Гемикс

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: Gemifloxacin; 7-/3-(Амінометил)-4-(метоксііміно)-1-піролідиніл/-1-циклопропіл-6-фтор-1,4-дигідро-4-оксо-1, 8-нафтиридин-3-карбонова кислота;

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки капсулоподібної форми, жовтого кольору, покриті плівковою оболонкою, гладкі з однієї сторони і мають лінію розлому з другої сторони;

Склад

1 таблетка містить геміфлоксацину мезілату (у формі сесквігідрату) в перерахуванні на геміфлоксацин - 320 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, гідроксипропілметилцелюлоза, повідон, магнію стеарат, тальк, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), целюлоза мікрокристалічна (Sancel pH 102) 

Форма випуску

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код ATС J01M A15.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Має широкий спектр бактерицидної дії на грампозитивні і грамнегативні мікроорганізми. Порушує процеси реплікації, репарації і транскрипції бактеріальної ДНК за допомогою інгібування ферментів ДНК-гірази (топоізомерази II) і топоізомерази IV, необхідних для росту бактерій. Геміфлоксацин відрізняється високим ступенем спорідненості з бактеріальними топоізомеразами II (ДНК-гіраза) і IV.

Штами Streptococcus pneumonia з мутаціями в генах, що кодують ці ферменти, резистентні до більшості фторхінолонів. Однак у терапевтично значущих концентраціях геміфлоксацин здатний інгібувати змінені ферменти. Таким чином, деякі зі штамів Streptococcus pneumonia, резистентні до фторхінолонів, можуть бути чутливі до геміфлоксацину. Механізм дії фторхінолонів, включаючи геміфлоксацин, відрізняється від такого в бета-лактамних антибіотиків, макролідів, аміноглікозидів і тетрациклінів. Не відзначено перехресної резистентності між геміфлоксацином і цими групами антибіотиків. Основним механізмом розвитку резистентності до фторхінолонів є мутації в генах ДНК-гірази і топоізомерази IV, частота виникнення яких становить <=10-7-10-10. Геміфлоксацин активний відносно більшості штамів мікроорганізмів, як in vitro, так і in vivo, таких як:

Аеробні грампозитивні мікроорганізми — Streptococcus pneumoniae (включаючи стійкі до пеніциліну, макролідів і більшості стійких до офлоксацину/левофлоксацину і

MDRSP*), Streptococcus pyogenes (включаючи стійкі до макролідів), Streptococcus viridans, Streptococcus agalactiae, Streptococcus milleri, Streptococcus anginosius, Streptococcus constellatus, Streptococcus mitis і інш.; Staphylococcus aureus (чутливого до метициліну), Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus haemolyticus і ін.;

Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium і ін.

*MDRSP — група штамів Streptococcus pneumoniae, що включає підвид, раніше відомий як РRSР (Streptococcus pneumoniae, стійкі до пеніциліну), який об'єднуює штами, стійкі до двох або більше з нижчеперелічених антибіотиків: пеніциліни, цефалоспорини II-го покоління, макроліди, тетрацикліни і триметоприм/сульфаметоксазол.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Наеmорhіlus influenzae (у тому числі з наявністю бета-лактамази), Наеmорhіlus parainluenzae та інші види Наеmорhіlus; Moraxella catarrhalis (з негативною і позитивною бета-лактамазою) і інші види Moraxella;

Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca та інші види Klebsiella; Escherichia coli; Neisseria gonorrhoeae; Acinetobacter iwoffi, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter calcoaceticus, Acinetobacter haemoliticus та інші види Acinetobacter; Citrobakter freundii, Citrobakter koseri і інші види Citrobakter; Salmonella, Shigella; Enterobacter aerogenes і інші види Enterobacter; Serratia marcescens та інші види Serratia; Proteus mirabilis, Proteus vulgaris та інші види Proteus; Providencia; Morganella morganii і інші види Morganella; Yersinia; Pseudomonas aeruginosa та інші види Pseudomonas; Bordetella pertussis та інші види Bordetella.

Атипові: Coxiella burnetti і інші види Coxiella; Micoplasma pneumoniae і інші види Micoplasma; Legionella pneumophilia і інші види Legionella; Chlamidia (Chlamidophyla) pneumoniae і інші види Chlamidia.

Анаеробні: Peptostreptococcus, Clostridium non-perfringes, Clostridium perfringes і інші види Clostridium; Fusobacterium, Porphyromonas, Prevotella.

Фармакокінетика При прийомі внутрішньо в дозах 40-640 мг фармакокінетика має лінійний характер.

Геміфлоксацин швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації (C max) у плазмі максимальний час (Т max) після прийому однієї таблетки складає 0,5-2 год. Після повторного прийому 320 мг препарату максимальна концентрація C max у плазмі крові складає 1,61 ± 0,51 мкг/мл 0,70-2,62 мкг/мл, а кліренс — 9,93 ± 3,07 мкг/год/мл 4,71-20,1 мкг/год/мл. При курсовому прийомі геміфлоксацину в дозі 320 мг 1 раз на день рівноважна концентрація досягається на третій день. Препарат практично не акумулюється (менше 30 % при прийомі в дозі 640 мг протягом 7 днів).

Прийом їжі практично не змінює фармакокінетику геміфлоксацину, тому препарат можна приймати незалежно від прийому їди.

При повторному прийомі 55-73% препарату зв'язується з білками плазми, частка зв'язаної фракції не залежить від віку.

Концентрація геміфлоксацину в бронхоальвеолярному лаваже вище такої у плазмі. Добре проникає в тканини легень.

У невеликій кількості метаболізується в печінці. Через 4 години після прийому незмінений геміфлоксацин переважає (65 %) над метаболітами препарату в плазмі крові. Не метаболізується системою цитохрома Р450 і не інгібує її метаболічну активність.

Виводиться через кишечник (у здорових осіб — 61 % ± 9,5 % дози) та із сечею (у здорових осіб — 36 % ±9,3 %) у вигляді незміненого препарату і продуктів метаболізму. Час вивидення з плазми і сечі становить приблизно 8 і 15 г відповідно. При гемодіалізі — 20-30% дози геміфлоксацину з плазми.

Фармакокінетика препарату в дітей не вивчена.

Вік не впливає на фармакокінетику геміфлоксацину.

При печінковій недостатності можливе незначне збільшення C max у плазмі крові, яке не потребуює корекції дози. При нирковій недостатності відзначається невелике збільшення часу елімінації геміфлоксацину з плазми, без зміни C max. Корекція дози в пацієнтів із кліренсом креатиніну > 40 мл/хв не потрібна. У пацієнтів із кліренсом креатиніну <=40 мл/хв рекомендується змінити дозу препарату.

Показання для застосування

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: негоспітальна пневмонія, у тому числі спричинена полірезистентними штамами; загострення хронічного бронхіту; гострий синусит.

Спосіб застосування та дози

Приймають внутрішньо з невеликою кількістю води не розжовують, незалежно від прийому їжі. Рекомендована добова доза — 320 мг 1 раз на добу.

При негоспітальній пневмонії — 320 мг 1 раз на день протягом 7 діб.

При загостренні хронічного бронхіту — 320 мг 1 раз на день протягом 5 діб.

При гострому синуситі — 320 мг 1 раз на день протягом 5 діб.

Пацієнтам з легким і помірним ступенем ниркової недостатності (Cl креатиніну >40 мл/хв) корекція дозування не потрібна. При тяжких формах ниркової недостатності (Cl креатиніну < 40 мл/хв), а також у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або постійному амбулаторному перитонеальному діалізі, рекомендована доза — 160 мг 1 раз на день.

У пацієнтів з печінковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Літнім пацієнтам корекція дози не потрібна.

Побічна дія

Алергічні реакції: іноді — шкірний свербіж, кропивниця; реакції гіперчутливості; в окремих випадках — синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); дуже рідко — підвищена фоточутливість, алергічна пневмонія.

З боку травної системи: нудота, діарея; іноді — блювання, абдомінальні болі, метеоризм, анорексія; дуже рідко — гостра печінкова недостатність, гепатит.

З боку нервової системи: дуже рідко — тремор, занепокоєння, тривожність, сплутаність свідомості, галюцинації, параноїдний синдром, депресія, сонливість. З появою симптомів ураження ЦНС прийом геміфлоксацину припиняють. В окремих випадках - сенсорна або сенсомоторна аксональна полінейропатія, що проявляється парестезіями, гіпостезіями й іншими порушеннями чутливості, слабкістю.

З боку органів чуття: дуже рідко — порушення смаку і нюху, порушення зору (диплопія, зміна кольоросприйняття), шум у вухах, запаморочення, зниження слуху.

З боку кровотворної системи: іноді — лейкопенія; рідко — тромбоцитопенія; дуже рідко — панцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз і/або інші гематологічні порушення; в окремих випадках — анемія, включаючи гемолітичну й апластичну.

З боку сечовидільної системи: рідко — кристалурія; в окремих випадках — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

З боку лабораторних показників: рідко — підвищення вмісту натрію, зниження рівня калію, підвищення загального білірубіну, зниження рівня кальцію, збільшення кількості тромбоцитів, зниження кількості нейтрофілів крові, зміна гематокриту, підвищення концентрації печінкових трансаміназ, креатинфосфаткінази.

Інші: дуже рідко — артралгія, артрит, тендовагініт, міалгія, васкуліти, суперінфекції (кандидоз, псевдомембранозний коліт); розриви сухожиль.

Протипоказання

Гіперчутливість до геміфлоксацину та інших компонентів препарату; подовження QT-інтервалу на ЕКГ, у тому числі вроджене; ушкодження сухожиль, перенесені раніше внаслідок застосування фторхінолонів; вагітність і період годування груддю; дитячий вік до 18 років.

Передозування

Симптоми: посилення побічних ефектів.

Лікування: при явищах гострого передозування — індукція блювання або проведення промивання шлунка, призначення симптоматичної терапії. Специфічний антидот не відомий. Показано вживання великої кількості рідини та динамічне спостереження. При гемодіалізі виводиться 20-30 % дози геміфлоксацину з плазми крові.

Особливості застосування

У період лікування геміфлоксацином необхідно забезпечити достатню кількість рідини для збереження нормального діурезу.

При прийомі препарату (як і при застосуванні інших фторхінолонів) можуть виникнути реакції фотосенсибілізації, тому рекомендується уникати контакту з прямими сонячними променями. Лікування слід припинити, якщо спостерігаються симптоми фотосенсибілізації (наприклад, змін на поверхні шкіри нагадують сонячні опіки).

При перших ознаках тендиніту (біль і набряк в ділянці сухожиль) слід припинити застосування препарату, виключити фізичні навантаження і проконсультуватися з лікарем.

Ризик ураження сухожиль може зростати в пацієнтів особливо літніх, що одержують кортикостероїди. З появою сухожильних болів при фізичному навантаженні, запалення або розриву сухожилля прийом геміфлоксацину припиняють (розриви сухожиль можуть спостерігатися як у період лікування будь-яким фторхінолоном, так і після нього).

Псевдомембранозний коліт слід підозрювати в пацієнтів із діареєю, що розвинулася після початку лікування геміфлоксацином. Частішим збудником коліту є Clostridium difficile. У більшості випадків припинення прийому геміфлоксацину достатнім для зникнення симптомів коліту (рідко може знадобитися призначення антибактеріальних препаратів, активних відносно C. difficile).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами: необхідно дотримуватися обережності при керуванні автомобілем і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З обережністю застосовують препарат пацієнтам із ризиком розвитку аритмій, включаючи клінічно значущу брадикардію і гостру ішемію міокарда; пацієнтам із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик розвитку гемолітичної реакції); пацієнтам, які застосовують стероїди, особливо літнім, через підвищений ризик ураження сухожиль; хворим з епілепсією і схильністю до судорог. Препарат з обережністю застосовують одночасно з лікарськими засобами, що подовжують QT-інтервал: антиаритмічними препаратами 1А класу (хінідин, прокаїнамід) і III класу (аміодарон, соталол), а також у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія).

Вагітність та період годування груддю: на час лікування слід припинити годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

При одночасному застосуванні з антацидами, що містять алюміній, магній або сульфат заліза, та із сукральфатом знижується біодоступність геміфлоксацину. Антациди слід приймати не раніш ніж за 3 години до або не раніше ніж через 2 години після прийому геміфлоксацину, сукральфат — не раніше ніж через 2 години після прийому геміфлоксацину.

Естроген-прогестеронові пероральні контрацептиви незначно зменшують біодоступність геміфлоксацину.

Курсовий прийом геміфлоксацину не впливає на фармакокінетику протизаплідних засобів — похідних етинілестрадіолу або левоноргестрелу.

Умови та термін зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ⁰С, у сухому та недоступному для дітей місці. 

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру у картонній упаковці.

Виробник

Мепро Фармасьютикалс ПВТ ЛТД, Індія.

Заявник

Мілі Хелскере Лімітед, Великобританія.

Хай Пойнт

Томас Стріт

Тонтон

Сомерсет ТА2 6НВ.