Хуматроп лиофилизат д/приг р-ра д/ин по 12 мг №1 в картр с р-лем:

Склад

діюча речовина: 1 картридж містить 6 мг або 12 мг соматропіну;

допоміжні речовини: маніт (Е-421), гліцин, натрію фосфат дигідрат, кислота фосфорна, натрію гідроксид, азот.

Розчинник: метакрезол, гліцерин, вода для ін’єкцій, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид.

Лікарська форма

Ліофілізат для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гормони передньої частки гіпофіза та їх аналоги. Соматропін.

Код ATC Н01А С01.

Показання

В педіатричній практиці:

• для тривалого лікування дітей з порушеннями росту внаслідок недостатньої секреції нормального ендогенного гормону росту;
• для тривалого лікування низькорослості у дітей з синдромом Тернера;
• для лікування затримки росту у дітей передпубертатного віку з хронічною нирковою недостатністю;
• для тривалого лікування низькорослості у дітей, що народилися замалими відповідно до гестаційного віку (з затримкою внутрішньоутробного розвитку), які не наздоганяють в рості дітей віком до 2 років;
• для тривалого лікування низькорослості, не пов’язаної з недостатністю гормону росту;
• для тривалого лікування низькорослості або затримки росту у дітей з гомеобоксмістким геном низькорослості (SHOX), у яких не закриті епіфізи.

У дорослих: як замісна терапія у дорослих з вираженою недостатністю гормону росту.

Пацієнти повинні відповідати таким двом критеріям:

1. Початок у дитинстві: пацієнтам з діагностованою в дитинстві недостатністю гормону росту необхідно провести повторне обстеження та підтвердити в них недостатність гормону росту перед початком замісної терапії соматропіном.

АБО

2. Початок у дорослому віці: пацієнти з синдромом недостатності соматропіну, окремо або в поєднанні з множинною гормональною недостатністю (гіпопітуїтаризм), в результаті хвороби гіпофіза, гіпоталамуса, оперативного втручання, променевої терапії або травми.

Недостатність гормону росту, підтверджена біохімічними дослідженнями, як-то низькою патологічною відповіддю на динамічні тести секреції гормону росту.

Протипоказання

Соматропін не можна застосовувати за будь-яких ознак активного злоякісного процесу, протипухлинна терапія повинна бути завершена до початку проведення терапії гормоном росту. Терапію соматропіном слід припинити при виникненні ознак росту пухлин. Соматропін протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до компонентів препарату. Пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до метакрезолу або гліцерину не можна розводити соматропін розчинником, що додається. Не можна застосовувати соматропін для стимуляції росту у дітей з закритими епіфізами. Не можна розпочинати терапію гормоном росту у випадку гострого тяжкого стану пацієнта внаслідок ускладнень після хірургічного втручання на відкритому серці або абдомінальної операції, множинного травматичного ушкодження або у разі гострої дихальної недостатності у пацієнта.

Спосіб застосування та дози

Схема дозування та призначення соматропіну повинна бути індивідуальною для кожної особи.

Нижче наведені рекомендовані дози до певних показань.

Діти з недостатністю гормону росту: рекомендована доза становить 0,025-0,035 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій. Можливе також внутрішньом’язове введення.

Дорослі з недостатністю гормону росту: рекомендована доза на початку терапії становить 0,15-0,30 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій. Цю дозу необхідно поступово збільшувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта, максимально до 0,08 мг/кг (0,25 МО/кг) на тиждень. Титрування дози базується на побічних ефектах у пацієнта, а також на визначенні рівнів інсуліноподібного фактора росту в плазмі (IGF-1). Потрібна доза може з віком зменшуватися.

Пацієнти літнього віку: пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії соматропіну Хуматропу® та більш схильними до розвитку побічних дій. Для них початкова доза має бути меншою, а збільшення дози більш повільнішим.

Пацієнти з синдромом Тернера: рекомендована доза 0,045-0,050 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій, бажано ввечеріСхема дозування та призначення соматропіну повинна бути індивідуалізованою для кожного пацієнта.

Діти передпубертатного віку з хронічною нирковою недостатністю: рекомендована доза становить 0,045 мг/кг-0,050 мг/кг (приблизно 0,14 МО/кг) маси тіла на добу у вигляді підшкірних ін’єкцій.

Діти, народжені замалими для гестаційного віку: рекомендована доза становить 0,035 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій.

Низькорослі пацієнти без недостатності гормону росту: рекомендовано призначення тижневої дози до 0,37 мг/кг маси тіла у вигляді підшкірних ін’єкцій. Доза повинна бути поділена на рівні дози 3–7 разів на тиждень.

Пацієнти з SHOX- недостатністю: рекомендована доза 0,045-0,050 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій.

Пацієнти з надмірною масою тіла: пацієнти з надмірною масою тіла більш схильні до розвитку побічних дій коли лікування базується на залежності підбору дози від маси тіла.

Жінки з підвищеним рівнем естрогенів: жінки з підвищеним рівнем естрогенів можуть потребувати більш високі дози, ніж чоловіки. Пероральний прийом естрогенів може вимагати збільшення дози у жінок.

Місце підшкірної ін’єкції повинно змінюватись для уникнення розвитку ліпоатрофії.

Побічні реакції

Дуже поширеними побічними явищами (≥10 %) були гіпотироїдизм, у дорослих – набряки, головний біль та артралгії. Поширеними побічними явищами (≥1% та <10%) були реакція в місці введення, підвищена чутливість до розчинника, міалгія та безсоння у дорослих, набряки у дітей, гіперглікемія, гіпотиреоїдизм та гіпертензія у дорослих, карпальний тунельний синдром та парестезії у дорослих. Рідко (<1 %) зустрічалася гіперглікемія у дітей, загальна слабкість та гінекомастія у дорослих. Дуже рідко можливі такі побічні ефекти: доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, парестезії, гінекомастія та міалгії у дітей.

Повідомлялося про раптову смерть дітей з синдромом Прадера-Віллі, які мають один або більше таких факторів ризику: сильне ожиріння, обструкція верхніх дихальних шляхів або апное уві сні в анамнезі, невстановлена інфекція дихальних шляхів. Повідомлялося про епіфіоліз головки стегнової кістки, що частіше зустрічався у пацієнтів із ендокринними розладами. У ході клінічних досліджень приблизно у 2 % пацієнтів (діти) із недостатністю гормону росту утворювались антитіла до гормону росту. Дуже рідко повідомлялось про розвиток лейкемії у дітей, які отримували лікування гормоном росту. Проте немає доказів підвищення частоти розвитку лейкемії у пацієнтів, які не мають факторів ризику.

Порушення з боку імунної системи:

гіперчутливість до розчинника (метакрезол/гліцерол): 1 %-10 %.

Ендокринні порушення:

гіпотироїдизм: 1 %-10 %.

Порушення з боку репродуктивної системи:

Гінекомастія: < 0,01% у дітей; 0,1 %-10 % у дорослих.

Порушення метаболізму і харчування:

помірна глікемія: 1 % у дітей; 1 %-10 % у дорослих;

інсулінорезистентність.

Порушення з боку нервової системи:

доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія: 0,01 %-0,1 %;

головний біль: > 10 % у дорослих;

безсоння: < 0,01 % у дітей; 1 %-10 % - у дорослих;

парестезія: 0,01 % - 0.1 % у дітей; 1 %-10 % у дорослих;

карпальний тунельний синдром: 1 %-10 % у дорослих.

Судинні порушення:

гіпертензія: < 0,01 % у дітей; 1 %-10 % у дорослих;

порушення системи дихання:

диспное: 1 %-10 % у дорослих;

апное уві сні: 1 %-10 % у дорослих.

Порушення опорно-рухового апарату:

локалізований м’язовий біль (міалгія): 1 %-10 % у дорослих, 0,01 % - 0,1 % у дітей;

суглобовий біль (арталгія): > 10 % у дорослих.

Загальні розлади:

слабкість: 0,1 %- 1 %;

реакції в місці ін’єкції: 1 %-10 %;

набряк (місцевий та генералізований): 1%-10 % у дітей; 10 % у дорослих.

Клінічні показники:

глюкозурія< 0,01 % у дітей; 0,01 %-0,1 % у дорослих.

Передозування

Гостре передозування може призводити спочатку до гіпоглікемії та пізніше до гіперглікемії. Тривале передозування може призводити до ознак та симптомів гігантизму/акромегалії відповідно до відомих ефектів надлишку гормону росту.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дослідження репродуктивної функції на тваринах з соматропіном не проводилися. Відсутні відомості про можливий негативний вплив соматропіну на репродуктивну здатність або на плід при призначенні вагітним жінкам. Соматропін вагітним жінкам слід призначати лише за чітко визначеної необхідності.

Не було проведено жодних досліджень з соматропіном серед жінок, що годують груддю. Відсутні відомості про те, чи проникає даний препарат в грудне молоко. Оскільки багато препаратів екскретуються з грудним молоком, соматропін слід з обережністю призначати жінкам, що годують груддю.

Особливості застосування

У разі підвищеної чутливості до розчинника, що додається, соматропін можна розводити стерильною водою для ін’єкцій. При розведенні соматропіну таким чином використовуйте лише рекомендовану дозу, зберігайте розчин в холодному місці при температурі 2 – 8° C, якщо він не застосовується одразу після розведення, використайте розведену дозу протягом 24 годин та викиньте будь-яку невикористану частину.

Терапію соматропіном повинен призначати лікар, який має досвід діагностики та лікування пацієнтів з недостатністю гормону росту, синдрому Тернера, низькорослості, не пов’язаної з недостатністю гормону росту або SHOX-недостатністю.

Замикання зони росту епіфізів. Особи, які отримували попередню терапію гормоном росту в дитинстві до досягнення цільового зросту, потребують повторної оцінки недостатності гормону росту після закриття зони росту епіфізів, а також перед початком замісної терапії у дозах, рекомендованих для дорослих.

Внутрішньочерепне ушкодження. Пацієнти з недостатністю гормону росту внаслідок внутрішньочерепного пошкодження підлягають частому обстеженню щодо прогресування або рецидиву вихідного патологічного процесу.

Внутрішньочерепна гіпертензія. У випадках тяжкого або рецидивного головного болю, порушення зору, нудоти та/або блювання рекомендовано проводити фундоскопію щодо набряку диску зорового нерва. При підтвердженні набряку диску зорового нерва необхідно врахувати діагноз внутрішньочерепної гіпертензії та, за необхідності, припинити терапію гормоном росту.

Епіфізеоліз. У пацієнтів з ендокринними розладами, включаючи недостатність гормону росту, частіше розвивається епіфізеоліз. Будь-яка дитина, яка починає кульгати протягом застосування терапії гормоном росту, потребує обстеження.

Гіпопітуїтаризм/Гіпотироїдизм. При призначенні терапії соматропіном пацієнтам з гіпопітуїтаризмом (множинною гормональною недостатністю) необхідно проводити ретельний моніторинг стандартної замісної гормональної терапії. Гіпотироїдизм може розвинутися під час лікування соматропіном, а також неадекватна терапія гіпотироїдизму може перешкоджати оптимальній відповіді на соматропін.

Цукровий діабет. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують супутнє лікування соматропіном, можуть потребувати перегляду доз інсуліну або інших гіпоглікемічних засобів.

 Хронічна ниркова недостатність. До початку терапії соматропіном затримки росту внаслідок хронічної ниркової недостатності пацієнти підлягають спостереженню протягом року для визначення порушення росту. Необхідно запровадити консервативне лікування ниркової недостатності та підтримувати його під час терапії. Терапія соматропіном на час трансплантації нирок має бути припинена.

Діти, народжені замалими для гестаційного віку. У таких пацієнтів перед початком лікування необхідно виміряти рівень інсуліну, інсуліноподібного фактора росту (IFG) та глюкози, а потім щорічно, а для IFG – двічі на рік, проводити їх моніторинг.

Синдром Прадера-Віллі. Існують повідомлення про апное уві сні та раптову смерть у дітей з синдромом Прадера-Віллі, які отримують терапію гормоном росту та мають один чи декілька з таких факторів ризику: тяжке ожиріння, обструкція верхніх дихальних шляхів або апное уві сні в анамнезі, або невизначена респіраторна інфекція. Лікарі повинні зважити співвідношення “перевага-ризик” при призначенні гормону росту пацієнтам з його недостатністю, які також мають синдром Прадера-Віллі. Хуматроп® не рекомендований пацієнтам, у яких недостатність гормону росту пов’язана з генетично підтвердженим синдромом Прадера-Віллі.

Особи літнього віку. Досвід застосування препарату для лікування пацієнтів віком понад 60 років є недостатнім.

Тривале лікування. Досвід тривалого лікування серед дорослих пацієнтів є недостатнім. Лейкемія. У невеликої кількості дітей, які отримували лікування гормоном росту, включаючи гормон росту як гіпофізарного походження, так і похідний рекомбінантної ДНК (соматрем та соматропін), спостерігалися випадки лейкемії. Зв’язок розвитку лейкемії та терапії гормоном росту залишається незрозумілим.

Панкреатит у дітей.

У дітей, які отримують лікування соматропіном, підвищений ризик виникнення панкреатиту порівняно з дорослими, які отримують лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Хуматроп® не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують супутнє лікування соматропіном, можуть потребувати перегляду доз інсуліну або інших гіпоглікемічних засобів.

Надмірна терапія глюкокортикоїдами може зашкоджувати оптимальній відповіді на соматропін. За необхідності проведення замісної терапії глюкокортикоїдами слід проводити ретельний моніторинг дозування та комплаєнсу з метою запобігання розвитку недостатності надниркових залоз або пригнічення ефектів стимуляції росту.

Соматропін – індуктор активності цитохрому P450 (CYP), що може призвести до зниження концентрації в плазмі крові та відповідно до зниження ефективності ліків, що метаболізуються за участю цитохрому CYP3A, наприклад статевих гормонів, кортикостероїдів, циклосерину та протисудомних засобів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Соматропін стимулює лінійне зростання у дітей з недостатністю нормального ендогенного гормону росту та у дітей з низькорослістю внаслідок синдрому Тернера. Помірне збільшення довжини тіла після призначення як соматропіну, так і людського гормону росту гіпофізарного походження призводить до впливу на пластинки росту довгих кісток. Терапія дітей з недостатністю гормону росту за допомогою соматропіну чинить зростання темпів росту та концентрацій IGF-1 (інсуліноподібний фактор росту/Соматомедин–С), подібно до таких при лікуванні людським фактором росту гіпофізарного походження. Більше того, він стимулює клітинний синтез білка та затримку азоту. Соматропін терапевтично еквівалентний людському гормону росту гіпофізарного походження та досягає еквівалентних фармакокінетичних профілів у здорових дорослих.

Фармакокінетика. Доза в 100 мкг/кг у дорослих чоловіків - добровольців створює піковий рівень у плазмі (C_max), що дорівнює приблизно 55 нг/мл, період напіввиведення (t1/2) – приблизно 4 год та максимальну абсорбцію (AUC[0-∞]), що дорівнює приблизно 475 нг*год/мл.

Основні фізико-хімічні властивості

Хуматропâ – біосинтетичний людський ДНК-рекомбінантний гормон росту, що є поліпептидним гормоном. Послідовність амінокислот у препараті ідентична до такої людського гормону росту, що виробляється гіпофізом.

Несумісність

Оскільки досліджень на сумісність не проводили, не можна змішувати препарат з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у холодильнику при температурі 2-8 °C. Після розчинення зберігати не більше 28 днів. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 6 мг або 12 мг ліофілізату у скляному картриджі у комплекті зі шприцом з розчинником у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ліллі Франс (Lilly France).

Місцезнаходження

Ф-67640 Фегершайм, Франція (Fegersheim, France).