Эректадил

Склад

Діюча речовина: tadalafil;

1 таблетка містить тадалафілу 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; натрію лаурилсульфат; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк; натрію кроскармелоза; магнію стеарат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються у разі еректильної дисфункції. Тадалафіл. Код АТС G04В Е08.

Показання

Еректильна дисфункція.

Протипоказання

Підвищена чутливість до тадалафілу або допоміжних компонентів препарату, одночасна терапія органічними нітратами або іншими донорами оксиду азоту (оскільки тадалафіл підсилює їх гіпотензивну дію). Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози

Призначають дорослим (чоловікам) внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Препарат слід приймати як мінімум за 30 хв. до передбачуваної сексуальної активності. Ефект препарату може зберігатися протягом 36 годин після прийому; оптимальний час відповіді на прийом препарату встановлюється індивідуально.

Рекомендована доза препарату становить 10 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 20 мг. Максимальна добова доза – 20 мг, максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу.

Побічні реакції

Препарат звичайно добре переноситься.

Дуже поширені ³ 10 % (найбільш часті): головний біль.

Поширені ³ 1 %, але < 10 %: біль у спині, диспепсія, запаморочення, гіперемія, міалгія, закладеність носа.

Непоширені ³ 0,1 %, але < 1 %: набряк повік, больові відчуття в очах, гіперемія кон’юнктиви.

Рідко поширені (< 0,1 %):

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, колапс; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на фактори ризику з боку серцево-судинної системи – інфаркт міокарда, раптова кардіологічна смерть, інсульт, стенокардія, тахікардія; у пацієнтів, які застосовують антигіпертензивні препарати – артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.

З боку травної системи: біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс.

З боку органа зору: нечіткість зорового сприйняття, неартеріальна передня оптична ішемічна нейропатія, оклюзія вен сітківки, порушення зору.

З боку шкірних покривів: гіпергідроз (потіння).

З боку сечостатевої системи: тривала ерекція, пріапізм.

Алергічні реакції: шкірний висип, кропив’янка і набряк обличчя, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит.

Передозування

Симптоми передозування: посилення побічних явищ.

Лікування: симптоматична терапія. Діаліз неефективний.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат не призначений для застосування жінкам.

Діти

Не застосовують.

Особливості застосування

Для початку дії препарату необхідне сексуальне збудження.

Перед початком прийому препарату для діагностики порушень ерекції, визначення її можливих причин та вибору адекватних методів лікування необхідно зібрати повний анамнез і провести ретельне урологічне та загальноклінічне обстеження, особливо у хворих із супутніми серцево-судинними захворюваннями, для яких підвищена сексуальна активність становить потенційний ризик (наприклад, пацієнти з тяжкими формами нестабільної стенокардії, серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії). Не слід призначати препарат чоловікам, для яких сексуальна активність небажана.

Необхідно враховувати потенційний ризик виникнення ускладнень для таких груп пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями:

• пацієнти, які перенесли інфаркт міокарда в попередні 90 днів;
• пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевого акту;
• пацієнти з серцевою недостатністю II функціонального класу або вище за класифікацією NYHA (Нью-Йоркська асоціація серця), що розвинулася в попередні 6 місяців;
• пацієнти з неконтрольованими аритміями;
• пацієнти з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск <90/50 мм рт. ст.) або артеріальною гіпертензією;
• пацієнти, які перенесли інсульт в попередні 6 місяців.

За наявності факторів ризику з боку серцево-судинної системи застосування препарату може призвести до тяжких порушень з боку серцево-судинної системи, асоційованих з сексуальною активністю.

Препарат чинить системну судинорозширювальну дію, що може призвести до транзиторного зниження артеріального тиску. Внаслідок цього перед призначенням препарату пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи необхідно оцінити вірогідність подібного ефекту.

Безпека і ефективність комбінації тадалафілу з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не досліджена, внаслідок чого застосування таких комбінацій не рекомендується.

Препарат може спричинити пріапізм. Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають

4 години і більше, слід без зволікань звернутись за медичною допомогою. За відсутності несвоєчасно проведеного лікування пріапізму можливе пошкодження тканин статевого члена і еректильна дисфункція.

З обережністю призначають препарат пацієнтам із захворюваннями, що сприяють пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, мієломна хвороба, лейкемія), і пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (кутове викривлення, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні).

На фоні застосування всіх інгібіторів фосфодіестерази типу ФДЕ 5, включаючи тадалафіл, в рідких випадках розвивалася неартеріальна передня ішемічна оптична нейропатія (NAION), що ставало причиною погіршення або втрати зору. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику: екскавація (заглиблення) головки зорового нерва, вік понад 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія, паління. Хоча причинно-наслідкового зв’язку між прийомом інгібіторів ФДЕ5 та розвитком передньої ішемічної оптичної нейропатії неартеріального генезу не виявлено, лікар повинен інформувати пацієнта про підвищення ризику її розвитку, якщо раніше цей стан у нього вже відмічався.

Клінічні дані про застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлд-П'ю) відсутні, внаслідок чого цій групі хворих препарат призначають з обережністю.

З обережністю застосовують препарат пацієнтам, які лікуються a₁-блокаторами (доксазозин) через ризик симптоматичної гіпотензії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати індивідуальну реакцію на препарат (можливе зниження артеріального тиску, запаморочення, порушення зору), особливо на початку лікування та при зміні дозування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших препаратів на тадалафіл.

Саквінавір та інші інгібітори CYP3A4 (еритроміцин, ітраконазол) можуть підвищувати концентрацію тадалафілу в плазмі.

Селективний індуктор CYP3A4 рифампіцин та інші індуктори CYP3A4 знижують концентрацію тадалафілу в плазмі.

Одночасний прийом антацидів (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни AUC.

Вплив тадалафілу на інші препарати. Тадалафіл може підсилювати гіпотензивну дію антигіпертензивних препаратів. У хворих з важко контрольованою артеріальною гіпертензією, які приймають одночасно декілька антигіпертензивних препаратів, при прийомі тадалафілу можливе значне зниження артеріального тиску. При цьому у більшості пацієнтів зниження артеріального тиску не супроводжувалося симптомами гіпотензії.

Відсутність впливу. Вважають, що тадалафіл не виявляє клінічно значущого впливу на кліренс лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. Експериментально встановлено, що тадалафіл не інгібує і не індукує ізоферменти CYP3A4, CYP1A2, CYP2D6, CYP2C19, CYP2Е1 і CYP2С9.

Тадалафіл не виявляє клінічно значущого впливу на фармакокінетику S-варфарину або R-варфарину, а також не змінює дію варфарину на протромбіновий час.

Тадалафіл не збільшує тривалість кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти.

У здорових добровольців, які застосовують одночасно блокатор a₁-адренорецепторів доксазозин у дозі 8 мг на добу, відмічали посилення гіпотензивної дії; у деяких пацієнтів – запаморочення.

Не виявлено істотного зниження артеріального тиску у пацієнтів, які приймали одночасно тадалафіл і селективний блокатор a₁-адренорецепторів – тамсулозин.

Тадалафіл не виявляє впливу на концентрацію етанолу, етанол – на концентрацію тадалафілу.

При прийомі високих доз етанолу (0,7 г/кг) одночасний прийом тадалафілу не призводив до статистично значущого зниження артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалося постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу при нижчих дозах етанолу (0,6 г/кг) не спричиняв розвитку артеріальної гіпотензії, а запаморочення спостерігалося з тією ж частотою, що і при прийомі тільки алкоголю.

Підвищення рН у шлунку внаслідок прийому блокатора Н₂-рецепторів – нізатидину – не виявляє впливу на фармакокінетику тадалафілу.

При одночасному прийомі з теофіліном не встановлено фармакокінетичної або фармакодинамічної взаємодії.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Еректадил – засіб, що застосовується при еректильній дисфункції.

Тадалафіл є потужним і селективним інгібітором циклічної гуанозинмонофосфат (цГМФ) специфічної фосфодіестерази типу ФДЕ5. Препарат відновлює порушену еректильну функцію і забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження.

Фізіологічний механізм ерекції статевого члена обумовлений вивільненням оксиду азоту (NO) в кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, спричиняючи підвищення рівня цГМФ, який розслаблює гладкі м’язи кавернозного тіла, що призводить до посилення кровотоку в статевому члені з розвитком ерекції.

Тадалафіл не виявляє прямого розслаблюючого впливу на ізольоване кавернозне тіло чоловіка, але активно посилює розслаблюючий ефект NO на цю тканину завдяки пригніченню ФДЕ5, яка є відповідальною за розщеплення цГМФ у кавернозному тілі. Наслідком цього є релаксація гладких м’язів артерій і приплив крові до тканин статевого члена, що і викликає ерекцію.

Виходячи з фізіологічного механізму розвитку ерекції і механізму дії власне тадалафілу, його застосування неефективне за відсутності сексуальної стимуляції.

Тадалафіл забезпечує настання і збереження ерекції, достатньої для статевого акту, покращує оргазм, задоволення від статевого акту.

В дослідженнях in vitro встановлено, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ5. ФДЕ5 є ферментом, виявленим у гладких м’язах кавернозного тіла, в гладких м’язах судин внутрішніх органів, у скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ5 є більш вираженою, ніж на інші типи фосфодіестерази. Тадалафіл є в 10 000 разів активнішим відносно ФДЕ5, ніж відносно ФДЕ1, ФДЕ2 та ФДЕ4, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці і в інших органах. Тадалафіл в 10 000 разів активніше блокує ФДЕ5, ніж ФДЕЗ – фермент, який виявляється в серці і кровоносних судинах. Ця селективність відносно до ФДЕ5 порівняно з ФДЕЗ має важливе значення, оскільки ФДЕЗ є ферментом, що бере участь у скороченні серцевого м’яза. Крім того, тадалафіл є приблизно в 700 разів активнішим відносно ФДЕ5, ніж відносно ФДЕ6, виявленої в сітківці і відпові-дальної за фотопередачу. Тадалафіл також проявляє в 9000 разів потужнішу дію відносно ФДЕ5 порівняно з його впливом на ФДЕ8, ФДЕ9 та ФДЕ10, а також в 14 разів – порівняно з ФДЕ11.

Ефект тадалафілу за наявності сексуального збудження виявляється вже через 16 хв. після прийому. Препарат діє протягом 36 годин.

Тадалафіл у здорових осіб не спричиняє достовірної зміни систолічного та діастолічного артеріального тиску в положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1,6/0,8 мм рт. ст.) та в положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0,2/4,6 мм рт. ст.). Тадалафіл не спричиняє достовірної зміни частоти серцевих скорочень.

Тадалафіл не впливає на сприйняття кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється низькою спорідненістю його до ФДЕ6 порівняно з ФДЕ5; не виявляє впливу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск і розмір зіниці.

Прийом тадалафілу протягом 6 місяців не виявляє клінічно значущого впливу на кількість, рухливість і структуру сперматозоїдів. Прийом тадалафілу не впливає на рівень тестостерону, лютеїнізувального гормону і фолікулостимулювального гормону в крові.

Фармакокінетика.

Всмоктування. При прийомі внутрішньо швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається в середньому через 2 години після прийому. Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі та часу доби (ранок чи вечір).

Розподіл. Середній об’єм розподілу тадалафілу становить в середньому 63 л. При прийомі терапевтичних доз зв’язок тадалафілу з білками плазми – 94 %.

У здорових чоловіків у спермі виявляється менше 0,0005 % прийнятої дози.

Метаболізм. Тадалафіл в основному метаболізується за участю ізоферменту ЗА4 цитохрому Р₄₅₀. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт принаймні в 13 000 раз менш активний відносно ФДЕ5, ніж тадалафіл, тобто він не є клінічно значущим.

Виведення. Середній період напіввиведення у здорових осіб становить 17,5 години. Виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, в основному, з фекаліями (близько 61 % дози) і меншій кількості із сечею (близько 36 % дози).

Фармакокінетика в окремих випадках. Чоловіки літнього віку: у здорових людей старше 65 років кліренс тадалафілу нижче, що виявляється в збільшенні AUC на 25 % порівняно зі здоровими особами віком 19–45 років. Ця вікова відмінність не є клінічно значущою, і не потребує корекції дози. Ниркова недостатність : в осіб з нирковою недостатністю (включаючи пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі), експозиція тадалафілу (за значенням AUC) вище, ніж у здорових осіб. Печінкова недостатність: експозиція тадалафілу (за значенням AUC) у пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю є порівняною з такою у здорових осіб. Дані про фармакокінетику тадалафілу при тяжкій печінковій недостатності відсутні. Цукровий діабет: у пацієнтів з цукровим діабетом при застосуванні тадалафілу значення AUC приблизно на 19 % менше, ніж у здорових осіб, але ця відмінність не потребує корекції дози.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки коричнево-жовтого кольору, вкриті оболонкою, овальної форми, двоопуклі, на таблетці методом тиснення нанесено з одного боку напис

“Е 10” або “Е 20“.

Термін придатності. 3 роки від дати виробництва препарату в упаковці “in bulk”.

Умови зберігання Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки, вкриті оболонкою, по 10 мг або 20 мг № 1, № 1´2, № 1´4 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.