Иваб-7,5

Склад

діюча речовина: івабрадин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить івабрадину гідрохлорид, еквівалентно івабрадину 7,5 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, мальтодекстрин, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, гліцерин, заліза оксид червоний (E 172), магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: коричнювато-рожевого кольору, подовженої форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з розподільчою рискою на трьох боках та гладкі з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Кардіологічні засоби. Код ATХ С01Е B17.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Івабрадин – кардіологічний засіб, який започатковує новий фармакотерапевтичний клас. Івабрадин впливає виключно на частоту серцевих скорочень. Івабрадин діє шляхом селективного та специфічного інгібування f-каналів синусового вузла серця, контролює спонтанну діастолічну деполяризацію синусового вузла та таким чином зменшує частоту серцевих скорочень. У серці івабрадин діє виключно на синусовий вузол та не впливає на внутрішньопередсердну, атріовентрикулярну та внутрішньошлуночкову провідність, скоротність міокарда та реполяризацію шлуночків.

Івабрадин також може взаємодіяти з h-каналами сітківки, які схожі за структурою з f‑каналами синусового вузла серця. Це лежить в основі розвитку тимчасового порушення світосприйняття внаслідок зменшення реакції сітківки на яскраві світлові стимули. При виникненні тригерних обставин (раптова зміна освітлення) часткове інгібування івабрадином h-каналів призводить до розвитку фотопсій, які можуть несподівано виникати у пацієнтів. Фотопсії - це тимчасова посилена яскравість на обмеженій ділянці поля зору.

Основною фармакодинамічною властивістю івабрадину є вибіркове дозозалежне зменшення ЧСС. Аналіз зменшення ЧСС при застосуванні івабрадину в дозах до 20 мг двічі на день показав тенденцію до виникнення ефекту плато, що знижує ризик виникнення тяжкої брадикардії  < 40 уд./хв. При застосуванні в рекомендованих терапевтичних дозах (5‑7,5 мг двічі на день) ЧСС знижується приблизно на 10 уд./хв у стані спокою та при навантаженні. Це зменшує роботу серця та споживання кисню міокардом. Івабрадин не впливає на внутрішньосерцеву провідність, скоротність міокарда (немає негативного інотропного ефекту) та реполяризацію шлуночків:

• за даними електрофізіологічних досліджень, івабрадин не впливав на атріовентрикулярну або інтравентрикулярну провідність або на коригований інтервал QT;
• у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка 30‑45 %) івабрадин не мав будь-якого негативного впливу на показники фракції викиду.

Івабрадин у дозі 5 мг двічі на день довів свою ефективність за показниками тестів із фізичним навантаженням вже після трьох-чотирьох тижнів лікування. Крім того, встановлені додаткові переваги збільшеної до 7,5 мг двічі на день дози івабрадину у порівнянні з атенололом: тривалість тесту з фізичним навантаженням у міждозовому періоді збільшилась на 1 хвилину після місяця лікування івабрадином у дозі 5 мг двічі на день; через три місяці після збільшення дози івабрадину до 7,5 мг двічі на день спостерігалося подальше збільшення тривалості навантаження ще майже на 25 сек. Антиангінальні та антиішемічні властивості івабрадину були підтверджені також для пацієнтів віком 65 років та старше. Ефективність івабрадину у дозі 5‑7,5 мг двічі на день є сталою за показниками тестів з фізичним навантаженням (загальна тривалість навантаження, час до виникнення лімітуючої стенокардії, час до розвитку нападу стенокардії, час до розвитку депресії сегмента ST на 1 мм) та супроводжувалась зменшенням кількості нападів стенокардії приблизно на 70 %. Режим дозування івабрадину двічі на день забезпечував стабільну ефективну дію протягом 24 годин.

Застосовуваний як доповнення до 50 мг атенололу раз на день, івабрадин демонструє додаткову ефективність за всіма параметрами тестів з фізичним навантаженням у міждозовому періоді  (через 12 годин після прийому таблетки).

Івабрадин повністю зберігає ефективність упродовж усього періоду лікування тривалістю 3-4 місяці. Ознак розвитку фармакологічної толерантності (втрати ефективності) або ефекту рикошету після раптової відміни препарату не зафіксовано. Антиангінальна та антиішемічна ефективність івабрадину пов’язані з дозозалежним зменшенням ЧСС і достовірним зменшенням подвійного добутку (ПД), у спокої та під час фізичного навантаження (ПД – показник, що відображає потребу міокарда у кисні, ПД = ЧСС х систолічний артеріальний тиск). Вплив івабрадину на артеріальний тиск та резистентність периферичних судин – мінімальний і клінічно не значимий.

Івабрадин не впливає на метаболізм глюкози та ліпідів при тривалому застосуванні (протягом 1 року).

У пацієнтів із цукровим діабетом підтверджено антиішемічну та антиангінальну ефективність та безпеку застосування івабрадину.

Фармакокінетика.

У фізіологічних умовах івабрадин швидко вивільняється з таблеток і легко розчиняється у воді (> 10 мг/мл). Івабрадин є S-енантіомером, який in vivo не демонструє біоконверсії. Головним активним метаболітом івабрадину в організмі людини є його N-десметильована похідна.

Всмоктування і біодоступність. Після перорального застосування івабрадин швидко та майже повністю всмоктується. При застосуванні натще максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 1 годину. Абсолютна біодоступність івабрадину становить майже 40 % внаслідок ефекту першого проходження через травний тракт та печінку.

Приймання препарату одночасно з їжею уповільнює абсорбцію приблизно на 1 годину та підвищує концентрацію в плазмі на 20-30 %. Щоб уникнути інтраіндивідуальних коливань концентрації івабрадину в плазмі крові, препарат рекомендовано приймати під час їди.

Розподіл. Близько 70 % івабрадину зв’язується з протеїнами плазми. Об’єм розподілу при рівноважній концентрації – майже 100 л. При тривалому застосуванні рекомендованої початкової дози 5 мг двічі на день максимальна концентрація у плазмі дорівнює приблизно 22 нг/мл (CV = 29 %). Середня концентрація у плазмі у стадії стабільної концентрації дорівнює 10 нг/мл (CV = 38 %).

Біотрансформація. Івабрадин екстенсивно метаболізується в печінці й кишечнику шляхом окиснення виключно системою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4). Основним активним метаболітом івабрадину є його N-десметильований дериват (S 18982) з експозицією близько 40 % від експозиції івабрадину гідрохлориду. Основний активний метаболіт також метаболізується системою цитохромів CYP3A4.

Івабрадин має низьку хімічну спорідненість з CYP3A4, клінічно значимо не стимулює і не пригнічує його; отже, достовірно не змінюватиме метаболізм CYP 3A4 або його концентрацію в плазмі крові. Натомість потужні інгібітори й індуктори CYP 3A4 можуть суттєво впливати на плазмову концентрацію івабрадину.

Виведення. Період напіввиведення івабрадину та його основного метаболіту з плазми становить 2 години (70-75 % площі під фармакокінетичною кривою) та 11 годин відповідно. Загальний кліренс – близько 400 мл/хв, нирковий – близько 70 мл/хв. З аналогічною швидкістю відбувається виведення метаболітів з калом і сечею. Близько 4 % активної речовини виводиться із сечею в незміненому стані.

Лінійність/не лінійність. Кінетика івабрадину лінійна в діапазоні пероральних доз від 0,5 до 24 мг.

Спеціальні групи пацієнтів

Літній вік. Фармакокінетичних відмінностей (AUC і C_max) між пацієнтами літнього віку  (≥65 років) або пацієнтами старечого віку (≥75 років) та загальною групою пацієнтів не виявлено.

Ниркова недостатність. Вплив ниркової недостатності (кліренс креатиніну 15‑60 мл/хв) на кінетику івабрадину є мінімальним з огляду на невелику частку ниркового кліренсу (приблизно 20 %) від загального кліренсу івабрадину та його основного метаболіту S 18982.

Печінкова недостатність: у пацієнтів з легкою печінковою недостатністю (нижче 7 балів за шкалою Чайлда–П’ю) показник AUC незв’язаного івабрадину і його основного метаболіту приблизно на 20 % вищий, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Для остаточного висновку щодо пацієнтів з помірною печінковою недостатністю даних недостатньо. Дані про застосування препарату пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю відсутні.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка (ФК/ФД).

Аналіз співвідношення ФК/ФД показав лінійну залежність зменшення ЧСС від збільшення плазмових концентрації івабрадину і S 18982 при дозах від 15 до 20 мг двічі на день. При застосуванні більших доз зниження частоти серцевих скорочень втрачає пропорційну залежність від плазмових концентрацій івабрадину і тяжіє до ефекту плато. Висока експозиція івабрадину на тлі комбінованого прийому препарату з потужними інгібіторами CYP3A4 може призводити до надмірного зниження частоти серцевих скорочень, хоча при застосуванні помірних інгібіторів CYP3A4 ризик зменшується.

Показання

Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії.

ІВАБ-7,5^® показаний для симптоматичного лікування хронічної стабільної стенокардії у дорослих пацієнтів з ішемічною хворобою серця, нормальним синусовим ритмом та частотою серцевих скорочень ≥ 70 уд./хв. Препарат слід призначати:

• пацієнтам, які мають протипоказання чи обмеження щодо застосування β‑адреноблокаторів;
• у комбінації з β-адреноблокаторами пацієнтам, стан яких є недостатньо контрольованим при застосуванні оптимальної дози β-адреноблокаторів.

Лікування хронічної серцевої недостатності.

Зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинної смерті або госпіталізації з приводу погіршення серцевої недостатності) у дорослих пацієнтів із симптомною хронічною серцевою недостатністю, синусовий ритмом та частотою серцевих скорочень ≥ 70 уд./хв.

Протипоказання

• Гіперчутливість до діючої речовини або будь-яких допоміжних речовин.
• ЧСС у стані спокою < 70 уд./хв до початку лікування.
• Кардіогенний шок.
• Гострий інфаркт міокарда.
• Тяжка артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск < 90/50 мм рт.ст.).
• Тяжка печінкова недостатність.
• Синдром "слабкості синусового вузла".
• Синоатріальна блокада.
• Нестабільна або гостра серцева недостатність
• Наявність у пацієнта штучного водія ритму (ЧСС контролюється виключно за допомогою штучного водія ритму).
• Нестабільна стенокардія.
• Атріовентрикулярна блокада III ступеня.
• Комбінація з інгібіторами P450 3A4 сильної дії: протигрибкові препарати - похідні азолу (кетоконазол та ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) та нефазодон.
• Одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, які належать до інгібіторів CYP3A4 помірної дії, що мають властивості знижувати ЧСС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Вагітність, період годування груддю та жінки дітородного віку, які не застосовують належні заходи контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з