Кардилол

Форма випуску

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Сумісні блокатори альфа- і бета-адренорецепторів.

Код АТС С07А G02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Кардилол^® – комбінований α₁- і неселективний блокатор β-адренорецепторів без внутрішньої симпатоміметичної активності. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) енантіомерів. Карведилол має антиангінальну, антиаритмічну і гіпотензивну дію. Кардилол^® зменшує автоматизм синусового вузла, частоту серцевих скорочень (в стані спокою і при фізичному навантаженні), скоротливість і збудливість міокарда, уповільнює атріо-вентрикулярну провідність, знижує потребу міокарда в кисні. Має помірно виражену антагоністичну активність відносно іонів кальцію. При систематичному застосуванні поступово знижує артеріальний тиск. Судинорозширювальна дія відбувається головним чином внаслідок селективної блокади альфа₁-рецепторів. Знижується периферичний судинний опір. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему шляхом блокади бета-адренорецепторів. Знижується активність реніну плазми. Карведилол має мембраностабілізуючі властивості. Це антиоксидант, який видаляє вільні кисневі радикали. Карведилол зменшує післянавантаження, спричиняє протиішемічну дію. У хворих з порушенням функції лівого шлуночка або недостатністю кровообігу покращує гемодинамічні показники та фракцію викиду і розміри лівого шлуночка.

Фармакокінетика. Після приймання внутрішньо швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1 – 2 год і лінійно залежить від прийнятої дози. Біодоступність становить 25 – 35 % за рахунок метаболізму при першому проходженні через печінку. Біодоступність підвищується (до 50 %) у пацієнтів із захворюваннями печінки і осіб літнього віку. При одночасному прийманні з їжею абсорбція препарату уповільнюється, але об'єм абсорбції не зменшується. З білками плазми крові зв'язується 98 % карведилолу. Тривалість дії – більше 15 год. При тривалому застосуванні кумуляції не спостерігається. Метаболізується переважно в печінці шляхом окислення ароматичного кільця і глюкуронізації за участю цитохрому Р₄₅₀ CYP _2D6. Утворюється три основних метаболіта, які мають β- і слабку α-адреноблокуючу активність. Один з них - 4'-гідроксифенілкарведилол – по β-адреноблокуючій активності майже в 13 разів переважає вихідну сполуку. Надходить в грудне молоко. Період напіввиведення становить 7 – 11 годин для S-енантіомера і 5 – 9 годин для R-енантіомера. Менше 2 % виділяється з сечею в незміненому стані.

Показання до застосування

Хронічна серцева недостатність (ХСН), артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця.

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовують внутрішньо. Схему дозування встановлюють індивідуально. При артеріальній гіпертензії у перші два дні лікування доза складає 12,5 мг 1 раз на добу, потім дозу збільшують до 25 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшувати; максимальна добова доза – 50 мг. Збільшувати дозу можна не частіше, ніж 1 раз на 2 тижні. У пацієнтів літнього віку може бути ефективною доза 12,5 мг на добу. При ішемічній хворобі серця рекомендована початкова доза складає 12,5 мг 2 рази на добу. При необхідності дозу постійно підвищують з інтервалами не менше 2 тижнів до максимальної добової дози 50 мг на 2 приймання. При хронічній серцевій недостатності для хворих літнього віку максимальна добова доза складає 50 мг на 2 приймання. Для хворих з масою тіла менше 85 кг максимальна рекомендована доза складає 25 мг 2 рази на добу, для хворих з масою тіла більше 85 кг – 50 мг 2 рази на добу. Таблетки слід ковтати не розжовуючи, запивати достатньою кількістю рідини, незалежно від приймання їжі. Тривалість лікування лікар визначає в залежності від стану хворого і тяжкості перебігу захворювання. Відміну препарату проводять поступово протягом 1 – 2 тижнів.

Побічна дія

Артеріальна гіпотензія, брадикардія, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, головний біль, підвищення тонусу і моторики кишечнику (нудота, запор, діарея), порушення атріо-вентрикулярної провідності, алергічні реакції (алергічна екзантема, шкірний свербіж, кропив'янка), поява псоріатичних бляшок або загострення псоріатичного процесу. В окремих випадках: порушення сну, депресія, парестезії, підсилення проявів серцевої недостатності, закладеність носа, тромбоцитопенія, лейкопенія, підвищення активності печінкових трансаміназ, гостра ниркова недостатність (для пацієнтів з порушенням функції нирок). Серед інших проявів побічної дії: болі в кінцівках, зменшення продукції слізної рідини.

Протипоказання

Атріо-вентрикулярна блокада II – III ступеня, декомпенсована серцева недостатність, яка потребує внутрішньовенного застосування засобів з позитивною інотропною дією, брадикардія (ЧСС менше 50 за 1 хв.), синдром слабкості синусового вузла, виражена артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, бронхіальна астма, тяжка печінкова недостатність, підвищена чутливість до препарату, періоди вагітності та годування груддю, дитячий вік.

Передозування

При передозуванні можливе посилення описаних вище побічних ефектів. Можлива артеріальна гіпотензія, запаморочення, уповільнення серцевого ритму, блювання, серцева недостатність. Внутрішньовенно повільно вводять розчин атропіну та альфа-адреноміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін чи адреналін) залежно від маси тіла і ефективності. Якщо в клінічній картині передозування переважає вазодилатація, вводять норадреналін. Проводять симптоматичну та інфузійну терапію.

Карведилол практично не видаляється з крові при гемодіалізі.

Особливості застосування

Враховуючи, що Кардилол^® може маскувати симптоми гіпертиреоїдизму і ознаки гіпоглікемії, препарат з обережністю слід призначати хворим на цукровий діабет, хворобу Рейно, облітеруючі захворювання периферичних артерій, міастенію та виражені порушення функції нирок.

Перед початком лікування Кардилолом^® при серцевій недостатності слід провести адекватну терапію для усунення декомпенсації. У хворих на серцеву недостатність (при артеріальному тиску менше 100 мм рт. ст.), або наявності супутніх захворювань (ішемічна хвороба серця, ураження периферичних судин, порушення функції нирок) слід контролювати стан сечовидільної системи. У хворих на стенокардію Принцметала невибіркові бета-адреноблокатори можуть спричиняти біль за грудниною. При нестабільній стенокардії, AV-блокаді І ступеня необхідно контролювати стан пацієнта і ЕКГ. З обережністю призначати препарат при вазоспастичній стенокардії.

Хворим з хронічними обструктивними бронхолегеневими захворюваннями, які не одержують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Кардилол^® застосовують, коли переваги його застосування перевищують потенційний ризик. На початку застосування і при підвищенні дози необхідне медичне спостереження. При появі перших ознак бронхоспазму дозу слід зменшити.

З обережністю призначати пацієнтам з порушеннями функції печінки і нирок, тому що концентрація карведилолу в плазмі крові при цьому підвищується залежно від ступеня тяжкості печінкової і ниркової недостатності.

У пацієнтів із тяжкими алергозами, яким проводять курс десенсибілізації, карведилол може підвищити чутливість до алергенів. Карведилол може погіршити клінічну картину псоріазу.

З обережністю призначати препарат при депресії, станах, що супроводжуються ризиком метаболічного ацидозу.

Хоча немає прямих вказівок на ембріо- чи фетотоксичну дію Кардилолу^®, відомо, що він проникає у плаценту і виділяється в грудне молоко. Блокада альфа- та бета-адренорецепторів у плода або новонародженого може індукувати перинатальний чи неонатальний дистрес-синдром, який проявляється брадикардією, пригніченням дихання, гіпотермією та гіпоглікемією, тому не слід призначати Кардилол^® у періоди вагітності та годування груддю. Клінічний досвід застосування препарату в педіатрії відсутній. Призначати препарат дітям не рекомендовано.

Пацієнтам літнього віку Кардилол^® призначають в дозі 12,5 мг на добу, особливо при порушеннях функції нирок.

Слід попередити хворих, які використовують контактні лінзи, що карведилол зменшує продукцію слізної рідини.

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

В процесі лікування Кардилолом^® слід утримуватись від керування автомобілем, а також виконання робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості реакції. Під час лікування не слід вживати алкогольні напої.

За необхідності оперативного втручання – слід повідомити анестезіолога.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

При одночасному застосуванні Кардилолу^® з інсуліном, протидіабетичними засобами для приймання внутрішньо (глібенкламід) їх гіпоглікемічна дія посилюється. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами різних груп відбувається посилення гіпотензивної дії. При одночасному призначенні Кардилолу^® з резерпіном, метилдопою, клонідином, верапамілом можливий розвиток вираженої брадикардії. При одночасному лікуванні клонідином відмінити його можна лише через кілька днів після закінчення прийому Кардилолу^®. Засоби, що впливають на активність печінкових ферментів, СYР_2D6 можуть змінювати біодоступність карведилолу і його метаболітів (циметидин підвищує концентрацію в сироватці крові, рифампіцин – зменшує). Циклоспорин підвищує концентрацію карведилолу в сироватці крові. При застосуванні карведилолу з іншими бета-блокаторами (тимолол у вигляді очних крапель) підсилюється ефект дії. Симпатолітики (резерпін), інгібітори МАО (імізин) при застосуванні з карведилолом можуть спричинити брадикардію та артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування препарату з симпатоміметиками спричиняє артеріальну гіпертензію, брадикардію, асистолію, зменшення ефекту карведилолу. При одночасному застосуванні Кардилолу^® із засобами, що впливають на ЦНС (снодійні, транквілізатори, трициклічні антидепресанти, спирт етиловий) спостерігається взаємне підсилення ефектів. Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами зменшує гіпотензивну дію внаслідок зменшення продукції простагландинів. При одночасному застосуванні з ерготаміном потрібно враховувати судинозвужувальний ефект останнього. При одночасному застосовуванні карведилолу з похідними ксантину (теофілін) зменшується бета-адреноблокуючий ефект. У пацієнтів з тяжкими алергозами, яким проводять курс десенсибілізації, карведилол може підвищити чутливість до алергенів. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, йому слід підібрати препарат для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією. При застосуванні Кардилолу^® необхідно з обережністю призначати блокатори кальцієвих каналів (верапаміл) і антиаритмічні засоби І класу (хінідин). Уникати внутрішньовенного введення цих засобів на фоні застосування Кардилолу^®. При одночасному застосуванні з рифампіцином, фенобарбіталом концентрація Кардилолу^® в плазмі крові може зменшуватись, а при одночасному застосуванні з циметидином – підвищуватись. Одночасне приймання Кардилолу^® і дигоксину уповільнює AV-провідність внаслідок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. Гіпотензивну дію Кардилолу^® підсилюють засоби для наркозу (фторотан).

504, Делфі, Хіранандані Гарденс,

Повай, Мумбай, 400 076, Індія.