Флувоксамин Сандоз

Склад

діюча речовина: флувоксамін;

1 таблетка містить флувоксаміну малеату 50 або 100 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, титану діоксид (Е 171), лактози моногідрат, гіпромелоза, поліетиленгліколь (макрогол 4000).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну. Код АТС N06A B08.

Показання

Депресія. Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР).

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату. Препарат не слід застосовувати одночасно з тизанідином, інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО) або ремелтеоном. Лікування Флувоксаміном САНДОЗ^®  можна розпочинати не раніше, ніж через

2 тижні після припинення прийому необоротних ІМАО, і наступного дня після відміни оборотних ІМАО (наприклад моклобеміду, лінезоліду).

Лікування будь-яким препаратом групи ІМАО можна розпочинати не раніше, ніж через тиждень після відміни флувоксаміну.

Спосіб застосування та дози

Таблетки слід запивати водою та ковтати не розжовуючи.

Депресія.

Дорослі. Рекомендована початкова доза становить 50 або 100 мг. Її слід приймати 1 раз на добу, бажано перед сном. Дозу підвищувати поступово, залежно від клінічної картини хвороби, до ефективної. Ефективна добова доза зазвичай становить 100 мг. У деяких випадках добову дозу можна підвищити до 300 мг на добу (підбирається індивідуально, залежно від реакції хворого).

Якщо добова доза перевищує 150 мг, її необхідно розподілити на 2 або 3 прийоми.

Рекомендується продовжувати лікування після зникнення у пацієнта симптомів депресії протягом ще 6 місяців. Для профілактики виникнення рецидиву депресії рекомендовано приймати по 100 мг флувоксаміну 1 раз на добу.

Обсесивно-компульсивні розлади.

Дорослі.

Рекомендована початкова добова доза протягом перших 3-4 днів лікування становить 50 мг. Далі її поступово слід підвищувати до досягнення ефективної дози. Для дорослих звичайна добова доза препарату  становить 100-300 мг на добу. Максимальна добова доза – 300 мг на добу.

Дозу до 150 мг можна призначати 1 раз на добу, бажано перед сном. Якщо добова доза становить більше 150 мг, її слід розподілити на 2-3 прийоми.

Якщо терапевтичний ефект був досягнутий, лікування можна продовжувати далі у дозі, підібраній індивідуально. Якщо протягом 10 тижнів лікування поліпшення не настає, доцільність подальшого прийому Флувоксаміну САНДОЗ^® треба переглянути. Хоча системні дослідження тривалості лікування препаратом не проводилися, беручи до уваги хронічний характер обсесивно-компульсивних розладів, у разі досягнення протягом 10 тижнів позитивного терапевтичного ефекту доцільним є продовження лікування. Підбирати дози потрібно дуже ретельно для того, щоб утримувати хворого на найменшій ефективній дозі. Доцільність продовження лікування слід періодично переглядати. Деякі клініцисти схвалюють сумісне призначення поведінкової психотерапії хворим, які добре реагують на фармакотерапію. Пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю слід розпочинати лікування з низької дози і перебувати під пильним контролем лікаря.

Діти віком від 8 років. Існують дані щодо лікування дітей віком старше 8 років та підлітків флувоксаміном у дозі до 100 мг на добу, розподіленій на 2 прийоми, протягом 10 тижнів.

Максимальна добова доза не має перевищувати 200 мг на добу. Рекомендовану добову дозу, що становить більше 50 мг, слід розподілити на 2 прийоми; більшу дозу слід приймати перед сном.

Слід уникати різкої відміни лікування флувоксаміном. Коли рішення про припинення лікування флувоксаміном прийнято, слід поступово знижувати дозу протягом 1-2 тижнів з метою зниження ризику розвитку симптомів відміни (див. розділи «Побічні реакції» та «Особливості застосування»). Якщо після зниження дози або після припинення прийому розвиваються симптоми відміни, слід поновити прийом на попередньому рівні. Потім лікар може продовжити зниження дози, але більш поступово.

Побічні реакції

Нудота, що іноді супроводжується блюванням, є симптомом, що виникає найчастіше під час лікування флувоксаміном. Цей побічний ефект, як правило, зменшується протягом перших 2-х тижнів від початку лікування. Інші негативні ефекти часто пов’язані із захворюванням і не потребують відповідного лікування.

Порушення метаболізму та травлення: анорексія (втрата апетиту).

Психічні розлади: галюцинації, сплутаність свідомості, манія.

Порушення з боку нервової системи: збудження, нервовість, відчуття тривоги, безсоння, сонливість, тремор, головний біль, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, атаксія, судоми, зміна смакового сприйняття.

Порушення з боку серцево-судинної системи: пальпітація (посилене відчуття ударів серця)/ тахікардія, (ортостатична) гіпотензія.

Порушення з боку травного тракту: біль у животі, запор, діарея, відчуття сухості у роті, диспепсія, нудота, блювання.

Гепатобіліарні порушення:  порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ).

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: гіпергідроз (пітливість), шкірні реакції гіперчутливості (включаючи висип, кропив’янку, свербіж, ангіоневротичний набряк), реакція світлочутливості.

Порушення з боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини: міалгія, артралгія, переломи кісток.

Епідеміологічні дослідження, що переважно проводилися за участю хворих у віці 50 років і старших, показали підвищений ризик переломів кісток у хворих, які отримують СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну) і ТЦА (трициклічні антидепресанти). Механізм, що призводить до цього ризику, невідомий.

Порушення з боку репродуктивної системи і молочних залоз: порушення (затримка) еякуляції, галакторея.

Загальні розлади: астенія, нездужання.

Побічні ефекти, про які повідомлялося у період постмаркетингового періоду застосування флувоксаміну.

З боку системи крові і лімфатичної системи: кровотеча (наприклад шлунково-кишкова кровотеча, гінекологічна, екхімоз, пурпура, геморагії).

Порушення з боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормона, гіперпролактинемія.

Порушення метаболізму: гіпонатріємія, збільшення/зменшення маси тіла.

Порушення з боку нервової системи: серотоніновий синдром, явища, подібні до злоякісного нейролептичного синдрому, психомоторний неспокій/акатизія, парестезія, дисгевзія.

Психічні розлади: повідомлялося про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час лікування препаратом або одразу після припинення лікування.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: розлади сечовипускання (включаючи затримку сечі, нетримання сечі, полакіурію, ноктурію та енурез).

Менструальні порушення: аменорея, гіпоменорея, метрорагія та менорагія.

Порушення з боку репродуктивної системи і молочних залоз: аноргазмія.

Розлади з боку органів зору: глаукома, мідріаз.

При лікуванні дітей та підлітків з обсесивно-компульсивними розладами частіше спостерігалися: безсоння, астенія, збудження, гіперкінезія, сонливість та диспепсія. Серйозні побічні реакції, які були зафіксовані: збудження та гіпоманія. При застосуванні дітям та підліткам були повідомлення про судоми.

Після припинення лікування можлива поява реакції відміни, хоча наявні доклінічні та клінічні дані не вказують на те, що це лікування викликає залежність. У зв’язку з відміною препарату спостерігалися такі симптоми: запаморочення, сенсорні порушення (парестезія, візуальні порушення та відчуття електрошоку), порушення сну (безсоння та інтенсивні сновидіння), збудження та тривожність, сплутаність свідомості, емоційний дисбаланс, нудота та/або блювання та діарея, потіння та часте серцебиття, головний біль та тремор. У цілому такі симптоми є слабкими до помірних та зникають самі по собі, але у деяких пацієнтів вони можуть бути сильними та/або тривалими. Тому рекомендується при припиненні лікування поступово зменшувати дозу флувоксаміну.

Передозування

Симптоми. Розлади з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), сонливість і запаморочення. Також зафіксовано випадки появи серцево-судинних симптомів (тахікардія, брадикардія, гіпотензія), порушення функції печінки, судом і коми.

Флувоксамін має широкий діапазон безпеки при передозуванні. Повідомлення про летальні випадки у зв'язку з передозуванням тільки флувоксаміну дуже поодинокі. Найвища зафіксована доза при передозуванні – 12 г. Хворий, який прийняв таку дозу, повністю одужав. Інколи спостерігалися серйозніші ускладнення у разі навмисного передозування препарату у комбінації з іншими ліками.

Лікування. Не існує специфічного антидоту для флувоксаміну. У разі передозування необхідно якнайшвидше зробити промивання шлунка і призначити симптоматичне лікування. Також рекомендується прийом активованого вугілля і, якщо необхідно, осмотичного проносного засобу. Форсований діурез або гемодіаліз малоефективні.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не слід застосовувати флувоксамін у період вагітності, це виправдано лише у тому випадку, коли стан жінки потребує лікування флувоксаміном.

Зафіксовано поодинокі випадки виникнення симптомів відміни у новонароджених після застосування препарату наприкінці вагітності. Після застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну протягом ІІІ триместру вагітності у деяких новонароджених спостерігалися утруднення ковтання і/або дихання, судоми, нестабільність температури, гіпоглікемія, тремор, порушення тонусу м’язів, тремтіння, ціаноз, дратівливість, млявість, сонливість, блювання, порушення сну і постійний плач, що може потребувати подовження госпіталізації.

Флувоксамін у невеликій кількості проникає у грудне молоко, тому не слід призначати препарат у період годування груддю.

Флувоксамін не слід застосовувати для лікування пацієнтів, які намагаються зачати дитину, це виправдано лише у тому випадку, коли пацієнт потребує лікування флувоксаміном

Діти

Препарат не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів віком від

8 років із обсесивно-компульсивними розладами. При лікуванні дітей антидепресантами часто спостерігалася суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби і суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, конфліктна поведінка і гнів). Якщо на підставі клінічних потреб прийнято рішення розпочати терапію, необхідно ретельно стежити за можливою появою у пацієнта суїцидальних симптомів.

Крім того, відсутні дані про довгострокову безпеку у дітей щодо росту, дозрівання і розвитку когнітивної поведінки.

Особливості застосування

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, суїцидальних спроб і суїцидів. Ризик зберігається до досягнення вираженої ремісії. Загальний клінічний досвід свідчить про те, що суїцидальна поведінка найбільш виражена на початку проявів захворювання і може зростати знову на ранніх етапах одужання. Тому пацієнтам необхідно перебувати під пильним контролем лікаря, особливо на початку антидепресивної терапії, а також при будь-якій зміні дози, доки не буде зафіксовано поліпшення стану.

Обсесивно-компульсивні розлади також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Крім того, такі стани можуть поєднуватися з великим депресивним розладом. При лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом слід дотримуватись тих самих застережних заходів, що й при лікуванні пацієнтів з обсесивно-компульсивними розладами.

Пацієнти із суїцидальними явищами в анамнезі та пацієнти, які демонструють високий рівень суїцидальних ідей до початку терапії, можуть мати більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних вчинків. Тому вони потребують ретельного нагляду під час лікування. Ретельний нагляд за пацієнтами, зокрема за тими, що відносяться до групи ризику, має супроводжувати медикаментозну терапію, особливо на початку лікування та після змін у дозуванні.

Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресивних лікарських засобів у дорослих пацієнтів з психіатричними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при лікуванні антидепресантами порівняно з плацебо у пацієнтів, віком до 25 років.

Пацієнтів (та тих, хто за ними наглядає) необхідно попередити про необхідність стежити за будь-яким клінічним погіршенням, суїцидальною поведінкою або думками та незвичайними змінами у поведінці, та негайно звернутися до лікаря при наявності цих симптомів.

Акатизія/психомоторне збудження

Застосування флувоксаміну  супроводжується розвитком акатизії, яка характеризується суб’єктивно неприємним або тривожним збудженням та потребою рухатись, що часто супроводжується нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Поява таких явищ є найбільш вірогідною протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів, у яких з’являються ці симптоми, підвищення дози може бути шкідливим.

Порушення функції печінки та нирок

У хворих із порушеннями функції нирок або печінки лікування треба розпочинати з низьких доз під ретельним наглядом лікаря.

Рідко лікування флувоксаміном було пов’язано з підвищенням активності печінкових ферментів, що зазвичай супроводжувалося відповідними клінічними симптомами. У таких випадках лікування препаратом слід припинити.

Розлади нервової системи

Хоча у дослідженнях на тваринах флувоксамін не викликав судом, потрібно бути обережним при призначенні препарату хворим із наявністю в анамнезі судомного синдрому (зокрема епілепсії). Слід запобігати призначенню препарату пацієнтам із нестабільною епілепсією, а за станом пацієнтів із контрольованою епілепсією слід ретельно слідкувати. У випадку появи у хворого судом або збільшення їх частоти лікування флувоксаміном необхідно відмінити.

Зафіксовано окремі випадки виникнення серотонінового синдрому або подібних до злоякісного нейролептичного синдрому явищ у зв'язку з лікуванням флувоксаміном, особливо при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними і/або нейролептичними засобами. Оскільки ці синдроми можуть викликати загрозливі для життя стани, при їх появі (характеризуються групою таких симптомів як гіпертермія, ригідність, міоклонус, нестабільність автономної нервової системи з можливими швидкими змінами артеріального тиску, пульсу і частоти дихання, зміни психічного стану у вигляді сплутаної свідомості, дратівливості, надмірної ажитації з прогресуванням у делірій і кому) лікування флувоксаміном слід припинити і розпочати симптоматичну терапію.

Метаболізм та розлади травлення

Рідко при прийомі флувоксаміну, як і інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, виникає гіпонатріємія. Рівень натрію у плазмі крові нормалізується після припинення прийому препарату. Іноді виникнення гіпонатріємії може бути пов'язане з синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормона. Більшість випадків гіпонатріємії стосується осіб літнього віку. Може порушуватись контроль глікемії (зокрема гіперглікемія, гіпоглікемія, зниження толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування, і виникнути необхідність у корекції дози антидіабетичних препаратів.

Розлади органів зору

Повідомлялося про розвиток мідріазу при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (таких як флувоксамін). Тому рекомендовано з особливою обережністю призначати флувоксамін пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або підвищеним ризиком виникнення гострої закритокутової глаукоми.

Гематологічні розлади

Є повідомлення про випадки шкірних крововиливів, таких як екхімози та пурпура, а також геморагічних проявів, наприклад шлунково-кишкових кровотеч або гінекологічних, під час прийому селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Тому рекомендується з обережністю призначати такі препарати, особливо хворим літнього віку і пацієнтам, які одночасно застосовують ліки, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атипові антипсихотичні препарати і фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту та нестероїдні протизапальні засоби) або ліки, які збільшують ризик виникнення кровотечі, а також хворим з кровотечами та порушенням згортання крові в анамнезі.

Серцеві розлади

При комбінованому застосуванні з флувоксаміном плазмові концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду можуть підвищуватися, що збільшує ризик подовження інтервалу QT/шлуночкової тахіаритмії. Тому препарат не слід призначати разом із цими ліками. Флувоксамін може спричинити незначне зменшення частоти серцебиття (на 2-6 ударів за хвилину).

Електроконвульсивна терапія (ЕКТ)

Рекомендовано з особливою обережністю призначати флувоксамін в поєднанні з ЕКТ через недостатність даних клінічних досліджень.

Реакція на відміну препарату

Див. розділ «Побічні реакції».

Інші

Флувоксамін необхідно з обережністю призначати пацієнтам з манією/гіпоманією. Якщо у хворого розпочинається маніакальна стадія депресії, слід відмінити препарат.

Клінічний досвід одночасного застосування флувоксаміну та електросудомної терапії обмежений, тому рекомендовано проводити лікування з обережністю.

Для хворих літнього віку підвищувати дози слід повільніше і з обережністю.

Дорослі молодого віку (від 18 до 24 років). Для молодих дорослих пацієнтів (віком до 25 років) з психічними розладами також показаний підвищений ризик суїцидальної поведінки при лікуванні антидепресантами порівняно з тими, хто приймав плацебо.

Пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази, глюкозно-галактозною мальабсорцією не слід призначати Флувоксамін САНДОЗ^®.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Флувоксамін у добовій дозі 150 мг не впливає або майже не впливає на здатність керувати транспортними засобами і працювати з машинами та механізмами. У здорових осіб не виявлено будь-яких ефектів на психомоторні навички, пов’язані з керуванням автомобілем і роботою з механічними пристроями. Однак під час лікування препаратом може виникнути сонливість, тому потрібно бути обережними, доки не буде встановлена індивідуальна реакція на препарат.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Флувоксамін не можна призначати у комбінації з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід (див. розділ «Протипоказання»).

Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, що метаболізуються за участю певних цитохромних ізоензимів (CYP). Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1A2 і CYP2С19,меншою мірою — CYP2С9, і CYP3A4. Препарат виявляє мінімальний інгібуючий вплив на CYP2D6 і, ймовірно, не впливає на неокисний метаболізм і ниркову секрецію.

При одночасному застосуванні з флувоксаміном лікарські засоби (особливо препарати з вузьким терапевтичним індексом — такрин, теофілін, метадон), що метаболізуються за участю ізоферменту CYP1A2, виводяться з організму повільніше, їх концентрація у плазмі крові може підвищуватися. Рекомендовано проводити постійний контроль стану пацієнтів та корекцію доз препаратів.

Рамелтеон.

При застосуванні флувоксаміну у дозі 100 мг два рази на добу протягом 3 днів, а потім при прийомі однієї дози 16 мг рамелтеону одночасно з дозою флувоксаміну AUC рамелтеону збільшилася приблизно у 190 разів, а Cmax збільшилася приблизно у 70 разів порівняно з тим, коли рамелтеон призначали як монотерапію.

CYP1А2.

При застосуванні разом з флувоксаміном спостерігалося підвищення у плазмі крові раніше стабільної концентрації таких трициклічних антидепресантів (наприклад кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) і нейролептиків (наприклад клозапін, оланзапін, кветіапін), які переважно метаболізуються через цитохром Р450 1А2. Слід розглянути необхідність зменшення дози цих препаратів перед початком лікування Флувоксаміном САНДОЗ^®.

Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які одночасно приймають Флувоксамін САНДОЗ^® і ліки з вузьким терапевтичним індексом, які метаболізуються CYP1А2 (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, а при необхідності змінити дози цих ліків.

При застосуванні разом з флувоксаміном концентрація варфарину у плазмі крові значно збільшується і протромбіновий час подовжується.

Зафіксовано окремі випадки кардіотоксичного ефекту комбінації флувоксаміну з тіоридазином.

Оскільки концентрація пропранололу у плазмі крові при одночасному застосуванні з флувоксаміном збільшується, може виникнути необхідність у зменшенні його дози.

Рівень кофеїну у плазмі може збільшитися при застосуванні разом з флувоксаміном напоїв, які містять кофеїн. Тому пацієнтам, які вживають значну кількість напоїв, що містять кофеїн, треба її зменшити, якщо їм призначений Флувоксамін САНДОЗ^® і спостерігаються побічні ефекти кофеїну (тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння).

При прийомі ропініролу у комбінації з флувоксаміном може підвищуватися його концентрація у плазмі, що збільшує ризик передозування. Тому потрібен нагляд за пацієнтами, а якщо треба – зменшення дози ропініролу під час лікування Флувоксаміном САНДОЗ^® та після його відміни.

CYP2С.

Потрібен ретельний контроль стану пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом, які метаболізуються CYP2С (такі як фенітоїн), а якщо необхідно, змінити дози цих ліків.

CYРЗА4

Терфенадин, астемізол, цизаприд – див. розділ «Особливості застосування».

Потрібно ретельно контролювати стан пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом, які метаболізуються CYРЗА4 (такі як карбамазепін, циклоспорин), і, в разі необхідності, змінити дози цих ліків.

При одночасному прийомі з флувоксаміном може зростати концентрація у плазмі бензодіазепінів, які метаболізуються окисленням (наприклад тріазоламу, мідазоламу, алпразоламу і діазепаму). Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити при одночасному застосуванні з Флувоксаміном САНДОЗ^®.

Глюкуронізація. Флувоксамін не впливає на концентрацію дигоксину у плазмі крові.

Ниркова екскреція. Флувоксамін не впливає на концентрацію атенололу у плазмі крові.

Фармакодинамічна взаємодія.

Серотонінергічні ефекти флувоксаміну можуть посилюватися при застосуванні у комбінації з іншими серотонінергічними препаратами (триптанами, трамадолом, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і препаратами звіробою дірчастого).

Флувоксамін призначають у комбінації з літієм пацієнтам з тяжкими і резистентними до медикаментозного лікування формами захворювань. Але літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти флувоксаміну. Тому комбінацію слід використовувати таким хворим з обережністю.

У пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти і флувоксамін, може підвищитися ризик виникнення кровотечі, тому треба ретельно спостерігати за їх станом.

Під час лікування флувоксаміном, як і іншими психотропними препаратами, хворим рекомендується утримуватися від вживання алкоголю.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії флувоксаміну пов’язаний із селективним інгібуванням зворотного захоплення серотоніну у нейронах мозку. Препарат практично не впливає на норадренергічні процеси. Препарат має незначну здатність зв'язуватися з α-адренергічними, ß-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Флувоксамін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Фармакокінетика препарату не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 3-8 годин. Середня абсолютна біодоступність становить 53 % за рахунок ефекту першого проходження через печінку.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 80 %. Об’єм розподілу —

25 л/кг.

Метаболізм. Флувоксамін інтенсивно метаболізується у печінці. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить 13-15 годин після однократного прийому і 17-22 години при курсовому призначенні препарату. Рівноважні концентрації у плазмі крові досягаються через

10-14 днів.

Препарат метаболізується головним чином шляхом окисного деметилювання з утворенням не менше 9 метаболітів, що виводяться нирками. Два головні метаболіти виявляють незначну фармакологічну активність. Флувоксамін має лінійну фармакокінетику при прийомі однієї дози. Рівноважні концентрації вищі, ніж розраховані, для однієї дози і диспропорційно вищі при прийомі найвищої добової дози.

Окремі групи пацієнтів. Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових дорослих пацієнтів, осіб літнього віку і пацієнтів з нирковою недостатністю.

Метаболізм флувоксаміну порушений у пацієнтів із захворюваннями печінки.

Основні фізико-хімічні властивості

круглі двоопуклі білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 2 (10 ´ 2) блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Салютас Фарма ГмбХ/

Salutas Pharma GmbH.

Місцезнаходження

Отто-вон-Гюріке-Аллеє, 1, 39179 Барлебен, Німеччина/

Otto-von-Guericke-Allee, 1, 39179 Barleben, Germany.