Карбидопа и леводопа-Тева

Склад

діючі речовини: карбідопа, леводопа;

1 таблетка містить карбідопи 25 мг, леводопи 250 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, індигокармін (Е 132).

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: блакитні з вкрапленнями, круглі, плоскі таблетки, зі скошеними краями, гладенькі з обох боків та з лінією розлому з одного боку. Тріщини та сколи відсутні.

Фармакотерапевтична група

Протипаркінсонічні препарати. Допамінергічні засоби. Леводопа з інгібітором декарбоксилази. Код АТХ N04B A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Комбінований протипаркінсонічний засіб, що містить метаболічний попередник допаміну – леводопу та інгібітор периферичної допа-декарбоксилази – карбідопу.

Як припускають, симптоми хвороби Паркінсона пов’язані з недостатньою кількістю дофаміну. У нормі дофамін виконує функцію нейромедіатора та виробляється у певних клітинах мозку, що контролюють м’язову активність. Рухові розлади вважають наслідком дофамінової недостатності.

Протипаркінсонічна дія леводопи обумовлена її перетворенням у допамін шляхом декарбоксилювання безпосередньо у центральній нервовій системі (ЦНС), що призводить до поповнення дефіциту допаміну у нервових клітинах.

Карбідопа, яка не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, перешкоджає екстрацеребральному декарбоксилюванню леводопи, завдяки чому надходження леводопи до мозку та перетворення її у допамін у ЦНС збільшується, що призводить до зменшення симптомів хвороби Паркінсона у багатьох пацієнтів.

Фармакокінетика.

Леводопа і карбідопа добре абсорбуються, максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 1-3 години. Період напіврозпаду леводопи становить приблизно дві години при наявності карбідопи. Як результат дії карбідопи, виведення леводопи з плазми знижується на 50 %. У присутності карбідопи леводопа головним чином перетворюється на амінокислоти та меншою мірою – на деривати катехоламіну. Всі метаболіти карбідопи та леводопи виводяться з сечею.

Показання

Хвороба та синдром Паркінсона.

Протипоказання

• Гіперчутливість до активних компонентів або до будь-якого з компонентів препарату;
• закритокутова глаукома;
• тяжка серцева недостатність;
• тяжка серцева аритмія;
• тяжкі психози;
• одночасне застосування селективних інгібіторів моноаміноксидази (МАО) типу А та неселективних інгібіторів МАО (за винятком низьких доз окремих інгібіторів МАО-В). Ці препарати необхідно відмінити щонайменше за 2 тижні до призначення Допікару;
• підозрілі та недіагностовані шкірні захворювання або меланома в анамнезі.

Препарат не застосовують пацієнтам, яким протипоказані симпатоміметики.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Необхідно з обережністю призначати препарат одночасно з нижчезазначеними лікарськими засобами.

Антигіпертензивні препарати. У пацієнтів, які отримували деякі антигіпертензивні препарати, додавання комбінацій леводопи з інгібітором декарбоксилази спричиняло розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії, тому на початку лікування препаратом може виникнути потреба у корегуванні дози антигіпертензивного препарату.

Антидепресанти. Є незначна кількість повідомлень про негативні реакції, включаючи гіпертензію та дискінезію, спричинені одночасним застосуванням трициклічних антидепресантів та препаратів леводопи з карбідопою.

Допікар можна застосовувати лише з селективними інгібіторами МАО-В в рекомендованих дозах (наприклад із селегіліном). В іншому випадку може збільшитись ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Анестетики. Супутнє застосування анестетиків може спричинити аритмію.

Антихолінергічні засоби. Можуть діяти синергічно разом з леводопою для зниження тремору, і ця особливість часто використовується для підвищення терапевтичного ефекту; однак вони можуть загострити неконтрольовані рухи. У великих дозах вони також можуть знизити позитивний ефект леводопи внаслідок уповільнення її абсорбції, таким чином збільшуючи шлунковий метаболізм препарату.

Інші лікарські засоби.

Нейролептики можуть послаблювати терапевтичний ефект леводопи. Така комбінація не рекомендована (див. розділ «Особливості застосування»). За необхідності слід використовувати найнижчі дози обох лікарських засобів.

Бензодіазепіни та ізоніазид можуть послаблювати терапевтичний ефект леводопи.

Застосування антиепілептичних засобів (фенітоїну) і папаверину перешкоджає позитивному впливу леводопи при хворобі Паркінсона.

Метаболізм леводопи підвищується при застосуванні антиконвульсивних препаратів.

З огляду на те, що леводопа конкурує з певними амінокислотами, у деяких пацієнтів, які дотримуються високопротеїнової дієти, може погіршитися засвоєння препарату.

Додавання карбідопи запобігає збільшенню метаболізму леводопи в допамін, що спричиняється дією вітаміну В₆. Препарат можна застосовувати пацієнтам з паркінсонізмом, які приймають вітамінні препарати, що містять піридоксину гідрохлорид (вітамін В₆).

Сумісна терапія із селегіліном може призвести до тяжкої ортостатичної гіпотензії, не характерної для Допікару.

Препарати заліза можуть пригнічувати всмоктування карбідопи/леводопи. Лікарські засоби, які містять сульфат заліза та леводопу/карбідопу, слід застосовувати окремо з максимально можливим інтервалом часу.

Симпатоміметики можуть потенціювати серцево-судинні побічні ефекти леводопи.

При одночасному застосуванні з антацидами вплив на біодоступність леводопи не вивчався.

Разом з препаратом можна застосовувати антагоністи дофаміну, амантадин. Якщо ці засоби призначають додатково до терапії Допікаром, може бути потрібна корекція його дози.

Метоклопрамід збільшує концентрацію леводопи в плазмі крові.

Сумісне застосування інгібіторів катехолометилтрансферази (толкапон, ентакапон) та леводопи/карбідопи може підвищувати біодоступність леводопи.

Можна застосовувати з іншими протипаркінсонічними засобами, що не містять леводопи.

Особливості застосування

Препарат не слід застосовувати для лікування екстрапірамідних реакцій, спричинених лікарськими засобами, а також не рекомендується для лікування хореї Гентінгтона. 

Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та захворюваннями нирок, печінки, дихальних шляхів, бронхіальною астмою, ендокринними захворюваннями, відкритокутовою глаукомою, виразковою хворобою шлунка та/або дванадцятипалої кишки в анамнезі (через імовірність виникнення кровотечі з верхніх відділів травного тракту), гематемезисом, синдромом Кушинга, психічними порушеннями, судомами в анамнезі.

Початкову дозу (і будь-яке коригуванні дози) пацієнтам з інфарктом міокарда, передсердною, вузловою та шлуночковою аритмією призначають у разі, якщо хворий перебуватиме під постійним наглядом лікаря і буде контролюватися його серцева функція.

Якщо необхідно провести операцію під наркозом, препарат напередодні відміняють. Застосування препарату відновлюють після операції, тільки-но пацієнт зможе його приймати.

Пацієнти з важкими психологічними порушеннями в анамнезі потребують ретельного контролю; необхідне зменшення дози.

Всі пацієнти, які приймають препарат, повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення психічних змін, депресивного синдрому із супутніми суїцидними намірами. Пацієнти з психозом (у тому числі в анамнезі) потребують особливої уваги. При посиленні психотичної симптоматики дозу карбідопи/леводопи необхідно знизити або відмінити препарат.

У пацієнтів, яких попередньо лікували лише леводопою, можлива дискінезія, оскільки карбідопа дає змогу більшій кількості леводопи досягти мозку і, таким чином, сформуватися більшій кількості допаміну. Поява дискінезії вимагає зменшення дози.

Так само, як і леводопа, препарат може спричиняти мимовільні рухи та психічні розлади. Пацієнти, які мали мимовільні рухи та психози під час лікування леводопою, потребують особливої уваги у разі застосування препарату Допікар. Такі реакції спричиняються збільшенням допаміну у мозку, що є наслідком застосування леводопи, а прийом Допікару може викликати рецидив.

Пацієнти, які мали в анамнезі випадки ортостатичної гіпотензії потребують ретельного спостереження, особливо на початку застосування Допікару. Таким пацієнтам може бути потрібне відповідне лікування.

При різкому припиненні застосування протипаркінсонічних препаратів спостерігається синдром, схожий на нейролептичний злоякісний синдром, включаючи м’язову ригідність, підвищення температури тіла, психічні зміни та збільшення вмісту креатинфосфокінази в сироватці крові, особливо коли пацієнтів лікували із застосуванням антипсихотичних засобів. Тому необхідно наглядати за пацієнтами при будь-якому різкому припиненні чи зміні дозування препарату Допікар, особливо за тими, які також отримують нейролептики.

Призначати одночасно психоактивні препарати, такі як фенотіазини або бутирофенони, слід з обережністю. Пацієнтів із судомами в анамнезі лікувати слід з обережністю.

Так само, як і у разі застосування леводопи, потрібні періодичні перевірки печінкової, кровотворної, серцево-судинної та ниркової функцій протягом усього лікування.

Пацієнтам із хронічною відкритокутовою глаукомою слід призначати препарат з обережністю за умови постійного контролю внутрішньоочного тиску та ретельного нагляду за його змінами під час лікування.

Леводопа може спричинити сонливість і раптові епізоди сонливості. Випадки виникнення раптових епізодів сонливості під час денної активності – рідкісні. Однак пацієнтів необхідно проінформувати про можливе виникнення таких симптомів і рекомендувати їм проявляти обережність, якщо пацієнти мають намір керувати автомобілем або працювати з механізмами під час лікування леводопою. Пацієнти, у яких спостерігається сонливість і/або раптове засинання, не можуть керувати транспортним засобом або працювати з механізмами. Крім того, слід розглянути можливість зниження дози або відміни лікування.

Синдром дисрегуляції дофаміну – це адиктивний розлад, що спричиняє надмірне вживання засобу у деяких пацієнтів, які отримували карбідопу/леводопу. Перед початком лікування пацієнти та особи, які за ними доглядають, повинні бути попереджені про потенційний ризик розвитку синдрому дисрегуляції дофаміну (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення імпульсного управління.

Слід ретельно спостерігати за пацієнтами щодо виникнення порушень імпульсного управління. Пацієнтів та їх оточення слід попередити про можливі зміни в поведінці, які свідчать про порушення імпульсного управління, такі як патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі, при застосуванні допамінових агоністів, включаючи каберголін. У цьому випадку слід зменшити дозу препарату або припинити прийом препарату. 

Слід проявляти обережність при одночасному застосуванні резерпіну.

Лабораторні дослідження

Зазвичай вміст креатиніну та сечовини нижчі, ніж при призначенні леводопи. Транзиторні аномалії включають збільшення вмісту сечовини в крові, креатиніну, сечової кислоти, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, білірубіну, лужної фосфатази, протеїно-зв’язаного йоду.

Спостерігається зниження гемоглобіну, гематокриту, збільшення глюкози в сироватці крові та збільшення білих кров'яних тілець, збільшення кількості бактерій та крові в сечі.

Відмічаються позитивні тести на антитіла еритроцитів як при застосуванні Допікару, так і при застосуванні лише леводопи, але гемолітична анемія практично не зустрічається.

Препарат Допікар може спричинити хибнопозитивний результат при вимірюванні кетонів у сечі з використанням лакмусового тесту; ця реакція не змінюється при кип’ятінні сечі. Використання методів із застосуванням глюкозооксидази може дати хибнонегативний результат при дослідженні на глюкозурію.

Повідомлялося, що при наявності хвороби Паркінсона пацієнти мають підвищений ризик розвитку меланоми. Невідомо, пов'язаний цей ризик із хворобою Паркінсона чи з іншими факторами, такими як застосування препаратів для лікування хвороби Паркінсона. Тому рекомендується постійно спостерігати за станом шкіри для виявлення можливої меланоми і періодично проходити обстеження шкіри у кваліфікованого спеціаліста (наприклад дерматолога) під час лікування Допікаром.

У разі відміни препарату дозу зменшують поступово, при цьому слід ретельно спостерігати за станом пацієнта.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Хоча вплив препарату на перебіг вагітності невідомий, однак і леводопа, і її комбінації з карбідопою спричиняли вади розвитку внутрішніх органів та скелета в експерименті на тваринах. Тому застосування препарату жінкам дітородного віку вимагає, щоб очікувана користь від препарату була зважена з можливою небезпекою при вагітності.

Невідомо, чи карбідопа виділяється в грудне молоко. Повідомлялося, що леводопа виділяється в грудне молоко. Зважаючи на те, що багато лікарських засобів виділяються в грудне молоко, та беручи до уваги можливі серйозні побічні реакції у немовлят, необхідно прийняти рішення про припинення використання препарату або про припинення годування груддю, враховуючи важливість препарату для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відсутні доступні дані, пов'язані з впливом цього лікарського засобу на здатність керувати автомобілем. Небажані ефекти, такі як сонливість і запаморочення, можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або використовувати механізми.

Пацієнтів, які під час лікування леводопою відчувають сонливість і/або раптове засинання, слід проінструктувати щодо необхідності уникати водіння автомобіля.

Слід уникати будь-яких інших видів діяльності, які вимагають повної концентрації уваги (наприклад експлуатація транспортних засобів або механізмів), оскільки у такому випадку пацієнти наражають себе та інших осіб на ризик отримання травми або на смерть.

Це має продовжуватись доти, доки такі періодичні епізоди або сонливість не зникнуть (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосіб застосування та дози

Таблетка має розподільчу риску, тобто таблетку можна ділити навпіл.

Оптимальна добова доза карбідопи/леводопи визначається ретельним титруванням індивідуально для кожного пацієнта.

Залежно від тяжкості захворювання може бути потрібно близько 6 місяців для досягнення оптимального лікувального ефекту.

Пацієнти, які не отримували леводопу. Для пацієнтів, які розпочинають прийом препарату, початкова доза становить ½ таблетки один або два рази на добу. Якщо необхідно, можна додати ще ½ таблетки щоденно або кожного наступного дня до досягнення необхідної кількості карбідопи.

Терапевтична дія препарату проявляється в той самий день, інколи вже після однієї дози. Повна ефективна доза препарату досягається протягом семи днів порівняно з тижнями та місяцями застосування леводопи окремо.

Пацієнти, які отримували леводопу. Прийом леводопи слід припинити принаймні за 12 годин (24 години для лікарських форм з повільним вивільненням) до початку терапії препаратом Допікар. Найлегшим шляхом є прийом препарату вранці, при цьому вночі леводопу не застосовують. Доза препарату має бути приблизно 20 % попередньої щоденної дози леводопи.

Початкова доза. Для пацієнтів, які отримують менше 1500 мг леводопи на день, початкова добова доза повинна становити 75-100 мг карбідопи та 300-400 мг леводопи (застосовують препарат з дозуванням у співвідношенні карбідопи/леводопи 1:4) за 3-4 прийоми на день. Для пацієнтів, які отримують більше ніж 1500 мг леводопи на день, початкова доза становить – 1 таблетка препарату 3-4 рази на добу.

Підтримуюча доза. Терапія з застосуванням препарату Допікар повинна враховувати індивідуальні особливості пацієнтів, дозування слід поступово змінювати залежно від терапевтичного ефекту.

У разі коли необхідна більша кількість леводопи, дозу препарату можна збільшити до 1 таблетки 3-4 рази на добу. При необхідності дозу можна збільшувати по ½ чи по цілій таблетці кожної наступної доби (максимальна добова доза – 8 таблеток).

Коли переведення пацієнта з леводопи на препарат Допікар поєднується з прийомом інших інгібіторів декарбоксилази, застосування препаратів слід припинити принаймні за 12 годин до початку застосування препарату Допікар. Застосування препарату слід розпочинати з дози, що відповідає кількості леводопи/інгібітору декарбоксилази в попередніх препаратах.

Пацієнти, які отримують інші протипаркінсонічні препарати: комбінація препарату з інгібіторами моноаміноксидази-В (МАО-В) здатна підвищити ефективність препарату Допікар в контрольованих випадках акінезії та/чи дискінезії.

Застосування інших стандартних протипаркінсонічних препаратів, що відрізняються від леводопи, можна продовжувати при призначенні карбідопи та леводопи, хоча дозу цих препаратів чи дозу леводопи потрібно буде змінити.

Літні пацієнти. Даний препарат призначають літнім пацієнтам.

Діти.

Безпека препарату для дітей не встановлена, тому його не призначають пацієнтам віком до 18 років.

Передозування

Лікувальні заходи при гострому передозуванні препарату в основному є такими ж, як і при передозуванні леводопи. Проте при наявності симптомів передозування застосування піридоксину є неефективним. Потрібно проводити ретельний моніторинг електрокардіограми пацієнта на предмет можливого виникнення аритмій. У разі необхідності застосовують відповідні протиаритмічні засоби.

На цей час досвіду застосування діалізу немає. У зв’язку з цим його значення в лікуванні передозування препарату невідоме.

Побічні реакції

Побічні ефекти, що виникають при застосуванні препарату, часто пов'язують з нейрофармакологічною діяльністю допаміну. Зазвичай ці реакції зникають або слабшають при зниженні дози. Найбільш частими проявами є дискінезія, включаючи хореєподібні, дистонічні та інші мимовільні рухи. Спазми м'язів та блефароспазм є свідченнями того, що дозу слід зменшити.

Іншими серйозними побічними ефектами є ментальні зміни, включаючи параноїдальне мислення та психози; депресію з або без суїцидальних тенденцій; деменцію. Зустрічаються випадки патологічного азарту, підвищеного лібідо та гіперсексуальності у пацієнтів, особливо при великих дозах; ці прояви зникали при зниженні дози або припиненні терапії препаратом.

Нижчезазначені побічні ефекти пов'язують з прийомом леводопи та її комбінацією.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, гемолітична та негемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку.

З боку серцево-судинної системи: пальпітація, порушення серцевого ритму, ортостатичні ефекти, у тому числі артеріальна гіпотензія, схильність до втрати свідомості, синкопе, артеріальна гіпертензія, флебіт.

З боку нервової системи: запаморочення, брадикінезія, феномен «включення-виключення» (може виникнути через кілька місяців і навіть років від початку лікування леводопою і, ймовірно, пов'язаний з прогресуванням захворювання (у таких випадках може бути необхідною корекція доз і інтервалів між ними)), атаксія, дискінезія, хорея, дистонія, екстрапірамідні та рухові розлади, підвищений тремор рук, посмикування м’язів, тризм, парестезії, падіння, порушення ходи, злоякісний нейролептичний синдром.

З боку психіки: сплутаність свідомості, безсоння, нічні кошмари, манії, виснаження, депресія, спроби суїциду, ейфорія, деменція, психотичні епізоди (включаючи параноїдальні думки і транзиторний психоз), галюцинації, підвищення лібідо, занепокоєння, ажитація, страх, порушення мислення, дезорієнтація, головний біль, заціпеніння, судоми, сонливість, надмірна денна сонливість і раптові епізоди засинання, синдром дисрегуляції допаміну.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, гіркий присмак у роті, гіперсалівація, дисфагія, бруксизм, гикавка, запор, діарея, метеоризм, диспепсія, гастроінтестинальний біль, темне забарвлення слини, гастроінтестинальні кровотечі, відчуття печіння на язиці, виразка дванадцятипалої кишки.

Порушення обміну речовин: втрата або збільшення маси тіла, набряки, анорексія.

З боку шкіри і підшкірних тканин: набряк, свербіж, гіперемія, пітливість, забарвлення поту у темний колір, висипи, випадіння волосся, активація злоякісної меланоми, хвороба Шенлейна-Геноха.

З боку системи дихання: біль у грудній клітці, охриплість голосу, диспное, порушення дихання.

З боку скелетно-м'язової системи: спазм м'язів.

З боку сечовидільної системи: затримка виведення сечі, нетримання сечі, темний колір сечі, пріапізм.

З боку органів зору: нечітке бачення, блефароспазм, активація латентного синдрому Горнера, диплопія, мідріаз, судома погляду. Блефароспазм може бути раннім симптомом передозування.

Лабораторні показники: підвищення показників функції печінки, таких як лужна фосфатаза, аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ), лактатдегідрогеназа, білірубін, азот сечовини крові, креатинін, сечова кислота, позитивний тест Кумбса, зниження гемоглобіну та гематокриту, підвищення рівня глюкози у сироватці, лейкоцитоз, бактеріурія, гематурія.

Інші: загальна слабкість, астенія, стомлюваність, погане самопочуття, раптове загострення супутніх захворювань, припливи крові до обличчя, злоякісна меланома.

Леводопа асоціюється із сонливістю, але дуже рідко повідомлялося про випадки сонливості вдень та раптові засинання у зв’язку з прийомом леводопи.

Порушення імпульсного управління: патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі при застосуванні допамінових агоністів та/чи інших допамінвмісних препаратів, включаючи карбідопу і леводопу.

Синдром дисрегуляції дофаміну.

Синдром дисрегуляції дофаміну – це адиктивний розлад, що спостерігається у деяких пацієнтів, які отримували карбідопу/леводопу. У пацієнтів з цим синдромом спостерігається компульсивний патерн зловживання допамінергічними засобами у дозах, вищих від тих, що потрібні для адекватного контролю моторних симптомів, що може у деяких випадках призвести до розвитку важкої дискінезії (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 5 або 10 блістерів у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

АТ Фармацевтичний завод ТЕВА

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Дільниця 1; Н-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.