), систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст., високі дози вазодилататорної терапії, рівень креатиніну в крові більше ніж

150 ммоль/л, вік понад 70 років. 

Застосування для осіб літнього віку (> 65 років) та з нирковою недостатністю.

Оскільки з віком функція нирок порушується, це слід враховувати при призначенні препарату особам літнього віку та пацієнтам з кліренсом креатиніну менше ніж 40 мл/ хв. При значній гіпертензії призначають початкову дозу 2,5 мг, яку рекомендується коригувати до досягнення бажаного ефекту.

Побічні реакції

Психічні порушення: іноді – порушення сну, нервозність; рідко – депресія.

Розлади нервової системи: часто – запаморочення; іноді – парестезії, сонливість.

Порушення зору: рідко – нечіткість зору, амбліопія.

Порушення з боку органа слуху: рідко – дзвін у вухах.

Порушення з боку серцево-судинної системи: часто – гіпотензія; іноді – прискорене серцебиття, асистолія, біль у грудях, стенокардія, постуральна гіпотензія; рідко - втрата свідомості, інфаркт міокарда, минуща ішемія, мозкові крововиливи.

Порушення з боку системи крові: іноді – нейтропенія; рідко – агранулоцитоз.

Порушення з боку системи дихання: часто – кашель; іноді – синусит, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – бронхоспазм, задишка, бронхіт, риніт, загострення астми; дуже рідко -

алергічний альвеоліт, анафілактична реакція.

Шлунково-кишкові розлади: часто – нудота, блювання, діарея; іноді – розлади шлунка, абдомінальний біль, сухість у роті або горлі, метеоризм; рідко – порушення смаку, запор, панкреатит, глосит, кишкова непрохідність.

Порушення з боку гепатобіліарної системи: рідко – порушення функції печінки; дуже рідко - холестатична жовтяниця, гепатит.

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: іноді - свербіж, висип, ексфоліативний дерматит, посилене потовиділення, екзантема, кропив’янка; рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, псоріазоподібний висип, алопеція, пухирчатка, фоточутливість.

Порушення з боку скелетно-м’язової системи: рідко – артралгія, міалгія, біль у спині.

Порушення з боку сечостатевої системи: іноді – протеїнурія (інколи з паралельним порушенням ниркової функції), імпотенція; рідко – порушення ниркової функції, гіперкаліємія; дуже рідко – ниркова недостатність.

Загальні порушення: часто – головний біль, стомлюваність; іноді – слабкість, запаморочення, ангіоневротичний набряк (набряк нижніх кінцівок, обличчя, язика, губ, глотки, голосової щілини і/або гортані).

Результати клінічних лабораторних досліджень.

Підвищення (більш ніж у 1,25 раза від верхньої межі норми) креатиніну сироватки крові й азоту сечовини крові. Таке підвищення спостерігається частіше у пацієнтів, які отримують супутню терапію діуретиками, ніж у тих, які приймають лише Квінафар. Підвищення рівня білірубіну у сироватці крові, печінкових ферментів. Зниження рівня гематокриту, тромбоцитів та лейкоцитів у крові. 

Передозування

Симптоми

Тяжка гіпотензія, шок, брадикардія, порушення електролітного балансу і ниркова недостатність.

Лікування

Лікування проводять шляхом інтравенозного введення рідини. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз мають незначний вплив на виведення Квінафару і квінаприлату. У разі зниження артеріального тиску проводять симптоматичну і підтримуючу терапію.

Вагітність

Застосування Квінафару протипоказане у період вагітності.

Якщо Квінафар з якихось причин застосовувався після першого триместру вагітності, у новонародженних спостерігаються зниження артеріального тиску, ниркова недостатність а також смерть. Іноді виникає олігогідромніон, який супроводжується порушенням ниркової функції, деформацією кінцівок, краніофаціальними деформаціями, гіпоплазією легенів та затримкою внутрішньоутробного розвитку.

Якщо жінка завагітніла, прийом препарату слід припинити якомога швидше. 

Немовлят, які in utero зазнали впливу Квінафару, слід ретельно спостерігати на наявність гіпотензії, олігурії і гіперкаліємії. Якщо має місце олігурія, слід звернути увагу на підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії.

Годування груддю

Квінаприл не слід приймати в період годування груддю.

Діти

Безпека й ефективність застосування квінаприлу у дітей не встановлена, тому терапія Квінафаром для пацієнтів цієї вікової категорії не рекомендується.

Особливості застосування

Гіпотензія.

У пацієнтів із неускладненою гіпертензією симптоматична гіпотензія спостерігається рідко. У пацієнтів з гіпертензією, які приймали квінаприл, гіпотензія частіше виникала у тих, хто мав знижений водно-сольовий баланс, тобто раніше приймали діуретики, дотримувалися низькосольової дієти, перебували на діалізі, страждали від діареї або блювання або мали тяжку ренін-залежну гіпертензію.

При симптоматичній гіпотензії, пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічним розчином. Короткотривала гіпотензивна реакція не є протипоказанням для подальшого лікування, однак якщо така реакція виникла, слід розглянути питання про застосування нижчих доз квінаприлу або доцільність супутнього лікування діуретиками.

Стеноз аортального і мітрального клапана серця/гіпертрофічна кардіопатія

З особливою обережністю слід застосовувати Квінафар для пацієнтів зі стенозом мітрального клапана серця і обструкцією відтоку лівого шлуночка, як наприклад, стеноз устя аорти, субаортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія.

Порушення функції нирок

У пацієнтів з порушенням функції нирок треба контролювати функцію нирок протягом всього лікування. Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронії системи порушення ниркової функції слід очікувати у деяких пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких ниркова функція може залежати від активності ренин-ангіотензин-альдостеронії системи Квінафар може спричинити олігурію, прогресуючу азотемію, дуже рідко гостру ниркову надостатність та смерть.

Якщо кліренс креатінину знижується, період напіввиведення Квінафару подовжується, тому необхідно призначати низьку початкову дозу препарату. Пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 60 мл/хв - 10 мг, 30–60 мл/хв - 5 мг, 10–30 мл/хв - 2,5 мг мл/хв.. Надалі рекомендується коригувати дозу до досягнення бажаного ефекту.

У пацієнтів з гіпертензійною хворобою та одно- чи двостороннім стенозом артерії нирки, спостерігаються підвищення креатиніну сироватки крові та азоту сечовини крові. Ці підвищення були оборотними при зупиненні лікування.

У деяких пацієнтів з гіпертензією без існуючого раніше захворювання нирок, спостерігається підвищення рівня азоту сечовини крові і креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне й оборотне, особливо якщо Квінафар застосовувався сумісно з діуретиками. Ризик розвитку такого порушення високий у пацієнтів з існуючим раніше захворюванням нирок. У такому випадку може знадобитися зменшення дози і/або припинення прийому діуретиків або Квінафару.

Досвід застосування Квінафару пацієнтом із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) та пацієнтів, які знаходяться на діалізі, не достатній, тому застосування препарату для таких хворих не рекомендується.

Анафілактоїдні реакції при аферезі ліпопротеїдів низької щільності

Анафілактоїдні реакції при лікуванні інгібіторами ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) були зареєстровані у хворих, яким одночасно проводився аферез ліпопротеїдів низької щільності шляхом декстран-сульфатної абсорбції. Цю комбінацію треба замінити використанням альтернативних ангіотензивних препаратів або альтернативних мембран для гемодіалізу.

Десенсибілізація

У хворих, які застосовували інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (отрутою Hymenoptera) спостерігались тривалі анафілактоїдні реакції. Цього стану вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, однак вони розвиваються знову після ненавмисного прийому препаратів. 

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

При лікуванні інгібіторами АПФ, включаючи квінаприл, описано випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини і/або гортані. У таких випадках прийом Квінафару слід негайно припинити, призначити адекватне лікування і спостерігати за пацієнтом до купірування набряку. Навіть у тих випадках, коли відмічається лише набряк язика, який не супроводжується розладами дихання, пацієнти потребують тривалого спостереження, оскільки лікування антигістамінними засобами і кортикостероїдами може бути недостатньо. 

Дуже рідко спостерігається ангіоневротичний набряк, який охоплював гортань або язик, і призводив до смерті. Якщо при ураженні язика, голосової щілини або гортані ймовірний розвиток обструкції дихальних шляхів, необхідна невідкладна терапія, яка включає підшкірне введення адреналіну 1:1000 (3 - 5 мл) і забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен знаходитися під пильним медичним контролем до повного зникнення цих симптомів.

Застосування Квінафару інколи може супроводжуватись агранулоцитозом та нейтропенією. Квінафар слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з порушенням ниркової функції та колагенозом судин. Якщо Квінафар застосовується для таких пацієнтів, рекомендується проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів і спостерігати за хворим на предмет появи будь-яких ознак інфекції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботи з іншими механізмами. 

Квінафар може незначною мірою впливати на здатність керувати автотранспортом або роботи з іншими механізмами, особливо на початку лікування або при одночасному вживанні з алкоголем, може виникати запаморочення або стомлюваність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Тетрациклін. Застосування тетрацикліну разом з Квінафаром зменшує абсорбцію тетрацикліну у пацієнтів приблизно на 28 - 37%. Зменшена абсорбція зумовлена присутністю карбонату магнію як наповнювача у препараті квінаприлу. Рекомендується уникати сумісного застосування Квінафару з тетрацикліном.

Супутня діуретична терапія. Пацієнти, які приймають діуретики, можуть іноді відчувати надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування Квінафаром. Гіпотензивний ефект першої дози можна ефективно мінімізувати, відмінивши діуретик за кілька днів до початку терапії Квінафаром. Якщо відмінити діуретик неможливо, слід забезпечити медичний нагляд протягом двох годин після прийому початкової дози Квінафару.

Препарати, які підвищують рівень калію у сироватці крові. Квінафар може знижувати рівень альдостерону, що може призводити до незначного підвищення рівнів калію в сироватці крові. Квінафар може послаблювати гіпокаліємію, спричинену тіазидними діуретиками. Супутня терапія Квінафару з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, триамтереном або амілоридом), калієвими добавками або калійвмісними замінниками солей може призводити до значного підвищення рівнів калію у сироватці крові. Якщо ж сумісна терапія показана внаслідок вираженої гіпокаліємії, такі препарати слід застосовувати з особливою обережністю і частим контролем рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки при зменшенні продукції альдостерону Квінафар часто підвищує рівень калію в сироватці крові.

Хірургія/анестезія.

При хірургічних втручаннях і наркозі слід дотримуватись обережності, оскільки інгібітори АПФ блокують утворення ангіотензину ІІ, спричинене компенсаторною продукцією реніну. Це може спричинити розвиток артеріальної гіпотензії, для усунення якої показане введення плазмозамінників.

Літій. Підвищені рівні літію в сироватці крові і симптоми літієвої токсичності спостерігаються у пацієнтів, які одночасно застосовували літій та інгібітори АПФ. Одночасна терапія цими препаратами має проводитися з обережністю; рекомендовано частий контроль рівнів літію у сироватці крові. Застосування діуретика може збільшити ризик токсичності літія.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту

У деяких пацієнтів застосування нестероїдних протизапальних засобів може знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Крім того, НПЗЗ і інгібітори АПФ спричиняють на підвищення рівнів калію в сироватці крові, тоді як ниркова функція може погіршуватися. Ці ефекти зазвичай оборотні і виникають особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Антидіабетичні препарати (пероральні гіпоглікемічні засоби та інсулін)

Сумісне застосування Квінафару та антидіабетичних засобів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби) може спричиняти зниження підвищених рівнів глюкози у крові з ризиком гіпоглікемії.

Інші препарати

Сумісне застосування Квінафару з алопуринолом, цитостатиками та імунодепресантами, системними кортикостероїдами або прокаїнамідом може призводити до збільшення ризику лейкопенії.

При сумісному застосуванні з барбітуратами, наркотичними засобами, трициклічними антидепресантами, нейролептиками або алкоголем можливе потенціювання ортостатичної гіпотензії.

β-блокатори, метилдопа та діуретики можуть підвищувати гіпотензивний ефект Квінаприлу і тому повинні застосовуватися лише під пильним медичним спостереженням.

Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Антациди можуть знижувати біодоступність Квінафару.

Під час сумісного застосування інгібіторів АПФ з триметопримом спостерігалася тяжка гіперкаліємія.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Квінафар гідролізується до активного метаболіту квінаприлату, сильнодіючого інгібітора АПФ тривалої дії у плазмі і тканинах. АПФ каталізує перетворення ангіотензину І в ангіотензин ІІ, який є сильним судинозвужувальним засобом. 

Пригнічення АПФ призводить до зниження концентрацій ангіотензину-ll і зменшення секреції альдостерону; метаболізм брадикініну також пригнічується. У клінічних дослідженнях було виявлено, що квінаприл не чинить негативного впливу на метаболізм глюкози. Квінафар

зменшує загальний периферичний опір та нирковий судинний опір. 

У цілому, клінічно значущих змін у нирковому кровотоці або швидкості клубочкової фільтрації не спостерігається. Застосування Квінафару призводило до зниження артеріального тиску як в положенні лежачи, так і в положенні стоячи чи сидячи. Максимальний ефект досягався через

2 - 4 години при застосуванні препарату в рекомендованих дозах. Деяким пацієнтам для досягнення максимального зниження артеріального тиску потрібно було 2 - 4 тижні лікування. На експериментальних моделях гіпертензії у тварин спостерігалось зменшення гіпертрофії лівого шлуночка.

Фармакокінетика.

Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 2 години після прийому. Біодоступність активного метаболіту, квінаприлату, становить 60 % від прийнятої пероральної дози квінаприлу. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування квінаприлу, але надмірно високий вміст жирів у їжі може зменшувати його всмоктування. Майже 97 % активної речовини зв’язується з білками плазми крові. Період напіввиведення квінаприлату після прийому повторної дози - 3 години. Рівноважна концентрація досягається через 2-3 дні після початку терапії. Квінаприлат виводиться у незміненому вигляді, головним чином, нирками. 

У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається більш тривалий період напіввиведення і вища концентрація квінаприлату в плазмі. Виведення квінаприлату знижене також у пацієнтів літнього віку.

Концентрація квінаприлату знижена у пацієнтів з алкогольним цирозом, у зв’язку з порушенням

діетирифікаціїї квінаприлату.

Основні фізико-хімічні властивості

Овальні таблетки білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням “10” або “20” з одного боку та рискою - з іншого боку.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 ^оС, в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

АТ Фармацевтичний завод ТЕВА, Угорщина.

Місцезнаходження

Н-4042 м. Дебрецен, вул. Палагі, 13, Угорщина.

Н-2100 м. Годолло, вул. Танчич Міхалі, 81.