Эпракад

Склад

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка містить есциталопраму оксалату, еквівалентно есциталопраму 5 мг, 10 мг, 15 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, натрію кроскармелоза, магнію стеарат (Е 470b); оболонка: Опадрі білий Y-1-7000 (гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТС N06A В10.

Показання

Лікування великих депресивних епізодів.

Лікування панічних розладів з агорафобією або без такої.

Лікування соціальних тривожних розладів (соціофобії).

Лікування генералізованих тривожних розладів.

Лікування обсесивно-компульсивних розладів.

Протипоказання

Гіперчутливість до есциталопраму або до будь-якої допоміжної речовини.

Одночасне лікування неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази протипоказане через ризик розвитку серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією.

Комбінація есциталопраму з оборотними інгібіторами МАО (наприклад моклобемідом) або оборотними неселективними інгібіторами МАО (лінезолідом) також протипоказана через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Спосіб застосування та дози

Епракад застосовують один раз на день, препарат можна приймати з їжею або без.

Великі депресивні епізоди

Звичайна доза становить 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта дозу можна збільшити до максимальної дози 20 мг на день.

Зазвичай для отримання антидепресивної відповіді необхідно 2-4 тижні. Після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати протягом щонайменше 6 місяців, щоб закріпити ефект.

Панічні розлади з агорафобією або без такої

На першому тижні лікування рекомендується початкова доза 5 мг, далі дозу збільшують до 10 мг на день. Дозу можна збільшувати максимум до 20 мг на день залежно від індивідуальної відповіді пацієнта.

Максимальна ефективність досягається через 3 місяці лікування. Курс лікування триває кілька місяців.

Соціальні тривожні розлади

Звичайна доза становить 10 мг один раз на день. Для полегшення симптомів зазвичай необхідно 2-4 тижні. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта дозу можна поступово збільшити до 20 мг.

Рекомендується продовжувати лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Було вивчено також вплив більш тривалого лікування (протягом 6 місяців), яке можна призначити індивідуально для попередження рецидиву, слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Генералізовані тривожні розлади

Початкова доза становить 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта дозу можна збільшити максимум до 20 мг на день.

Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що більш тривале лікування (протягом 6 місяців) попереджує рецидив і може призначатися індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Обсесивно-компульсивні розлади

Початкова доза становить 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на день.

Обсесивно-компульсивні розлади – це хронічне захворювання, тому пацієнти повинні отримувати лікування протягом періоду, достатнього для забезпечення позитивного ефекту.

Користь лікування і дози слід регулярно переглядати.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Початкова доза повинна становити половину звичайної рекомендованої дози. Рекомендована добова доза для літніх людей дорівнює 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні). Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добова доза може бути збільшена до максимальної – 10 мг на добу.

Ниркова недостатність

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

Порушення функції печінки

Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції печінки протягом перших двох тижнів лікування рекомендується початкова доза 5 мг на день. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на день. У разі тяжких порушень функції печінки необхідна обережність і дуже ретельне титрування дози.

Повільні метаболізатори CYP2C19

Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендується початкова доза 5 мг на день протягом перших двох тижнів лікування. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на день.

Синдром відміни при припиненні лікування

Слід уникати різкого припинення лікування. При відміні лікування есциталопрамом дозу слід знижувати поступово протягом щонайменше 1-2 тижнів для зниження ризику розвитку синдрому відміни. Якщо після зниження дози або припинення лікування виникають симптоми непереносимості, можна призначити попередню дозу. Надалі лікар може продовжити зменшення дози, але більш поступово.

Побічні реакції

Побічні реакції найчастіше відзначаються впродовж першого або другого тижня лікування і зазвичай слабшають за інтенсивністю і частотою при подальшому лікуванні.

Побічні реакції, про які повідомлялось, наведені нижче за класами систем органів і частотою.

Частота відома з даних клінічних досліджень; ці дані не коригувалися з урахуванням плацебо. Частота визначається як: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 - <1/10), нечасто  (> 1/1000 - < 1/100), рідко (> 1/10000 - < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) або невідомо (частоту не можна визначити з доступних даних).

У постмаркетинговий період спостерігалися випадки пролонгації сегмента QT, особливо у пацієнтів з існуючими захворюваннями серця.

Епідеміологічні дослідження, учасниками яких були в основному пацієнти віком від 50 років, показали підвищений ризик переломів кісток у тих пацієнтів, які приймали селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Механізм цього явища невідомий.

Синдром відміни при припиненні лікування

Припинення лікування селективними або неселективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (особливо раптове) часто призводить до розвитку синдрому відміни. Найчастіше повідомлялось про такі реакції, як запаморочення, сенсорні розлади (включаючи парестезію і відчуття електричного шоку), розлади сну (включаючи безсоння та інтенсивні сновидіння), тривога або збудження, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, пальпітація, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади бачення. Загалом ці явища були легкими або помірними і обмеженими у часі, проте у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. Якщо немає необхідності у подальшому застосуванні есциталопраму, дозу рекомендується зменшувати поступово.

Передозування

Токсичність

Клінічні дані з передозування есциталопраму обмежені і у багатьох випадках включають одночасне передозування інших препаратів. У більшості випадків повідомлялось про легкі симптоми або їх відсутність. Про летальні випадки після передозування самого лише есциталопраму повідомлялось рідко. Дози есциталопраму 400 і 800 мг не спричиняли жодних тяжких симптомів.

Симптоми

Симптоми, що спостерігаються при передозуванні есциталопраму, в основному пов’язані з центральною нервовою системою (від запаморочення, тремору і збудження до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судоми і коми), а також включають реакції з боку травного тракту (нудота/блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, пролонгація сегмента QT і аритмія) та порушення електролітного/рідинного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування

Специфічного антидоту не існує. Необхідно забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню оксигенацію і респіраторну функцію. Слід розглянути доцільність промивання шлунка і застосування активованого вугілля. Промивання шлунка слід проводити якомога раніше після прийому препарату. Рекомендується моніторинг серцевих і основних фізіологічних показників разом із загальними симптоматичними підтримувальними заходами.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Доступні лише обмежені дані щодо застосування есциталопраму вагітним жінкам. У дослідженнях репродуктивної токсичності есциталопраму, які проводили на тваринах, відзначались ембріотоксичні ефекти, але не спостерігалось зростання частоти вад розвитку. Епракад слід застосовувати вагітним лише у разі нагальної потреби і лише після ретельної оцінки ризику/користі.

Якщо мати продовжувала приймати есциталопрам на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, необхідний нагляд за новонародженим. Слід уникати різкого припинення лікування у період вагітності.

Якщо мати приймала селективні або неселективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну на пізніх термінах вагітності, у новонароженого можливі такі симптоми: пригнічення дихання, ціаноз, апное, конвульсії, нестабільна температура, труднощі під час годування, нудота, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеного нервово-рефлекторного збудження, дратівливість, летаргія, постійний плач, сонливість або утруднене засинання. Ці симптоми можуть бути наслідком серотонінергічного ефекту або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення починаються відразу (< 24 год) після пологів.

Епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок, що застосування селективних інгібіторів зворотного захопленнч серотоніну у період вагітності, особливо у пізньому періоді, збільшує ризик тривалої легеневої гіпертензії у новонародженого (приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей). У загальній популяції цей ризик становить 1-2 випадки тривалої легеневої гіпертензії на 1000 вагітностей.

Годування груддю

Очікується, що есциталопрам виділятиметься у грудне молоко, тому годування груддю у період лікування не рекомендується.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Діти

Препарат протипоказно застосовувати дітям через ризик розвитку суїцидальної поведінки (суїцидальні спроби, думки) та ворожості (агресія, гнів, опозиційна поведінка).

Особливості застосування

Нижчезазначені особливі застереження і заходи безпеки стосуються терапевтичного класу селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.

Застосування дітям

Епракад протипоказано застосовувати дітям. Під час досліджень у дітей і підлітків, які отримували лікування антидепресантами, частіше спостерігалась суїцидальна поведінка (спроби суїциду і суїцидальні думки), ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка і лють), ніж у групі плацебо. Якщо існує клінічна необхідність лікування, пацієнт потребує ретельного нагляду для виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, немає даних про вплив довготривалого лікування на ріст, статеве дозрівання, а також когнітивний і поведінковий розвиток у дітей та підлітків.

Парадоксальна тривога

Деякі пацієнти з панічним розладами можуть відзначати посилення тривожних симптомів на початку лікування антидепресантами. Ця парадоксальна реакція зазвичай проходить впродовж двох наступних тижнів лікування. Для зниження імовірності анксиогенного ефекту рекомендується призначати низьку початкову дозу.

Судомні напади

Якщо у пацієнта вперше почалися напади або зросла їх частота (у пацієнтів із встановленим діагнозом епілепсія), лікування есциталопрамом слід відмінити. Слід уникати застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією необхідний ретельний моніторинг.

Манія

Слід з обережністю застосовувати селективні інгібітори зворотного захоплення серотонину пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі. Препарат слід відмінити, якщо пацієнт входить у маніакальну фазу.

Цукровий діабет

Лікування селективними інгібіторами зворотного захвату серотоніну може змінювати глікемічний контроль (спричиняти гіпоглікемію або гіперглікемію). При цьому може виникнути необхідність у корекції доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів.

Суїцид/ суїцидальні думки або клінічне погіршання

Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (подій, пов’язаних із суїцидом). Цей ризик залишається до настання значної ремісії. Полегшення може не наступити впродовж кількох перших тижнів лікування або довше, тому до настання покращення необхідний ретельний нагляд за пацієнтом. Загальновідомо, що ризик суїциду може зростати на ранніх стадіях одужання.

Інші психотичні стани, при яких призначають Епракад, також пов’язані з підвищеним ризиком суїцидальних подій. Крім того, ці стани можуть посилювати основний депресивний розлад. При лікуванні пацієнтів з іншими психіатричними розладами слід дотримуватися тих самих заходів обережності, що і при лікуванні пацієнтів з великими депресивними розладами.

Доведено, що пацієнти із суїцидальними діямиі проявами в анамнезі або пацієнти зі значними суїцидальними настроями перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або спроб і потребують ретельного нагляду протягом всього курсу лікування. Виявлено зростання ризику суїцидальної поведінки при лікуванні антидепресантами порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Лікування, особливо на його початку і при змінах дози, повинно супроводжуватися ретельним наглядом за пацієнтами, зокрема тими, які належать до груп ризику. Слід попередити пацієнтів (та їх опікунів) про необхідність спостереження для виявлення будь-яких клінічних погіршань, суїцидальної поведінки або думок, незвичайних змін у поведінці, а також про необхідність негайно звертатися до лікаря за наявності цих симптомів.

Акатизія/психомоторне збудження

Застосування селективних або неселективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну пов’язано з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивними неприємними відчуттями або болісним збудженням, потребою рухатись і часто супроводжується неможливістю сидіти чи стояти на місці. Поява акатизії найбільш ймовірна протягом перших кількох тижнів лікування. Якщо у пацієнтів розвиваються такі симптоми, підвищення дози може бути шкідливим.

Гіпонатріємія

При застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну зрідка повідомлялось про гіпонатріємію, що ймовірно пов’язана з недостатньою секрецією антидіуретичного гормону і зазвичай проходить після відміни лікування. Слід дотримуватись обережності під час лікування пацієнтів з груп ризику, таких як літні особи, пацієнти з цирозом або при застосуванні есциталопраму у комбінації з іншими засобами, що можуть спричинити гіпонатріємію.

Кровотечі

При застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну повідомлялось про шкірні кровотечі, такі як екхімоз і пурпура. При лікуванні пацієнтів, які приймають селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, слід дотримуватись обережності, особливо при одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів, лікарських засобів, що можуть впливати на функцію тромбоцитів (включаючи атипові антипсихотики і фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні протизапальні засоби, тиклопідин і дипіридамол) та уразі відомої схильності до кровотеч.

Електро-судомна терапія

Клінічний досвід одночасного застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та електро-судомної терапії обмежений, тому необхідна обережність.

Реверсивні, селективні ІМАО типу А

Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

При одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, що мають серотонінергічну дію, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптоплан, необхідна обережність.

У рідкісних випадках повідомлялось про серотоніновий синдром у пацієнтів, які одночасно приймали селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і серотонінергічні засоби. На розвиток цього стану може вказувати комбінація таких симптомів, як збудження, тремор, міоклонус і гіпертермія. У такому випадку лікування селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і серотонінергічними засобами слід негайно припинити і розпочати симптоматичну терапію.

Звіробій звичайний

Одночасне застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і рослинних засобів, що містять Звіробій звичайний (Hypericum perforatum), може призвести до зростання частоти побічних реакцій.

Синдром відміни при припиненні лікування

Синдром відміни часто виникає при припиненні лікування, особливо якщо лікування припиняється раптово. У клінічних дослдіженнях побічні ефекти, що призводили до відміни лікування, розвивались у приблизно 25 % пацієнтів, які приймали есциталопрам, і 15 % тих, які приймали плацебо.

Ризик розвитку синдрому відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість лікування і дози, а також швидкість зменшення доз. Найчастіше повідомлялось про такі побічні ефекти, як запаморочення, сенсорні розлади (включаючи парестезію і відчуття електричного шоку), розлади сну (включаючи безсоння та інтенсивні сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади бачення. Загалом ці симптоми були легкими або помірними, проте у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Симптоми зазвичай з’являються протягом перших кількох днів після припинення лікування, але були повідомлення про рідкісні випадки появи таких симптомів у пацієнтів, які ненавмисно пропустили прийом однієї дози.

Зазвичай ці симптоми не потребують лікування і проходять впродовж 2 тижнів, хоча у деяких осіб вони можуть тривати 2-3 місяці або більше. Тому при відміні лікування рекомендується поступово знижувати дозу есциталопраму протягом кількох тижнів або місяців, відповідно до потреб пацієнта (див. "Синдром відміни при припиненні лікування" у розділі "Спосіб застосування та дози" ).

Коронарні захворювання серця

Через обмежений клінічний досвід при лікуванні пацієнтів з коронарними захворюваннями серця слід дотримуватись обережності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Хоча впливу есциталопраму на здатність керувати автотранспортом, інтелектуальні або психомоторні фнукції не відзначалось, будь-який психоактивний лікарський засіб може порушувати здатність оцінювати ситуацію або застосовувати навички. Пацієнта слід попередити про потенційний ризик впливу лікування на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації

Необоротні неселективні інгібітори МАО

Повідомлялось про серйозні побічні реакції у пацієнтів, які приймали селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну у комбінації з неселективними необоротними інгібіторами моноамінооксидази, а також у пацієнтів, які щойно припинили лікування селективними інгібіторами зворотного захвату серотоніну і розпочали лікування інгібіторами МАО. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.

При необхідності одночасного лікування есциталопрамом і неселективними необоротними інгібіторами МАО прийом есциталопраму можна починати щонайменше через 7, а бажано через 14 днів після припинення лікування необоротними інгібіторами МАО.

Пімозид

Комбінація пімозиду і рацемічного циталопраму призводила до середнього подовження інтервалу QTc приблизно на 10 мсек. Унаслідок взаємодії есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посилення побічної дії останнього одночасне застосування цих препаратів протипоказане.

Оборотні селективні інгібітори МАО-А (моклобемід)

Комбінація есциталопраму з інгібіторами МАО-А, такими як моклобемід, протипоказана через ризик розвитку серотонінового синдрому. Якщо ця комбінація необхідна, слід призначати лікування у найменшій рекомендованій дозі і постійно спостерігати за пацієнтом.

Оборотні неселективні інгібітори МАО (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є оборотним неселективним інгібітором МАО, тому його не можна призначати пацієнтам, які отримують лікування есциталопрамом. Якщо ця комбінація необхідна, слід призначати лікування у найменшій рекомендованій дозі і постійно спостерігати за пацієнтом.

Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегінін)

У комбінації з селегініном (необоротним інгібітором МАО-В) необхідна обережність через ризик розвитку серотонінового синдрому. Селегінін у дозах до 10 мг/день безпечно застосовували з рацемічним циталопрамом.

Комбінації, що вимагають обережності

Серотонінергічні лікарські засоби

Одночасне застосування із серотонінергічними лікарськими засобами (включаючи трамадол, суматриптан та інші триптани) може призвести до серотонінового синдрому.

Лікарські засоби, що знижують судомний поріг

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується дотримуватись обережності при одночасному застосуванні засобів, що здатні знижувати судомний поріг, включаючи антидепресанти (трициклічні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну), нейролептики (фенотіазини, триоксантени і бутирофенони), мефлокін, бупропіон і трамадол.

Літій, триптофан

Повідомлялось про посилення ефекту при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну з літієм або триптофаном, тому їх одночасне застосування потребує обережності.

Звіробій звичайний

Одночасне застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну з рослинними засобами, що містять Звіробій звичайний (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення частоти побічних реакцій.

Кровотечі

При одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами можливі зміни антикоагулянтного ефекту останніх. Пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти, необхідний ретельний моніторинг коагуляції на початку або в кінці лікування есциталопрамом. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може збільшити тенденцію до кровотеч.

Алкоголь

Між есциталопрамом і алкоголем не очікується фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії. Проте, як і з іншими антипсихотиками, комбінація з алкоголем не рекомендується.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19.

CYP3A4 і CYP2D6 також можуть брати учать у метаболізмі, але меншою мірою. Метаболізм основного метаболіту S-DCT (деметилесциталопраму), ймовірно, частково каталізується CYP2D6.

Одночасне застосування есциталопраму з омепразолом (інгібітором CYP2C19) у дозі 30 мг один раз на день призводило до помірного (приблизно на 50 %) зростання плазмової концентрації есциталопраму.

Одночасне застосування есциталопраму з циметидином (загальним інгібітором ензимів помірної сили) у дозі 400 мг двічі на день призводило до помірного (приблизно на 70 %) зростання плазмової концентрації есциталопраму.

Необхідно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP2C19 (включаючи омепразол, езомепразол, флувоксамін, ланзопразол, тиклопідин) або циметидином. Може потребуватися зниження дози есциталопраму на основі моніторингу побічних ефектів.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Рекомендується дотримуватись обережності при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, такими як флекаїнід, пропафенон і метопролол (при лікуванні серцевої недостатності), або деякими лікарськими засобами, що діють на центральну нервову систему і метаболізуються в основному CYP2D6, такими як антидепресанти (дезіипрамін, клопірамін, нортриптилін) або антипсихотики (рисперидон, тіоридазин, галоперидол). Може потребуватися корекція дози.

Одночасне застосування з дезипраміном або метопрололом призводить до дворазового зростання плазмових рівнів цих субстратів CYP2D6.

Дослідження іn vitro довели, що есциталопрам також може спричиняти слабке інгібування CYP2C19. Рекомендується дотримуватись обережності при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що метаболізуються CYP2C19.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Есциталопрам – це селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-HT) з високою афінністю до первинних дільниць зв’язування. Він також зв’язується з алостеричними ділянками на транспортері серотоніну з афінністю, нижчою у 1000 разів.

Есциталопрам не має афінності або має низьку афінність до ряду рецепторів, включаючи 5-HT_1A, 5-HT₂, DA D₁ і D₂-рецептори, α₁-, α₂-, P-адренорецептори, гістамінові H₁, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові і опіоїдні рецептори.

Інгібування зворотного захоплення 5-HT є лише імовірним механізмом, що пояснює фармакологічну і клінічну дію есциталопраму.

Клінічна ефективінсть

Великі депресивні епізоди

У трьох з чотирьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих короткотривалих (8 тижнів) дослідженнях було доведено, що есциталопрам ефективний для невідкладного лікування великих депресивних епізодів. У довготривалому дослідженні профілактики рецидивів 274 пацієнти, які відповідали на початкову 8-тижневу терапію есциталопрамом у дозі 10 або 20 мг/день, вони були рандомізовані у групу, що продовжила лікування есциталопрамом у тій самій дозі до 36 тижнів, і групу плацебо. У цьому дослідженні пацієнти, які продовжували отримувати есциталопрам, відзначали значно довший період ремісії після 36 тижнів лікування порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.

Соціальні тривожні розлади

Есциталопрам був ефективним у трьох короткотривалих (12 тижнів) дослідженнях і у 6-місячному дослідженні попередження рецидивів соціальних тривожних розладів. У 24-тижневому дослідженні доз була доведена ефективність есциталопраму у дозі 5, 10 і 20 мг.

Генералізовані тривожні розлади

Есциталопрам у дозах 10 і 20 мг/день був ефективним у всіх чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях.

За узагальненими даними трьох досліджень за участю 421 пацієнта, які приймали есциталопрам, і 419 пацієнтів, які приймали плацебо, на лікування відповідали 47,5 % і 28,9% пацієнтів відповідно. Стійкий ефект спостерігався з першого тижня.

Збереження ефективності ециталопраму у дозі 20 мг/день була доведена у рандомізованому дослідженні тривалістю від 24 до 76 тижнів за участю 373 пацієнтів, які відповідали на лікування у початковому 12-тижневому відкритому дослідженні.

Обсесивно-компульсивні розлади

У рандомізованому подвійному сліпому клінічному дослідженні есциталопраму у дозі 20 мг/день через 12 тижнів препарат відрізнявся від плацебо за загальним показником Y-BOCS. Через 24 тижні дози есциталопраму 10 і 20 мг/день давали значно кращі результати порівняно з плацебо.

Попередження рецидивів за допомогою доз есциталопраму 10 і 20 мг/добу було доведено у 16-тижневому відкритому дослідженні, а далі у 24-тижневому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні за участю пацієнтів, які відповідали на лікування на першому етапі.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсорбція майже повна і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (T_max) становить 4 години після прийому багаторазових доз. Подібно до рацемічного есциталопраму, очікується, що абсолютна біодоступність есциталопраму становить 80 %.

Розподіл

Видимий об’єм розподілу (V_α,β/ F) після прийому внутрішньо становить близько 12 - 26 л/кг. Зв’язування есциталопраму і його основних метаболітів з протеїнами становить менше 80 %.

Біотрансформація

Есциталопрам метаболізується у печінці до де метил- і дидеметилметаболітів. Ці метаболіти фармакологічно активні. Крім того, азот може окиснюватися до N-оксидного метаболіту. Ці вихідні речовини і метаболіти частково виводяться у вигляді глюкуронідів. Після багаторазового прийому середня концентрація де метил- і дидеметилметаболітів зазвичай становить 28 - 31 % і < 5 % від концентрації есциталопраму відповідно. Біотрансформація есциталопраму до деметилметаболіту опосередкована головним чином CYP2C19. Можливий також деякий внесок ензимів CYP3A4 і CYP2D6.

Виведення

Період напіввиведення (t_1/2β) після багаторазового прийому становить приблизно 30 годин, а оральний плазмовий кліренс (Cl_oral) – приблизно 0,6 л/хв. Основні метаболіти мають значно довший період напіввиведення. Есциталопрам і його основні метаболіти зазвичай виводяться як через печінку (метаболічним шляхом), так і нирками, при цьому основна частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею.

Фармакокінетика есциталопраму лінійна. Рівноважні плазмові рівні досягаються впродовж 1 тижня. Середня рівноважна концентрація 50 ммоль/л (20 - 125 ммоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (> 65 років)

У пацієнтів літнього віку есциталопрам ймовірно виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Системна концентрація (AUC) у літніх пацієнтів приблизно на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки (A і B за класифікацією Чайлда-П’ю), період напіввиведення есциталопраму був удвічі довшим, а його концентрація – на 60 % вищою, ніж у осіб з нормальною функцією печінки.

Порушення функції нирок

У рацемічного циталопраму спостерігався довший період напіввиведення і невелике зростання концентрації у пацієнтів з порушенням функції нирок (CL_cr 10-53 мл/хв). Плазмові концентрації метаболітів не досліджували, але вони можуть бути підвищеними.

Поліморфізм

Відзначалось, що повільні метаболіти CYP2C19 мали вдвічі вищу плазмову концентрацію есциталопраму, ніж швидкі метаболіти. Значних змін концентрації у повільних метаболітів CYP2D6 не відзначалось.

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки по 5 мг: круглі, білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з маркуванням "B2" на одній стороні і "C" – на іншій стороні.

Таблетки по 10 мг: овальні, білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. На одній стороні таблетки нанесена риска і маркування "B" і "3" по обидва боки від риски, а на іншій стороні таблетки – маркування "C".

Таблетки по 15 мг: капсулоподібної форми, білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. На кожній стороні таблетки нанесена риска, на одній стороні – маркування "15".

Таблетки по 20 мг: овальні, білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою. На одній стороні таблетки нанесена риска і маркування "B4" з одного боку риски та гладкі з іншого боку таблетки.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °C, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток в алюмінієвих блістерах. По 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Джубілант Дженерікс Лімітед.

Місцезнаходження

Село Сікандарпур, Бхаінсвал, Шоссе Руркі-Дехрадун, Бхагванпур, Район Руркі Харідвар, Уттаракханд, ІН-247661, Індія.