Форан раствор д/инг анест 99.9% по 100 мл во флак:

Склад: 1 флакон містить не менше ніж 99,9 % і не більше ніж 100 % ізофлурану.

Лікарська форма. Розчин для інгаляційної анестезії.

Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезії. Код АТС N01А В06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Ізофлуран може застосовуватися для введення у наркоз та його підтримання. Може також застосовуватись у палатах інтенсивної терапії як седативний засіб для хворих із штучною вентиляцією легенів із збереженням седативного ефекту до 48 годин.

Протипоказання.

Ізофлуран протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до цього препарату або до інших галогеновмісних анестетиків. Ізофлуран також протипоказаний пацієнтам з підтвердженою або підозрюваною генетичною схильністю до злоякісної гіпертермії.

Спосіб застосування та дози.

Для забезпечення точного контролю концентрації слід застосовувати випарники, відкалібровані спеціально для ізофлурану.

Загальна анестезія.

З віком значення мінімальної альвеолярної концентрації (МАК) ізофлурану зменшуються. Так, у 20-річних людей МАК ізофлурану в кисні в середньому становить 1,28 %, у 40-річних – 1,15 %, а у 60-річних – 1,05 %. У новонароджених дітей МАК ізофлурану в кисні дорівнює 1,6 %, у дітей від 1 до 6 місяців – 1,87 %, а від 6 до 12 місяців – 1,80 %.

Премедикація.

Препарати для премедикації необхідно підбирати для кожного пацієнта окремо, з урахуванням здатності ізофлурану пригнічувати дихання. Ще одним питанням вибору є застосування антихолінергічних засобів.

Введення у наркоз.

Застосовують короткодіючі барбітурати або інші внутрішньовенні препарати для введення у наркоз з подальшою інгаляцією сумішшю ізофлурану. Можна застосовувати суміш ізофлурану з киснем або з киснем і закисом азоту. Введення у наркоз за допомогою ізофлурану рекомендується розпочинати із застосування концентрації 0,5 %. Хірургічний рівень анестезії досягається протягом 7 – 10 хвилин, для чого достатньо концентрації від 1,5 % до 3,0 %.

Підтримання наркозу.

Хірургічний рівень анестезії можна підтримувати за допомогою 1,0 – 2,5 % ізофлурану в суміші кисню/закису азоту. Якщо ізофлуран вводиться тільки з киснем, може знадобитися збільшення його концентрації на 0,5 – 1,0 %. У разі необхідності додаткового розслаблення м'язів можна застосовувати додатково міорелаксант.

За відсутності додаткових ускладнюючих факторів, рівень артеріального тиску під час підтримання наркозу обернено пропорційний альвеолярній концентрації ізофлурану. При глибокому наркозі може відбуватися значне зниження артеріального тиску, і в такому разі для його підвищення необхідно дещо зменшити концентрацію ізофлурану при його вдиханні.

Мінімальні альвеолярні концентрації (МАК) залежно від віку:

У дорослих пацієнтів при поєднаному введенні N₂0 спостерігається зменшення МАК (мінімальна альвеолярна концентрація) препарату.

Пацієнти літнього віку.

Для підтримання хірургічного рівня анестезії у людей літнього віку, як і при застосуванні інших засобів для наркозу, здебільшого потрібні менші концентрації ізофлурану (див. значення МАК залежно від віку).

Седативний ефект.

Для підтримання седативного ефекту можна застосовувати 0,1 – 1,0 % ізофлурану в суміші повітря з киснем. Точну дозу в таких випадках слід підбирати індивідуально, залежно від потреб пацієнта.

Побічні реакції.

Побічні реакції при введенні ізофлурану – це здебільшого посилені фармакологічні ефекти самого препарату, вираженість яких залежить від введеної дози. Такі реакції включають пригнічення дихання, гіпотензію та аритмію.

У постопераційному періоді спостерігалися тремор, нудота, блювання та кишкова непрохідність.

Ізофлуран посилює розслабляючий ефект всіх міорелаксантів, особливо недеполяризуючих міорелаксантів, МАК (мінімальна альвеолярна концентрація) знижується при одночасному застосуванні N₂O у дорослих.

Розлади гепато-біліарної системи: дуже рідко повідомлялось про порушення функції печінки від помірного підвищення рівня печінкових ферментів до некрозу печінки з фатальними наслідками.

Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість (включаючи контактний дерматит, висип, диспное, шумне дихання, дискомфорт у грудній клітці, набряк обличчя, або анафілактична реакція) – особливо при довготривалому застосуванні інгаляційних агентів, включаючи ізофлуран. Етіологію анафілактоїдних реакцій, що спостерігаються при інгаляційній анастезії, не з’ясовано через те, що зазвичай одночасно використовується багато лікарських засобів у якості супутньої терапії, які зможуть викликати подібні реакції.

Лабораторні дослідження: транзиторне збільшення рівнів сульфобромфталеїну (BSP), глюкози, креатиніну в плазмі крові, зниження рівню сечовини, холестерину та лужної фосфатази. Як і при застосуванні інших засобів для наркозу, може відбуватися тимчасове збільшення кількості лейкоцитів, навіть за відсутності хірургічного стресу.

Передозування

У разі передозування або при підозрі на нього необхідно вжити таких заходів: припинити введення препарату, встановити напіввідкритий контур і розпочати допоміжну або контрольовану вентиляцію легенів за допомогою чистого кисню.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Зібрано недостатньо даних для того, щоб оцінити можливості застосування Форану у період вагітності.

Досліди репродуктивної здатності проводились на тваринах після експозиції анестезуючих концентрацій ізофлурану. Було виявлено можливий фетотоксичний ефект ізофлурану у мишей, що отримували дозу ізофлурану у 6 разів більшу за людську. Досліди з щурами не продемонстрували впливу на фертильність, вагітність, пологи або життєздатність нащадків. Доказів тератогенного впливу також не було виявлено. Порівняльні досліди на кролях показали схожі негативні результати.

Адекватні, добре контрольовані дослідження з вагітними не проводились. Безпека препарату при вагітності не була встановлена, проте немає жодних підстав очікувати появи специфічних побічних явищ, спричинених застосуванням цього препарату для анестезії під час вагітності. У пацієнток, яким робили штучне переривання вагітності, крововтрата відповідала такій при застосуванні інших засобів для інгаляційної анестезії.

Застосування при кесаревому розтині. Ізофлуран у концентраціях до 0,75 % є безпечним і ефективним засобом для підтримання анестезії при кесаревому розтині. Застосування ізофлурану не супроводжується появою пов'язаних з цим небажаних реакцій в організмі матері або новонародженої дитини.

Питання про виділення препарату з грудним молоком залишається нез'ясованим. Враховуючи те, що потрапляти в молоко може більшість лікарських засобів, призначати ізофлуран жінкам у період годування груддю необхідно з обережністю.

Діти

Застосування Форану у дітей можливе з 0 місяців.

Особливості застосування

При збільшенні глибини анестезії помітно зростає мозковий кровотік. Можливе транзиторне підвищення тиску спино-мозкової рідини, що є повністю оборотним явищем при гіпервентиляції. При анестезії ізофлураном спостерігається менше післяопераційних церебральних ефектів, ніж при іншій схожій анестезії.

Оскільки глибину наркозу можна легко і швидко змінювати, слід застосовувати тільки ті випарники, які забезпечують подачу анестетика при заданих параметрах, або використовувати прилади, за допомогою яких можна стежити за концентраціями у вдихуваному та видихуваному повітрі. Індикатором глибини наркозу може бути ступінь гіпотензії та пригнічення дихання.

У пацієнток, яким робили вискоблювання матки, крововтрата була такою, як при використанні галотану.

У поодиноких випадках спостерігалось збільшення рівня карбоксигемоглобіну при застосуванні галогеновмісних інгаляційних анестетиків з –СF₂H групою (десфлуран, енфлуран, ізофлуран). При достатньо зволожених абсорбентах не виділяється клінічно значущих концентрацій СО.

При застосуванні препаратів для загальної анестезії цього класу з адсорбентами СО₂, що висохли, особливо якщо вони містять гідроксид калію (наприклад, Баралім), були рідкі випадки перегрівання, загоряння наркозного апарату. Заміну сухих СО₂ адсорбентів необхідно проводити до застосування ізофлурану. При висиханні адсорбенти не обов’язково змінюють свій колір, заміна їх повинна відбуватися регулярно.

Введення ізофлурану, як і інших потужних засобів для наркозу, може здійснюватися тільки у спеціально обладнаних для анестезії приміщеннях і тільки персоналом, якому добре відомі фармакологічні властивості препарату і який має достатню кваліфікацію та досвід, щоб спостерігати за хворим під час проведення анестезії.

Ізофлуран може погіршувати функціональний стан печінки, що виявляється  у транзиторному збільшенні активності ферментів печінки, і надзвичайно рідко, може призводити до розвинення фатального некрозу печінки.

У хворих на ішемічну хворобу серця при проведенні анестезії, незалежно від застосовуваного препарату, важливо підтримувати нормальні значення параметрів гемодинаміки для запобігання ішемії міокарда.

У хворих з підвищеним внутрішньочерепним тиском застосовувати ізофлуран, як і інші галогенвмісні анестетики, необхідно з обережністю. У таких випадках може знадобитись гіпервентиляція.

Ізофлуран значно посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів.

Були повідомлення про те, що попереднє застосування анестетиків – галогенізованих вуглеводнів, особливо якщо інтервал між використанням становив менше 3 місяців, може збільшити потенційний ризик розвитку ураження печінки.

Після застосування ізофлурану, як і інших засобів для загальної анестезії, можливе зниження інтелектуальної функції на 2 – 3 дні, незначні зміни настрою можуть спостерігатися протягом 6 днів після анестезії.

Діти до 2-х років

Ізофлуран можна застосовувати для введення у наркоз новонародженим та дітям до 2-х років з достатнім рівнем ефективності і безпеки; він сумісний з усіма сучасними препаратами, які застосовуються в анестезіологічній практиці.

Злоякісна гіпертермія.

У пацієнтів з підвищеною чутливістю анестезія ізофлураном може спричинити гіперметаболічний стан скелетних м'язів, що супроводжується збільшенням споживання кисню і розвитком клінічного синдрому, відомого як злоякісна гіпертермія. Цей синдром включає такі неспецифічні симптоми і ознаки, як ригідність м'язів, тахікардія, тахіпное, ціаноз, аритмія і нестабільний артеріальний тиск. (Слід зазначити, що більшість цих неспецифічних ознак може також виникати при поверхневому наркозі, гострій гіпоксії та інших станах). Посилення загального метаболізму може виявлятись у підвищенні температури (вона може раптово підвищитись у будь-який момент, але зазвичай гіпертермія не є першою ознакою посилення метаболізму) і підсиленням роботи апарату, який забезпечує адсорбцію СО₂ (нагрівання корпусу адсорбера). Парціальний тиск кисню і рН можуть зменшуватися. Можливий також розвиток гіперкаліємії та лужного дефіциту. Лікування включає припинення введення препаратів, які спричинили появу цього синдрому (наприклад ізофлурану), внутрішньовенне введення дантролену натрію і проведення підтримуючої терапії. До такої терапії належать заходи для швидкого зниження температури тіла до нормальних значень, підтримання дихання і кровообігу за показаннями та усунення водно-електролітних і кислотно-лужних розладів. (Для додаткової інформації про лікування таких хворих див. інформацію для призначення дантролену натрію для внутрішньовенного введення). Також можливий розвиток ниркової недостатності, при якій необхідно, по можливості, підтримувати сечовиділення.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Не стосується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ізофлуран здатний значно посилювати дію міорелаксантів, при цьому найбільше цей ефект виявляється щодо недеполяризуючих міорелаксантів. Неостигмін відновлює дію недеполяризуючих міорелаксантів і не впливає на міорелаксантні властивості самого ізофлурану. З ізофлураном сумісні всі широко застосовувані міорелаксанти.

Застосування інгаляційних анестезуючих засобів асоціюється з підвищенням рівня калію в плазмі крові, що може проявитися аритміями; у дітей були випадки смерті в постопераційному періоді. Особливо чутливі пацієнти з латентними або явними нейро-м’язовими захворюваннями, особливо з нейро-м'язовою дистрофією Дюшена. Зі всіма вищепереліченими випадками асоціювалося супутнє застосування сукцинілхоліну. Також у цих пацієнтів спостерігалося значне збільшення рівня КФК в плазмі крові, в деяких випадках – міоглобінурія. Рекомендується рання корекція гіперкаліємії і лікування аритмій.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Введення у наркоз і особливо виведення з наркозу здійснюється швидко. Хоча слабий їдкий запах препарату може уповільнювати швидкість введення у наркоз, це не спричиняє надмірного слиновиділення та появи трахео-бронхіальних виділень. Глоткові та гортанні рефлекси послаблюються швидко. Ізофлуран дозволяє швидко змінювати рівень анестезії. Частота серцевих скорочень залишається стабільною. По мірі того, як збільшується глибина наркозу, відбувається пригнічення самостійного дихання, тому необхідно ретельно контролювати дихання і у разі необхідності стимулювати його.

Під час введення у наркоз відбувається зниження артеріального тиску, який на початку хірургічного втручання відновлюється до нормального рівня.

Ступінь зниження артеріального тиску під час введення у наркоз прямо пропорційний глибині наркозу, проте ритм серцевих скорочень при цьому залишається стабільним. При підтриманні дихання і нормального парціального тиску вуглекислого газу серцевий викид практично не змінюється, незалежно від збільшення глибини наркозу. Це зумовлено, в першу чергу, компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень, яке відбувається при зменшенні ударного об'єму крові. При спонтанному диханні поява гіперкапнії може спричинити збільшення частоти серцевих скорочень і серцевого викиду до величин, які перевищують значення перед засинанням.

При поверхневому наркозі церебральний кровотік не змінюється, але при збільшенні глибини наркозу він підвищується. Зростанню тиску спинномозкової рідини можна запобігти або усунути шляхом гіпервентиляції, яку проводять на початку або під час анестезії.

При застосуванні ізофлурану дуже рідко виникають зміни на електроенцефалограмі (ЕЕГ) або з'являються судоми. Загалом, при введенні ізофлурану реєструється така ж сама ЕЕГ, як і при застосуванні інших летких анестетиків.

Ізофлуран здатний підвищувати чутливість міокарда до адреналіну меншою мірою, ніж енфлуран. Деякі дані свідчать про те, що у хворих під час анестезії ізофлураном підшкірне введення до 50 мл розчину адреналіну у співвідношенні 1 : 200 000 не спричиняє шлуночкової аритмії.

При звичайному рівні анестезії виникає розслаблення м'язів, достатнє для проведення деяких внутрішньопорожиинних операцій, проте для більшого розслаблення можна проводити внутрішньовенне введення міорелаксантів у невеликих дозах.

Фармакокінетика. В організмі людини ізофлуран майже не зазнає метаболічного розпаду. В післяопераційний період із сечею у вигляді метаболітів виводиться лише 0,17 % від введеної дози ізофлурану. Максимальна концентрація неорганічних фторидів в сироватці крові в середньому становить менше 5 мкМ/л і спостерігається приблизно через 4 години після анестезії з поверненням до нормального рівня протягом 24 годин. Після введення ізофлурану не відмічалось випадків порушення функціональної активності нирок. Було показано, що відомі метаболіти ізофлурану не виявляють токсичної дії або їх концентрація настільки низька, що вони не можуть завдати шкоди організму.

Основні фізико-хімічні властивості

прозора, безбарвна, летюча рідина з характерним ефірним запахом, яка вводиться шляхом інгаляції рідини, що випаровується за допомогою випарника.

Формула для розрахунку тиску насиченої пари:

Log₁₀ P_пари = A + B/T ,

де А = 8,056; В = - 1664,58; Т = °С + 273,16 (температура за шкалою Кельвіна).

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі до 30 °С в недоступному для дітей місці. Зберігати щільно закритим.

Упаковка. По 100 мл у скляних флаконах.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Абботт Лабораторіз Лтд, Великобританія/ Abbott Laboratories Ltd, United Kingdom.

Місцезнаходження. Квінборо Кент, МЕ 11 5 ЕЛ, Великобританія /Queenborough Кеnt, МЕ 11 5 EL, United Kingdom.