Кларит XL

Склад

діюча речовина: clarithromycin;

1 таблетка містить 500 мг кларитроміцину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, гіпромелоза, магнію стеарат, тальк, пропіленгліколь, сорбітанолеат, титану діоксид (Е 171), ванілін, лак хіноліновий жовтий (Е 104).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії. 

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код ATC J01F A09.

Показання

Інфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:

• інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіт, синусит тощо);
• інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія тощо);
• інфекції шкіри та м’яких тканин (фолікуліт, бешиха тощо).

Протипоказання

Підвищена чутливість до кларитроміцину, інших макролідних антибіотиків або до інших компонентів препарату;

порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);

одночасне застосування з такими препаратами, як: астемізол, цизаприд, пімозид і терфенадин, ерготамін або дигідроерготамін;

одночасне застосування з ранітидином вісмут цитратом хворим з гострою порфірією;

тяжкі захворювання печінки.

Спосіб застосування та дози

Звичайна доза кларитроміцину для дорослих 500 мг 1 раз на добу. При тяжких інфекціях можна збільшити дозу до 1 000 мг 1 раз на добу. Таблетку потрібно приймати під час їжі, ковтаючи її цілою. Курс лікування становить 5-14 днів, за винятком не госпітальної пневмонії та синуситу, лікування яких необхідно проводити протягом 6-14 днів.

Таблетки Кларит XL, вкриті плівковою оболонкою, 500 мг, не можна призначати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), оскільки не можна зменшити дозу у таблетці. Для цієї групи пацієнтів пропонується Кларит 250 мг, таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Для пацієнтів із нирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30 - 60 мл/хв) дозу знижують на 50 % до максимальної дози кларитроміцину – 1 таблетка пролонгованої дії на день.

Побічні реакції

З боку шлунково-кишкового тракту. Відзначаються такі побічні реакції, як нудота, диспепсія, діарея, блювання, болі у шлунку. В окремих випадках повідомлялося про зміну сприйняття смаку. Також відзначалися випадки стоматиту, запалення язика, кандидомікозу ротової порожнини та знебарвлення язика; зміни кольору зубної емалі. Були також поодинокі випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості, від слабкого до небезпечного для життя, та поодинокі випадки панкреатиту.

З боку імунної системи. Алергічні реакції, починаючи з кропив’янки, незначного висипання на шкірі та набряку Квінке, аж до розвитку анафілактичного шоку. При пероральному застосуванні кларитроміцину спостерігалися випадки синдрому Стівенса-Джонсона.

З боку нервової системи. Відзначалися випадки транзиторних порушень з боку ЦНС: головний біль, запаморочення, вертиго, парестезія, страх, безсоння, нічні кошмари, шум у вухах, збентеження, дезорієнтація, галюцинації, психоз та деперсоналізація.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Повідомлялося про порушення функції печінки (у більшості випадків оборотні), в тому числі підвищення активності печінкових ферментів, гепатит та холестаз (з жовтяницею або без неї). Дуже рідко спостерігалися випадки відмови роботи печінки та летальні наслідки.

З боку сечовидільної системи. Відзначалися поодинокі випадки підвищення рівня креатиніну, інтерстиціального нефриту, ниркової недостатності.

З боку серцево-судинної системи. Спостерігалися збільшення інтервалу QT, тахікардія та тріпотіння/мерехтіння шлуночків.

З боку органів слуху. Повідомлялося про втрату слуху, який відновлювався після припинення застосування кларитроміцину, запаморочення, шум у вухах.

З боку кровоносної системи. Лейкопенія та тромбоцитопенія.

Інше. Дуже рідко були випадки гіпоглікемії, іноді у пацієнтів, які отримували пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін, випадки увеїту, головним чином у пацієнтів, які отримували рифабутин. Майже всі ці випадки є оборотними. Також були повідомлення про випадки порушення нюху, зазвичай у поєднанні з порушенням смакових відчуттів.

Є дані щодо токсичності колхіцину при його одночасному застосуванні з кларитроміцином, головним чином у пацієнтів літнього віку. Деякі з цих випадків відзначалися у пацієнтів з нирковою недостатністю. Іноді це призводило до летальних наслідків.

Передозування

Прийом великої дози кларитроміцину може викликати симптоми з боку травного тракту (нудота, блювання, діарея). В одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину були описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

У разі передозування необхідно видалити неабсорбований препарат із травного тракту та призначити симптоматичне лікування. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз суттєво не впливають на рівень кларитроміцину у сироватці.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності або годування груддю не вивчалася. Є дані щодо ембріотоксичного впливу на плід у тварин. Кларитроміцин проникає у грудне молоко, тому слід припинити годування груддю. У період вагітності або годування груддю Кларит XL призначають тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризику.

Діти

Таблетки Кларит XL не застосовують дітям.

Особливості застосування

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і розпочати відповідну терапію.

Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальними наслідками, спричиненого Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні кларитроміцину. Слід завжди пам’ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Порушення функції печінки.

Для пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки, але зі збереженою функцією нирок коригувати дози кларитроміцину не потрібно. Стаціонарні концентрації у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняється у хворих цієї групи та здорових пацієнтів.

Стаціонарні концентрації 14-гідроксикларитроміцину у хворих із порушенням функції печінки нижчі, ніж у здорових людей.

Порушення функції нирок.

При порушенні функції нирок збільшуються мінімальний та максимальний вміст кларитроміцину у плазмі крові, період напіввиведення та площа під кривою залежності «концентрація-час» кларитроміцину та 14-гідроксикларитроміцину. Константа елімінації та виведення із сечею зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від ступеня порушення функції нирок.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку рівень кларитроміцину та 14-гідроксикларитроміцину у крові був вищим, а виведення повільніше порівняно з такими у молодих людей. Зміни фармакокінетики у пацієнтів літнього віку пов’язані у першу чергу зі змінами кліренсу креатиніну та функціонального стану нирок, а не з віком пацієнта.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

На період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та іншими механізмами, враховуючи профіль побічних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасний прийом препаратів, що метаболізуються системою цитохрому Р450, таких як алпрозолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, метилпреднізолон, омепразол, пімозид, хінідин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, вінбластин, варфарин, алкалоїди ріжків, тріазолам, мідазолам, дизопірамід, ловастатин, рифабутин, циклоспорин; інші ізоферменти системи Р450: фенітоїн, теофілін, вальпроат, з кларитроміцином може спричинити підвищення рівня цих препаратів у сироватці крові. При одночасному прийомі кларитроміцину та інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, наприклад ловастатину або симвастатину, спостерігався рабдоміоліз.

Колхіцин являє собою як субстрат CYP3A, так і субстрат білка-переносника клітинного транспорту – P-глікопротеїну (Pgp). Кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами CYP3A та Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину кларитроміцин пригнічує активність CYP3A та/або Pgp, що може призвести до підвищення концентрації колхіцину у плазмі крові. Пацієнтам слід знаходитись під медичним наглядом для виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину.

Одночасне застосування кларитроміцину з цизапридом, пімозидом може призвести до подовження QT-інтервалу та серцевої аритмії, включаючи шлуночкову тахікардію, шлуночкову фібриляцію та піруетну тахікардію.

Метаболізм терфенадину та астемізолу змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів з кларитроміцином, що іноді призводило до серцевої аритмії, подібної до такої при застосуванні цизаприду, пімозиду.

Кларит при одночасному застосуванні з теофіліном або карбамазепіном може спричиняти підвищення їх рівнів у сироватці крові та посилення їх токсичності.

При одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом спостерігалися випадки тріпотіння/мерехтіння шлуночків. Необхідно контролювати рівень цих препаратів у крові під час лікування.

Застосування кларитроміцину пацієнтам, які приймають дигоксин або варфарин, може призвести до посилення їх дії за рахунок зменшення рівня екскреції. Тому у пацієнтів, які приймають варфарин, необхідно контролювати величину протромбінового часу. Також необхідно контролювати рівень дигоксину у сироватці крові.

Потрібно враховувати можливість перехресної стійкості між кларитроміцином і іншими препаратами макролідного ряду та лінкоміцином і кліндаміцином.

Ритонавір збільшує значення AUC (площа під кривою «концентрація-час») кларитроміцину при їх одночасному застосуванні. Немає необхідності у зміні дози кларитроміцину для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %, а при значенні кліренсу креатиніну менше 30 мл/хв – на 75 %. Дозу кларитроміцину, що становить 1 г на день, не можна призначати одночасно з ритонавіром.

Одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну призводить до гострої токсичності препаратів ріжків, що характеризується вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, у тому числі ЦНС.

Одночасне застосування таблеток кларитроміцину та зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів може спричинити зниження стаціонарних рівнів зидовудину в крові.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 50S-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій та пригніченням біосинтезу білка. Таблетки пролонгованої дії є однорідною кристалічною основою, яка при проходженні через травний тракт забезпечує тривале вивільнення діючої речовини.

Препарат виявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи госпітальні штами.

Кларитроміцин in vitro високоефективний проти Legionella pneumophila та Mycoplasma pneumonie.

Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae та Pseudomonas, як і грамнегативні бактерії, що не ферментують лактози, нечутливі до кларитроміцину.

Кларитроміцин високоефективний проти більшості штамів, зазначених нижче. Його ефективність підтверджена як in vitro, так і клінічно при інфекціях, спричинених цими мікроорганізмами.

Кларит XL ефективний відносно грампозитивних мікроорганізмів:

Staphylococcus aureus,

Streptococcus pneumoniae,

Streptococcus pyogenes,

Listeria monocytogenes.

Аеробних грамнегативних мікроорганізмів:

Haemophilus influenzae,

Haemophilus parainfluenzae,

Moraxella catarrhаlis,

Neisseria gonorrhоеae,

Legionella pneumophila.

Інших мікроорганізмів:

Mycoplasma pneumonia,

Chlamydia pneumonia (TWAR).

Мікобактерій:

Mycobacterium leprae,

Mycobacterium kansasii,

Mycobacterium chelonae,

Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium соmplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.

β-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.

Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, стійкі до кларитроміцину.

Дослідження in vitro показали ефективність кларитроміцину проти більшості штамів мікроорганізмів, перелічених нижче, однак його ефективність не підтверджується клінічними дослідженнями, і доцільність практичного застосування залишається нез’ясованою.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми:

Streptococcus agalactiae,

Streptococci (групи C,F,G),

Стрептококи групи Viridans 

Аеробні грамнегативні мікроорганізми:

Bordetella pertussis,

Pasteurella multocida,

Chlamydia trachomatis,

Інші мікроорганізми.

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми:

Clostridium perfringens,

Peptococcus niger,

Propionibacterium acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми:

Bacteriodes melaninogenicus.

Спірохети:

Borrelia burgdorferi,

Treponema pallidum.

Кампілобактерії:

Campylobacter jejuni.

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний 14-гідроксикларитроміцин. Мікробіологічна активність метаболіту така ж сама, як і в материнської субстанції, або в 1-2 рази слабша для більшості мікроорганізмів, за винятком H. influenzae, відносно до якого ефективність метаболіту у 2 рази вища. Материнська субстанція та її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект відносно H. influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму мікроорганізму.

Фармакокінетика. Кларитроміцин метаболізується за допомогою системи цитохрому Р450 ЗА (СYP3A) у печінці. Абсолютна біодоступність становить близько 50 %. При повторному прийомі дози препарату кумуляції не виявлено і характер метаболізму в організмі людини не змінюється.

Кларитроміцин зв’язується з білками плазми крові на 70 % у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв’язування зменшується до 41 %, певно, через насичення місць зв’язування. Це спостерігається тільки при концентраціях, які у багато разів перевищують терапевтичну.

Прийом кларитроміцину з пролонгованою дією внутрішньо у дозі 500 мг на день дозволяє підтримувати однакові рівні максимальних концентрацій кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину у плазмі крові. Максимальні концентрації у стаціонарному стані (C_max) кларитроміцину та 14-гідроксикларитроміцину у плазмі становили відповідно 1,3 та 0,48 мкг/мл. Періоди напіввиведення препарату та його метаболіту становили відповідно 5,3 та 7,7 години.

При прийомі таблеток кларитроміцину з пролонгованою дією внутрішньо у дозі 1000 мг в день (2 таблетки по 500 мг) максимальні концентрації кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину в стаціонарному стані становлять у середньому 2,4 мкг/мл та 0,67 мкг/мл відповідно. Періоди напіввиведення препарату та його основного метаболіту становлять відповідно 5,8 та 8,9 години. Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації (Т_max) при прийомі доз по 500 мг і 1 000 мг на добу, становить близько 6 годин. У стаціонарному стані концентрація 14-гідроксикларитроміцину не збільшується пропорційно дозам кларитроміцину, а періоди напіввиведення кларитроміцину та його основного метаболіту збільшуються з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину пов’язаний зі зменшенням утворення 14-гідроксильованого та N-деметильованого метаболітів при застосуванні вищих доз.

Із сечею виводиться близько 40 % дози кларитроміцину, з калом – близько 30 %.

Кларитроміцин і 14-гідроксикларитроміцин широко розповсюджуються у тканинах та рідинах організму. Після перорального прийому вміст кларитроміцину у спинномозковій рідині залишається невисоким (1-2 % від рівня у сироватці крові при нормальному стані гематоенцефалічного бар’єра). Вміст у тканинах зазвичай у кілька разів вищий, ніж вміст у сироватці крові.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із помірним або тяжким порушенням функції печінки, але зі збереженою функцією нирок, корекція дози кларитроміцину не потрібна.

Порушення функції нирок

При порушенні функції нирок збільшуються мінімальні і максимальні концентрації у плазмі крові, період напіввиведення і площа під кривою «концентрація/час» кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину. Константа елімінації і виведення з сечею зменшуються. Ступінь зміни цих показників залежить від ступеня порушення функції нирок – чим важче порушення, тим більше виражені зміни показників.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку рівень кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину в крові був вищий, а виведення повільніше порівняно з такими у людей молодшого віку. Зміна фармакокінетики у літніх людей пов'язана, у першу чергу, з порушенням функціонального стану нирок, а не з віком пацієнта.

Основні фізико-хімічні властивості

овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з відбитком «CLARITT XL» з одного боку та гладенькі з іншого боку.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Табук Фармасьютікал Манюфекчурінг Ко.

Місцезнаходження

Ел-Мадіна Роуд, 3633, Табук, Королівство Саудівської Аравії.