Кандекор

Склад

діюча речовина: кандесартану цилексетил;

1 таблетка містить 4 мг або 8 мг, або 16 мг, або 32 мг кандесартану цилексетилу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, макрогол 8000, гідроксипропілцелюлоза, кальцію кармелоза, магнію стеарат, оксид заліза червоний (E 172) – тільки в таблетках по 8 мг, 16 мг та 32 мг.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 4 мг – круглі, білого кольору, злегка двоопуклі, з рискою з одного боку, зі скошеними краями;

таблетки по 8 мг, 16 мг та 32 мг – круглі, світло-рожевого кольору, злегка двоопуклі, з рискою з одного боку, зі скошеними краями;

Таблетку можна поділити на дві рівні частини.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему, прості антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Код АТХ C09С A06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ангіотензин ІІ – головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі остаточної гіпертрофії та ураження органів. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, відбуваються з участю рецепторів типу 1 (АТ₁).

Кандесартану цилексетил є проліками, придатним для перорального прийому. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з шлунково-кишкового тракту. Кандесартан є антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), селективним щодо рецепторів АТ₁, зі щільним зв’язуванням та повільним від’єднанням від рецептора. Йому невластива агоністична активність.

Кандесартан не гальмує АПФ, що перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не помічено впливу на АПФ та посилення брадикініну чи речовини Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, під час яких порівнювали кандесартан з інгібіторами АПФ, частота кашлю була нижчою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язує та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що є важливими у регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину ІІ (АТ₁) призводить до дозозалежного зростання плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зменшення плазмової концентрації альдостерону.

Артеріальна гіпертензія

При артеріальній гіпертензії кандесартан призводить до дозозалежного і довготривалого зниження артеріального тиску. Антигіпертензивна активність зумовлена зменшенням системного периферичного опору, який не супроводжується рефлекторним підвищенням частоти серцебиття. Ніщо не вказує на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози або на реактивний ефект після припинення лікування.

Після прийому разової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту зазвичай настає протягом 2 годин. При постійному лікуванні найбільше зниження артеріального тиску з будь-якою дозою зазвичай досягається протягом 4 тижнів та підтримується при довготривалому лікуванні. Згідно з даними мета-аналізу, середній додатковий ефект підвищення дози з 16 мг до 32 мг 1 раз на добу був невеликим. Враховуючи міжіндивідуальну варіабельність, у деяких пацієнтів можна очікувати більше, ніж середній ефект. При застосуванні кандесартану цилексетилу 1 раз на добу він забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску впродовж 24 годин, з невеликою різницею між максимальним та мінімальним ефектом протягом інтервалу дозування.

При застосуванні кандесартану цилексетилу разом з гідрохлоротіазидом спостерігається додаткове зниження артеріального тиску. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартан цилексетил комбінувати з амлодипіном або фелодипіном.

Лікарським засобам, що блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, властивий менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (які зазвичай складають популяцію з низьким рівнем реніну), ніж у представників інших рас. Це також характерно для кандесартану.

Кандесартан підвищує нирковий кровотік та/або не впливає на швидкість гломерулярної фільтрації, або підвищує її, в той час як судинний опір та фільтраційна фракція є зниженими. У тримісячному клінічному дослідженні з участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією і цукровим діабетом ІІ типу та мікроальбумінурією антигіпертензивне лікування кандесартаном цилексетилом зменшувало виділення альбуміну з сечею. У даний час відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які страждали на цукровий діабет типу ІІ, 12-тижневе лікування кандесартаном цилексетилом у дозі 8-16 мг не виявляло негативного впливу на глюкозу крові або ліпідний профіль.

Серцева недостатність

Лікування кандесартаном цилексетилом знижує летальність, зменшує рівень госпіталізації через серцеву недостатність та усуває симптоми у пацієнтів з порушенням систолічної функції лівого шлуночка.

Позитивний вплив кандесартану на зниження летальності від серцево-судинних захворювань або частоту першої госпіталізації через хронічну серцеву недостатність (ХСН) був незмінним незалежно від віку, статі та супутнього лікування. Кандесартан був також ефективним у пацієнтів, які одночасно приймали як бета-блокатори, так і інгібітори АПФ, позитивний ефект досягався незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій у керівництві з лікування.

У пацієнтів з ХСН та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) кандесартан знижує системний судинний опір та легеневий капілярний тиск, підвищує активність реніну та концентрацію ангіотензину ІІ у плазмі крові, а також знижує рівні альдостерону.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл

Після перорального застосування кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність таблетки становить 14 %. Середня пікова концентрація у сироватці крові (Сmax) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці крові зростають лінійно з підвищенням доз у межах терапевтичної дози. Різниці у фармакокінетиці кандесартану, яка б була пов’язана зі статтю, не спостерігалося. Прийом їжі не має суттєвого впливу на такий параметр кандесартану як площа під кривою «концентрація в сироватці – час» (AUC).

Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми (більше 99 %). Видимий об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Метаболізм та виведення

Кандесартан головним чином виводиться у незміненому вигляді із сечею та жовчю і лише невеликою мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму. Час кінцевого напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Після прийому багаторазових доз акумуляція не відбувається.

Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, а нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв/кг. Виведення кандесартану нирками відбувається як шляхом гломерулярної фільтрації, так і активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози ¹⁴С-маркованого кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану та 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, хоча приблизно 56 % дози виявляються у фекаліях у вигляді кандесартану та 10 % – у вигляді неактивного метаболіту.

Фармакокінетика в особливих категоріях пацієнтів

В осіб літнього віку (від 65 років) С_max та AUC кандесартану підвищені приблизно на 50 % та 80 % відповідно порівняно з молодими суб’єктами. Проте реакція артеріального тиску та частота виникнення побічних ефектів є однаковими після прийому встановленої дози Кандекору^® у молодих пацієнтів та осіб літнього віку.

У пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією, C_max та ACC кандесартану підвищувалися під час багаторазового прийому доз приблизно на 50 % та 70 % відповідно, проте показник періоду напіввиведення залишався незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 % та 110 % відповідно. Кінцевий період напіввиведення кандесартану був приблизно подвоєний у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Показник AUC кандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, був подібним до того, що спостерігався у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості спостерігалося підвищення показника AUC кандесартану на 23 % (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Показання

Есенціальна гіпертензія.

Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю і порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) при непереносимості інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або як додаткова терапія до лікування інгібіторами АПФ у хворих із симптомами серцевої недостатності, незважаючи на оптимальну терапію, при непереносимості антагоністів рецепторів мінералокортикоїдів (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Протипоказання

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Тяжка печінкова недостатність та/або холестаз.

Одночасне застосування кандесартану з препаратами, що містять аліскірен, протипоказано пацієнтам, хворим на цукровий діабет та пацієнтам з ураженням нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

До речовин, які вивчали у клінічних фармакокінетичних дослідженнях, належать гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (а саме: етинілестрадіол/ левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Не були виявлені ніякі клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії з цими лікарськими засобами.

Одночасне застосування із калійзберігаючими діуретиками, добавками калію, замінниками солі, що містять калій та іншими лікарськіми засобами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин тощо), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові. Рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Під час супутнього прийому літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне збільшення концентрацій літію в сироватці крові та токсичність. Подібний ефект може виникнути з антагоністами рецептора ангіотензину II, отже, протягом супутнього прийому рекомендується ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці крові.

При одночасному застосуванні антагоністів рецептора ангіотензину II з нестероїдними протизапальними препаратами (наприклад, селективними інгібіторами COX-2 (циклооксигенази), ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними НСПЗЗ) може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і з іншими інгібіторами АПФ, супутній прийом антагоністів рецептора ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може підвищити ризик погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо для пацієнтів літнього віку. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини, а також слід враховувати необхідність моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодичного моніторингу надалі.

Особливості застосування

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Існують докази того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II та аліскірену збільшує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II та аліскірену таким чином не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Якщо застосування подвійної блокади вважається абсолютно необхідним, це має відбуватися тільки під наглядом фахівця та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, електролітів і артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Порушення функції нирок

Як і у випадку з іншими препаратами, що інгібують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, при лікуванні Кандекором^® можна очікувати зміни функції нирок у схильних до цього пацієнтів.

При застосуванні Кандекору^® у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та у пацієнтів, які мають порушення функції нирок, рекомендується проводити періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну в сироватці крові. Досвід застосування для пацієнтів з дуже тяжкою або кінцевою стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 15 л/хв) обмежений. Для таких пацієнтів слід з обережністю титрувати дозу Кандекору^® з ретельним моніторингом артеріального тиску.

Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю має включати періодичні оцінки функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку від 75 років та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Протягом титрування дози Кандекору^® рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію в сироватці крові. Клінічні дослідження з участю пацієнтів із серцевою недостатностю не включали пацієнтів із рівнем креатиніну в сироватці крові > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).

Супутня терапія інгібітором АПФ при серцевій недостатності

Ризик появи побічних ефектів, особливо артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), може зрости при застосуванні кандесартану в комбінації з інгібітором АПФ (див. розділ «Побічні реакції»). Потрійна комбінація інгібітору АПФ, антагоністу рецепторів мінералокортикоїдів та кандесартану також не рекомендується. Застосування такої комбінації повинно проводитися під наглядом фахівця і за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, електролітів і артеріального тиску

Гемодіаліз

Під час проведення діалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокади AT₁-рецепторів внаслідок зменшення об’єму плазми та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому дозу Кандекору^® слід з обережністю титрувати для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, з ретельним контролем артеріального тиску.

Стеноз ниркової артерії

Лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, включаючи інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), можуть підвищувати рівень сечовини в крові та рівень креатиніну в сироватці крові у пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки.

Трансплантація нирок

Дані про застосування Кандекору^® пацієнтам після пересадки нирки відсутні.

Артеріальна гіпотензія

У пацієнтів із серцевою недостатністю протягом лікування Кандекором^® може виникнути гіпотензія. Як описано для інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, вона також може виникнути у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мають зменшений внутрішньосудинний об’єм рідини, наприклад, у тих, хто приймає високі дози діуретиків. На початку лікування слід бути обережними та слід намагатись коригувати гіповолемію.

Анестезія та хірургічні втручання

У пацієнтів, які приймають антагоністи ангіотензину ІІ, під час анестезії і при хірургічних втручаннях може розвинутися артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може бути потрібно застосування внутрішньовенного введення рідини та/або препаратів, що підвищують артеріальний тиск.

Стеноз аорти та мітрального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)

Як і з іншими судинорозширювальними препаратами, особливо обережними необхідно бути при лікуванні пацієнтів, які страждають на гемодинамічно значущий стеноз аорти або мітрального клапана, або на обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють шляхом інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому застосування Кандекору^® не рекомендується.

Гіперкаліємія

Супутнє застосування Кандекору^® з калійзберігаючими діуретиками, добавками калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію. Слід проводити контроль рівня калію у плазмі крові залежно від обставин.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають Кандекор®, може виникнути гіперкаліємія. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків, наприклад, спіронолактону та Кандекору® не рекомендується та її слід розглядати тільки після ретельної оцінки потенційних користі і ризику.

Вагітність

Не слід розпочинати застосування антагоністів рецептора ангіотензину II у період вагітності. Якщо продовження прийому антагоністу рецептора ангіотензину II вважається необхідним, то пацієнток, які планують завагітніти, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування з визначеним профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. При підтвердженні вагітності прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II необхідно негайно припинити, та, якщо необхідно, слід розпочати альтернативну терапію.

У пацієнток після першої менструації можливість вагітності слід оцінювати регулярно. Слід надавати відповідну інформацію та/або вживати відповідних заходів для запобігання ризику негативного впливу кандесартану у період вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Загальні відомості

У пацієнтів, чий тонус судин та функція нирок залежать головним чином від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю із застійними явищами або наявністю захворювання нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на цю систему, асоціювалося з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією у поодиноких випадках – з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не можна виключати і для антагоністів рецептора ангіотензину II. Як і з будь-яким іншим антигіпертензивним препаратом, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Антигіпертензивна дія кандесартану може бути посилена при супутньому застосуванні інших лікарських засобів, які знижують артеріальний тиск, незалежно від того, призначені вони в якості антигіпертензивного лікування або для інших показань.

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування у період вагітності.

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не переконливі, проте незначне збільшення ризику не може бути виключене. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, подібні ризики можуть існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли подовження терапії вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід перейти на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. При підтвердженні вагітності прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II необхідно негайно припинити, та, якщо необхідно, слід розпочати альтернативну терапію.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II відбулося з ІІ триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового обстеження функції нирок і стану кісток черепа.

Стан немовлят, матері яких застосовували антагоністи рецепторів ангіотензину II, слід ретельно перевіряти щодо розвитку виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Період годування груддю

Через відсутність будь-якої інформації щодо застосування кандесартану у період годування груддю прийом кандесартану не рекомендується. Бажано застосовувати альтернативні препарати з кращими встановленими профілями безпеки у період годування груддю, особливо при годуванні новонароджених або недоношених немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

З Кандекором^® не проводили жодних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або іншими механічними засобами. Однак слід взяти до уваги, що іноді препарат може спричиняти підвищену втомлюваність та запаморочення під час лікування.

Дозування при артеріальній гіпертензії

Звичайна рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза становлять 8 мг 1 раз на добу. Дозу можна збільшити до 16 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування артеріальний тиск належним чином не контролюється дозою 16 мг 1 раз на добу, дозу можна надалі збільшити до максимальної – 32 мг 1 раз на добу. Якщо за допомогою цієї дози контроль артеріального тиску не досягається, слід розглянути доцільність альтернативних методів лікування.

Терапію слід коригувати відповідно до реакції артеріального тиску. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування.

Кандекор^® також можна застосовувати разом з іншими антигіпертензивними засобами (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»). Доведено, що додавання гідрохлоротіазиду забезпечує додатковий антигіпертензивний ефект з різними дозами Кандекору^®.

Застосування пацієнтам літнього віку

У пацієнтів літнього віку не потрібно коригування початкової дози.

Застосування пацієнтам зі зменшенням внутрішньосудинного об’єму циркулюючої рідини

Початкову дозу 4 мг слід призначати пацієнтам із ризиком появи артеріальної гіпотензії, наприклад, пацієнтам з можливим зменшенням об’єму циркулюючої рідини (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при порушенні функції нирок

Початкова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить 4 мг. Дозу слід титрувати відповідно до реакції. Досвід застосування у пацієнтів з дуже тяжкою або кінцевою стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при порушенні функції печінки

Для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки рекомендується початкова доза 2 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції. Досвід застосування у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки та/або холестазом відсутній (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).

Супутня терапія

Доведено, що додаткове призначення тіазидного діуретика, наприклад, гідрохлоротіазиду, має додатковий антигіпертензивний ефект з Кандекором^®.

Застосування пацієнтам негроїдної раси

Антигіпертензивний ефект кандесартану є менш вираженим у пацієнтів негроїдної раси. Таким чином, титрування Кандекору^® у бік збільшення та супутня терапія для контролю артеріального тиску можуть бути частіше необхідні пацієнтам негроїдної раси (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Дозування при серцевій недостатності

Звичайна рекомендована початкова доза Кандекору^® при серцевій недостатності становить 4 мг 1 раз на добу. Титрування у бік збільшення до цільової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів.

Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю завжди має включати оцінювання функції нирок, у тому числі моніторинг креатиніну та калію сироватки крові. Кандекор® можна застосовувати разом з іншим лікуванням з приводу серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та дигіталіс або комбінацію цих лікарських засобів. Кандесартан можна застосовувати разом із інгібіторами АПФ у хворих із симптомами серцевої недостатності, незважаючи на оптимальну терапію, при непереносимості антагоністів рецепторів мінералокортикоїдів. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та кандесартану не рекомендується і її слід застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»).

Особливі категорії пацієнтів

Не потрібно коригування початкової дози для пацієнтів літнього віку або для пацієнтів зі зниженням внутрішньосудинного об’єму рідини, порушенням функції нирок або легким та помірним порушенням функції печінки.

Супутня терапія

Кандекор^® можна призначати разом з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та дигіталіс або комбінацію цих лікарських засобів.

Спосіб застосування

Приймати внутрішньо.

Кандекор^® слід приймати 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі.

Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.

Діти

Кандекор^® протипоказано для застосування дітям (віком до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності.

Передозування

Симптоми

На основі фармакологічних висновків, основним проявом передозування, імовірно, буде симптоматична гіпотензія та запаморочення. В індивідуальних реєстраційних повідомленнях про передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) йдеться про одужання пацієнтів без ускладнень.

Лікування

При виникненні симптоматичної гіпотензії слід розпочати симптоматичне лікування з моніторингом життєвих показників. Пацієнта слід покласти на спину з трохи піднятими ногами. Якщо цього недостатньо, слід збільшити об’єм плазми за допомогою інфузії, наприклад, ізотонічного сольового розчину. Можуть бути введені симпатоміметики, якщо вищевказаних заходів недостатньо. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції

Лікування артеріальної гіпертензії

У контрольованих клінічних дослідженнях побічні ефекти були легкими та тимчасовими і порівнюваними з плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів не показала жодної залежності від дози або віку. Відмова від лікування через побічні ефекти була подібною у кандесартану цилексетилу (3,1 %) та плацебо (3,2 %). В об’єднаному аналізі даних клінічних досліджень повідомлялося про такі побічні реакції, що виникли при прийомі кандесартану цилексетилу (частота появи побічних реакцій при прийомі кандесартану цилексетилу щонайменше на 1 % вища, ніж частота появи таких реакцій при застосуванні плацебо). Згідно з цим визначенням, найчастішими небажаними реакціями були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекції дихальних шляхів.

Побічні реакції класифіковані у такі групи відповідно до їхньої частоти:

• дуже часто > 1/10;
• часто > 1/100, < 1/10;
• нечасто > 1/1000, <1/100;
• рідко > 1/10000, < 1/1000;
• дуже рідко < 10000, невідомі (не можна підрахувати з наявних даних).

Результати лабораторних аналізів

У більшості випадків не спостерігалося клінічно значущого впливу кандесартану цилексетилу на звичайні лабораторні показники. Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, відзначено незначне зниження рівня гемоглобіну. Зазвичай для пацієнтів, які приймають Кандекор^®, немає необхідності у постійному моніторингу лабораторних показників. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.

Лікування серцевої недостатності

Профіль побічних реакцій кандесартану цилексетилу у пацієнтів із серцевою недостатністю узгоджувався з фармакологічними властивостями препарату та станом здоров’я пацієнтів. У клінічній програмі CHARM, у якій порівнювався кандесартану цилексетилу дозах до 32 мг (n = 3803) із плацебо (n = 3796), 21 % пацієнтів групи кандесартану цилексетилу і 16,1 % пацієнтів групи плацебо припинили лікування через розвиток побічних реакцій. Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як гіперкаліємія, гіпотензія та ниркова недостатність. Ці реакції найчастіше спостерігалися у пацієнтів віком від 70 років, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів, які приймали інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема інгібітори АПФ та/або спіронолактон.

У таблиці нижче зазначені дані щодо небажаних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження.

Результати лабораторних аналізів

У пацієнтів, які приймали Кандекор^® за показанням серцевої недостатності, часто зустрічаються гіперкаліємія та ниркова недостатність. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів креатиніну та калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері, по 2 або 4, або 8, або 12, або 14 блістерів у картонній коробці;

по 14 таблеток у блістері, по 1 або 2, або 4, або 6, або 7 блістерів у картонній коробці;

по 15 таблеток у блістері, по 2 або 4, або 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.