Квентиакс

Склад

діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 25 мг або 100 мг, або 200 мг, або 300 мг кветіапіну (у вигляді кветіапіну фумарату);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигидрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, заліза оксид жовтий (Е 172) – міститься у таблетках по 25 мг та 100 мг, заліза оксид червоний (Е 172) – міститься у таблетках по 25 мг.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 25 мг: круглі, блідо-червоного кольору, вкриті плівковою оболонкою таблетки, із скошеним краєм;
• таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг: круглі, жовто-коричневого кольору, вкриті плівковою оболонкою таблетки;
• таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг: круглі, білого кольору, вкриті плівковою оболонкою таблетки;
• таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 300 мг: білого кольору, вкриті плівковою оболонкою таблетки у формі капсули.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Кветіапін.

Код АТХ N05A H04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Кветіапін є похідною речовиною дибензотіазепіну, що чинить нейролептичну дію. Кветіапін і його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін взаємодіють з цілим рядом рецепторів нейромедіаторів. Залишається нез’ясованим, який внесок у фармакологічний ефект препарату робить N-дезалкільований метаболіт.

Кветіапін проявляє афінність до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ₂ та 5НТ_1А (in vitro Ki дорівнює 288 та 557 нМ відповідно) і дофамінових рецепторів D₁ та D₂ (in vitro Ki дорівнює 558 та 531 нМ відповідно). Вважають, що це поєднання рецепторного антагонізму при відносній вибірковості взаємодії з рецепторами 5НТ₂, порівняно з D₂, лежить в основі клінічних антипсихотичних властивостей препарату, а також відносно низької частоти розвитку екстрапірамідних симптомів. Кветіапін також проявляє високу афінність до рецепторів гістаміну Н₁ (in vitro Ki дорівнює 10 нМ) і адренергічних рецепторів альфа 1 (in vitro Ki дорівнює 13 нМ) при більш низькій афінності до адренергічних рецепторів альфа 2 (in vitro Ki дорівнює 782 нМ). Кветіапін не зв’язується з холінергічними мускариновими та бензодіазепіновими рецепторами.

N-дезалкілкветіапін аналогічно кветіапіну проявляє афінність до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ₂ та дофамінових рецепторів D₁ та D₂.

Крім того, подібно кветіапіну N-дезалкілкветіапін проявляє високу афінність до серотонінових рецепторів 5НТ₁ та гістамінергічних і адренергічних рецепторів альфа 1 при більш низькій афінності до адренергічних рецепторів альфа 2.

Фармакокінетика.

У клінічно значущому діапазоні доз фармакокінетика кветіапіну і N-дезалкілкветіапіну є лінійною. Кінетика кветіапіну у чоловіків та жінок, у тих, що палять і не палять, не відрізняється.

Всмоктування. Кветіапін при пероральному застосуванні добре всмоктується в травному тракті. Біодоступність кветіапіну практично не змінюється при прийомі препарату з їжею, при цьому значення С_max і AUC збільшуються на 25 % і 15 % відповідно. Максимум вмісту препарату в плазмі крові досягається через 2 години після перорального застосування. Молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну в рівноважному стані становить 35 % від такої кветіапіну.

Розподіл. Об’єм розподілу кветіапіну становить 10 ± 4 л/кг, зв’язування з білками плазми крові – 83 %.

Елімінація і метаболізм. Період напіввиведення кветіапіну – приблизно 6–7 годин при багаторазовому прийомі препарату в клінічно рекомендованих дозах. Цей показник для N-дезалкілкветіапіну становить приблизно 12 годин. В середньому молярна частка вільного кветіапіну і його активного метаболіту, що виділяється із сечею, становить менше 5 %.

При дослідженні препарату з радіоактивними ізотопами показано, що приблизно 73 % виділяється із сечею і 21 % – з калом впродовж одного тижня.

Кветіапін інтенсивно метаболізується в печінці, при цьому частка вихідної сполуки в сечі і калі через тиждень після прийому міченого кветіапіну становить менше 5 % від дози. З урахуванням інтенсивної метаболізації кветіапіну в печінці слід чекати, що в осіб з порушенням функції печінки вміст препарату в плазмі крові буде вищий, тож може бути необхідним коректування дози.

Основні реакції метаболізації кветіапіну полягають в окисненні бічного алкільного ланцюга, гідроксилюванні дибензотіазепінового кільця, сульфоксилюванні та кон’югації (фаза 2). Основними метаболітами кветіапіну в плазмі крові людини є продукти окиснення і сульфоокиснення, жоден з яких не має фармакологічної активності.

Основним ферментом системи цитохрому Р450, що відповідає за метаболізацію кветіапіну, є Р450 ЗА4. Утворення N-дезалкілпохідної і елімінація кветіапіну відбуваються, головним чином, під дією цього ферменту.

У дослідах in vitro показано, що кветіапін і деякі з його метаболітів (включаючи N-дезалкіл-кветіапін) є слабкими інгібіторами ферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та ЗА4. Проте таке інгібування in vitro відмічається тільки в концентраціях, що в 5–50 раз перев