Эспритал 45

Склад

1 таблетка містить міртазапіну 30 мг або 45 мг;

допоміжні речовини:

Еспрітал 30: лактоза, моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172);

Еспрітал 45: лактоза, моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171).

Показання

Тяжкі депресивні розлади у дорослих.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до міртазапіну або до будь-яких інших компонентів препарату;
• вагітність;
• період годування груддю;
• супутнє застосування інгібіторів МАО (моноаміноксидази).

Спосіб застосування та дози

Дорослі

Лікування слід розпочинати з добової дози 15 мг. Звичайно для досягнення оптимального терапевтичного ефекту необхідно підвищувати дозу Ефективна добова доза коливається в межах 15 - 45 мг. Звичайна добова доза становить 30 мг.

Пацієнти літнього віку

Рекомендовано застосовувати ті ж самі дози, що й у дорослих.

Таблетки необхідно ковтати, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю рідини. Розпад та виведення міртазапіну може бути сповільнено у хворих з нирковою чи печінковою недостатністю. Це треба мати на увазі при призначені Еспріталу вищезазначеним категоріям пацієнтів (необхідно використовувати по можливості найменше дозування).

Період напівввиведення міртазапіну становить 20 - 40 годин, тому однією з переваг Еспріталу є можливість прийому один раз на добу. Даний препарат слід застосовувати одноразово ввечері перед сном. Еспрітал також можливо вводити в менших дозах рівномірно розподілених на протязі доби (вранці та ввечері).

Лікування необхідно продовжувати до повного зникнення симптомів протягом 4 - 6 місяців. В подальшому відміну препарату слід проводити поступово.

У випадку коли доза препарату підібрана правильно, позитивний терапевтичний ефект виявляється через 2 - 4 тижня. У випадку недостатньої ефективності доза може бути підвищена до максимальної. При відсутності терапевтичного ефекту протягом наступних 2 - 4 тижнів лікування повинно бути припинено.

Побічні реакції

У пацієнтів, що страждають на депресію виявляється безліч симптомів, пов’язаних із самою хворобою, тому інколи буває важко визначити, які саме симптоми є наслідком хвороби, а які виникають внаслідок лікування міртазапином.

Побічні реакції розподілені за системою органів, частота їхнього виникнення визначена таким чином: поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10), непоширені (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко поширені (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000).

Назважаючи на те, що міртазапин не викликає привикання, дослідження свідчать, що різке припиненні його прийому після тривалого лікування інколи може спричинити симптоми абстиненції. Більшість абстинентних реакцій є легкими і самообмежуваними. Про такі абстинентні симптомами як нудота, неспокій та збудження повідомлялося найчастіше. Лікування міртазапином слід припиняти поступово.

Передозування

Симптоми: надмірна седативна дія, дезорієнтація, тахікардія, незначна артеріальна гіпо- або гіпертензія.

Лікування включає стандартні заходи; зокрема, важливо провести промивання шлунка, забезпечити симптоматичну терапію. Міртазапін виводиться з організму шляхом гемодіалізу. Специфічного антидоту не існує.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не рекомендується застосовувати препарат під час вагітності. У період лікування слід припинити годування груддю.

Діти

Препарат не показаний для лікування дітей і підлітків віком до 18 років.

Особливості застосування

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія, пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, завдавання собі шкоди та суїциду (випадки, пов’язані з суїцидом). Цей ризик триває до виникнення вираженої ремісії. Оскільки покращання може не настати протягом перших кількох тижнів лікування або більше, пацієнти мають перпбувати під ретельним спостереженням до настання такого покращання. Згідно з загальним клінічним досвідом, ризик суїциду може підвищуватись на ранніх стадіях одужання.

Відомо, що пацієнти з суїцидальними випадками в анамнезі, або пацієнти, які проявляють виражений ступінь суїцидального мислення ще до початку лікування, мають вищий ризик виникнення суїцидальних думок або спроб самогубства та мають перебувати під ретельним контролем протягом усього лікування.

Ретельне спостереження за пацієнтами, особливо з високим ризиком до суїцидальної поведінки, має супроводжуватися терапією антидепресантами, особливо при початковій терапії та після зміни дозування. Пацієнтів (та доглядачів пацієнтів) необхідно попереджати про необхідність звертати увагу на будь-які клінічні прояви, суїцидальну поведінку або думки та незвичайні зміни в поведінці, та звертатися по медичні рекомендації негайно, якщо такі симптоми присутні.

Беручи до уваги можливість самогубства, особливо на початку лікування, пацієнту необхідно давати мінімально необхідну кількість таблеток Еспрітал.

Пригнічення діяльності кісткового мозку

Протягом лікування препаратом Еспрітал можливе пригнічення діяльності кісткового мозку, що зазвичай проявляється гранулоцитопенією або агранулоцитозом.

Можливі поодинокі випадки агранулоцитозу, в більшості випадків оборотні, але в деяких випадках із летальним наслідком. Лікар має звертати увагу на такі симптоми, як гарячка, біль у горлі, стоматит або інші ознаки інфекції. Коли виникають такі симптоми, лікування необхідно припинити та зробити аналіз крові.

Жовтяниця

Лікування необхідно припинити, якщо виникне жовтяниця.

Стани, які потребують лікарського нагляду

Обережне дозування, а також регулярне та ретельне спостереження необхідні пацієнтам з наступними станами:

• епілепсія та органічні ураження головного мозку: епілептичні напади виникають рідко при лікуванні міртазапіном, як і при лікуванні іншими антидепрессантами. Препарат необхідно застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування необхідно припинити пацієнтам, у яких розвиваються епілептичні напади, або коли спостерігається збільшення частоти епілептичних нападів;
• печінкова недостатність: після застосування перорально 15 мг міртазапіну кліренс міртазапіну зменшується приблизно на 35 % у хворих з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Середня плазмова концентрація міртазапіну збільшується приблизно на 55 %. Призначаючи 30 мг мітразапіну, слід враховувати співвідношення користь/потенціальний ризик для пацієнта;
• ниркова недостатність: після одноразового перорального застосування 15 мг міртазапіну у пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості (10 мл/хв ≤ кліренс креатиніну < 40 мл/хв) або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) кліренс міртазапіну знижується приблизно на 30 % та 50 % відповідно порівняно зі здоровими людьми. Середня концентрація міртазапіну в плазмі крові підвищується на 55 % та 115 % відповідно. Призначаючи 30 мг мітразапіну, слід враховувати співвідношення користь/потенціальний ризик для пацієнта та контролювати кліренс креатиніну;
• захворювання серця, такі як порушення провідності, стенокардія та нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Такі випадки потребують звичайних застережних заходів та призначення супутньої терапії з обережністю;
• артеріальна гіпотензія;
• цукровий діабет: у пацієнтів, хворих на діабет, антидепресанти можуть впливати на рівень глюкози в крові. Може виникнути необхідність корекції дози інсуліну та/або дози пероральних гіпоглікемічних препаратів та рекомендується ретельне спостереження.

Як при застосуванні інших антидепресантів, необхідно взяти до уваги наступне:

• при застосуванні антидепресантів пацієнтами, хворими на шизофренію або інші психічні розлади, можуть загострюватися психотичні симптоми; можуть стати інтенсивнішими параноїдальні думки;
• при лікуванні депресивної фази біполярного розладу, вона може перейти в маніакальну фазу. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами з маніакальними або гіпоманіакальними проявами в анамнезі. Застосування міртазапіну необхідно припинити, якщо пацієнт входить у маніакальну фазу;
• хоча звикання до препарату не виникає, але раптове припинення лікування після тривалого застосування може інколи призводити до симптомів відміни. Більшість реакцій відміни проявляються незначними клінічними симптомами та проходять самі по собі. Серед різноманітних симптомів відміни можуть бути запаморочення, збудження, неспокій, головний біль та нудота. Рекомендується поступово припиняти лікування міртазапіном;
• необхідно бути обережними при лікуванні пацієнтів з розладами сечовиділення, в т.ч. як наслідок гіпертрофії передміхурової залози, пацієнтів з гострою закритокутовою глаукомою та підвищеним внутрішньоочним тиском;
• акатизія/психомоторне збудження: застосування антидепресантів пов’язане з розвитком акатизії, що характеризувалася суб’єктивно неприємним або тривожним збудженням та необхідністю часто рухатися разом з неможливістю спокійно сидіти або стояти. Ці симптоми можуть виникнути протягом перших кількох тижнів лікування, тому збільшення дози може бути шкідливим для здоров’я.

Гіпонатріємія

Пацієнти літнього віку або пацієнти, що застосовують супутню терапію, що може спричинити гіпонатріємію, потребують застосування застережних заходів.

Серотоніновий синдром

Взаємодія з серотонінергічними активними речовинами: серотоніновий синдром може виникнути, коли селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну застосовуються супутньо з іншими серотонінергічними активними речовинами. Симптомами серотонінового синдрому можуть бути гіпертермія, ригідність м’язів, міоклонія, автономна нестабільність із можливими швидкими коливаннями життєво важливих показників. Зміни психічного стану включають сплутаність свідомості, роздратованість та крайнє збудження, що прогресує до деліріуму та коми. Серотоніновий синдром виникає дуже рідко у пацієнтів, яких лікують тільки міртазапіном.

Пацієнти літнього віку

Призначаючи препарат пацієнтам літнього віку, необхідно брати до уваги небажані ефекти від вживання антидепресантів.

Лактоза

Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, Lapp-лактазною недостатністю або порушенням всмоктування глюкози-галактози не можна приймати цей лікарський засіб.

Не рекомендується вживати алкогольні напої під час лікування.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Під час лікування міртазапіном сповільнюється реакція та знижується пильність в осіб, які займаються діяльністю, що вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, прийняття швидкого рішення (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, робота на висоті тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні взаємодії

Міртазапин не слід застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або протягом двох тижнів після припинення терапії інгібіторами MAO (можливі розлади з боку серцево-судинної системи).

Міртазапін потенціює седативний ефект бензодіазепінів та інших заспокійливих засобів. Тому слід застерігати пацієнтів від вживання алкоголю під час лікування міртазапіном.

Міртазапін може потенціювати депресорний ефект алкоголю і, в окремих випадках, призводити до ортостатичної гіпотензії. Пацієнти не повинні вживати алкогольні напої під час лікування.

Якщо разом з міртазапином застосовуються інші серотонергічні препарати (наприклад, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) є ризик їхньої взаємодії, яка може привести до розвитку серотонінового синдрому. Із інформації, отриманої після продажу, випливає, що серотоніновий синдром виникає вкрай рідко у пацієнтів, яки приймали лише міртазапин або у поєднанні з СІЗЗС. Якщо таке поєднання вважається терапевтично необхідним, слід обережно провести коригування дози, а також ретельно спостерігати за хворим, аби вчасно виявити початок серотонергічної гіперстимуляції.

Не виявлено взаємодії між міртазапіном та літієм, нейролептиками, антибіотиками, анальгетиками та антикоагулянтами. Міртазапін не індукує активність печінкових ферментів при будь-якому методі визначення, тому його застосування не провокує негативних впливів.

Фармакокінетичні взаємодії.

Міртазапін майже повністю метаболізується CYP2D6 та CYP3A4, і меншою мірою CYP1A2. Дослідження медикаментозної взаємодії показали, що пароксетин, інгібітор CYP2D6, не має жодного впливу на фармакокінетику міртазапіну за стійкого стану. При одночасному введенні кетоконазолу, потужного інгібітора CYP3A4, підвищуються пікові значення у плазмі, а також значення AUC міртазапіну приблизно на 40 % і 50 % відповідно. Слід з обережністю одночасно застосовувати міртазапін і потужні інгібітори CYP 3A4, інгібітори ВІЛ протеази, азолові протигрибкові засоби, еритроміцин або нефазодон.

Карбамазепін, індуктор CYP3A4, прискорює кліренс міртазапіну майже удвічи, що призводить до 45 – 60 % зниження концентрації міртазапіну в плазмі. Якщо карбамазепін або інший індуктор метаболізму в печінці (наприклад, рифампіцмн або фенітоїн) додається до лікування міртазапіном, дозу міртазапіну слід збільшити. Якщо лікування таким препаратом припиняється, може виникнути необхідність у зменшенні дози міртазапіну.

При одночасному застосуванні циметидину біодоступність міртазапіну може зрости більше ніж на 50 %. Якщо розпочинається одночасний прийом циметидину, дозу міртазапіну доводиться зменшувати, або збільшувати після закінчення лікування циметидином.

При медикаментозній взаємодії in vivo, міртазапин не впливє на фармакокінетику рисперидону або пароксетину (субстрат CYP 2D6), карбамазепину (субстрат CYP3A4), амітриптиліну та циметидину.

Міртазапін у дозі 30 мг 1 раз на добу спричинює невелике, але статистично значуще зростання МНО у суб’єктів, які приймають варфарин. При застосуванні вищих доз міртазапіну не можна виключити більш виражений ефект, при одночасному прийомі варварину та міртазапіну рекомендується контролювати МНО.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Міртазапін є антагоністом a₂-пресинаптичних рецепторів центральної дії. Він підвищує норадренергічну та серотонінергічну нейротрансмісію та полегшує вивільнення серотоніну. Підвищення серотонінергічної нейротрансмісії специфічно опосередковане 5-HT₁-рецепторами, тому що 5-HT₂- та 5-HT₃-рецептори блокуються міртазапіном.

Гістамінопосередкована Н₁-антагоністична активність міртазапіну обумовлює його седативні властивості.

Міртазапін майже не проявляє антихолінергічну активність і в терапевтичних дозах практично не впливає на серцево-судинну систему.

Фармакокінетика. При пероральному прийомі міртазапін швидко та ефективно всмоктується (біодоступність становить близько 50 %), досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові приблизно через 2 години. Близько 85 % міртазапіну зв’язується з білками плазми. Період напіввиведення становить 20 - 40 годин. Така тривалість періоду напіввиведення дає можливість застосовувати міртазапін 1 раз на добу. Стабілізація рівня препарату в крові досягається через 3 - 4 дні прийому, і в подальшому не відбувається його накопичення. У рекомендованих дозах фармакокінетика міртазапіну є лінійною.

Протягом кількох днів міртазапін зазнає значних метаболічних перетворень та елімінується з сечею та калом. Деметилювання та окислення з наступною кон’югацією є основними процесами біотрансформації препарату.

Метаболізм міртазапіну може зменшуватись в умовах ниркової або печінкової недостатності.

Основні фізико-хімічні властивості

Еспрітал 30: червоно-коричневі овальні таблетки, вкриті оболонкою, які мають розподільу риску на одному боці.

Еспрітал 45: білі овальні таблетки, вкриті оболонкою.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в упаковці.

Місцезнаходження

Укабеловни, 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.