Флуконазол Сандоз

Склад

діюча речовина: флуконазол;

1 капсула містить флуконазолу 50 мг, 100 мг, 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат;

оболонка: титану діоксид, желатин, індигокармін FD&C синій 2 (для капсул по 50 мг, 100 мг, 200 мг); пунцовий 4 R (для капсул по 200 мг);

напис: шелак, заліза оксид чорний (Е 172), пропіленгліколь (Е 1520).

Лікарська форма

Капсули.

Фармакотерапевтична група

Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні триазолу. Код АТС J02A C01.

Показання

Криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші форми цієї інфекції (наприклад, легеневі, шкірні). Профілактика криптококозу у хворих на СНІД, пацієнтів після трансплантації органів, які отримують терапію імуносупресантами.

Генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивної кандидозної інфекції (враження черевної порожнини, ендокарда, очей, дихальних та сечовивідних шляхів). Профілактика кандидозу в пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, які отримують цитостатичну та імуносупресивну терапію і схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії або променевої терапії.

Кандидоз слизових оболонок: ротоглотки, стравоходу, неінвазивний бронхолегеневий кандидоз, кандидурія, хронічний атрофічний кандидоз ротової порожнини (спричинений зубними протезами). Профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД.

Генітальний кандидоз, включаючи вагінальний кандидоз, гострий або рецидивуючий, і кандидозний баланіт. Профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу.

Дерматомікози – мікоз стоп, мікоз гладенької шкіри, паховий дерматомікоз, різнобарвний лишай, епідермофітія нігтів (оніхомікоз) і шкірні кандидозні інфекції.

Ендемічні мікози – кокцидіоідомікоз, паракокцидіоідомікоз, споротрихоз і гістоплазмоз у хворих з неушкодженою імунною системою.

Протипоказання

Індивідуальна підвищена чутливість до флуконазолу або допоміжних речовин, або до інших азольних сполук.

Пацієнтам, які приймають флуконазол, протипоказане призначення цизаприду, терфенадину, астемізолу, пімозиду і хінідину.

Спосіб застосування та дози

Добова доза Кандизолу залежить від природи та тяжкості грибкової інфекції. Лікування інфекцій, які потребують багаторазового прийому препарату, має продовжуватися до повного зникнення клінічних та лабораторних ознак захворювання. Пацієнти, хворі на СНІД та криптококовий менінгіт, або з рецидивуючим орофарінгеальним кандидозом, зазвичай, потребують підтримуючої терапії для попередження рецидиву.

Капсули застосовують перед їдою або разом з їжею, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

При криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях іншої локалізації у перший день призначають 400 мг, а потім продовжують лікування, застосовуючи дози від 200 до 400 мг 1 раз на добу. Тривалість терапії зазвичай продовжується 6 - 8 тижнів.

З метою профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД після завершення повного курсу первинного лікування терапію флуконазолом в дозі 200 мг на добу можна продовжувати протягом тривалого часу.

При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших формах інвазивної кандидозної інфекції доза, як правило, становить 400 мг у першу добу, а далі – по 200 мг на добу. Залежно від ступеня вираженості клінічного ефекту дозу можна збільшити до 400 мг на добу. Тривалість терапії залежить від клінічного ефекту.

При орофарингеальному кандидозі звичайна доза становить від 50 до 100 мг 1 раз на добу протягом 7 - 14 днів. Якщо необхідно, терапію можна подовжувати пацієнтам з імунодефіцитними станами.

Для запобігання рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД після повного курсу основної терапії Кандизол можна призначити в дозі 150 мг 1 раз на тиждень.

При атрофічному кандидозі порожнини рота, пов’язаному із зубними протезами, звичайна доза становить 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів.

При інших кандидозних інфекціях слизової (кандидозний езофагіт, неінвазивна бронхолегенева інфекція, кандидурія, шкірно-слизовий кандидоз тощо), за виключенням генітального кандидозу, звичайна ефективна доза становить від 50 до 100 мг на добу протягом 14 - 30 днів.

При вагінальному кандидозі Кандизол приймають одноразово в дозі 150 мг.

Для зменшення частоти виникнення повторного вагінального кандидозу можна застосовувати дозу 150 мг 1 раз на місяць. Тривалість лікування визначається індивідуально, але повинна становити від 4 до 12 місяців.

Для лікування кандидозного баланіту флуконазол застосовують одноразово в дозі 150 мг.

Для профілактики кандидозу рекомендована доза Кандизолу становить 50 - 400 мг 1 раз на добу, залежно від ступеня ризику розвитку грибкової інфекції.

За наявності високого ризику генералізованої інфекції (наприклад, у хворих з підозрою на виражену і довготривалу нейтропенію) рекомендована доза становить 400 мг 1 раз на добу. Кандизол призначають за кілька днів до очікуваної нейтропенії і продовжують лікування ще протягом 7 діб після того, як кількість нейтрофілів збільшилась до 1 000 клітин в 1 мм³.

При шкірних інфекціях, що включають різнобарвний лишай, мікоз стоп, мікоз гладенької шкіри, паховий дерматомікоз і кандидозні інфекції, рекомендована доза становить 50 мг 1 раз на добу або 150 мг 1 раз на тиждень. Зазвичай лікування продовжується протягом 2 - 4 тижнів, але при мікозі стоп може тривати до 6 тижнів.

При оніхомікозі (мікоз нігтів) рекомендована доза становить 150 мг 1 раз на тиждень. Лікування слід продовжувати, доки уражений ніготь не заміниться (виросте здоровий ніготь). Період відновлювального росту нігтів рук та ніг у нормі триває від 3 до 6 місяців та від 6 до 12 місяців відповідно. Цей процес може варіювати залежно від індивідуальних особливостей та віку пацієнта.

При системних ендемічних мікозах призначають від 200 мг до 400 мг флуконазолу на добу. Лікування може тривати до 2 років.

Тривалість терапії у дітей, як і при відповідних інфекціях у дорослих, визначають індивідуально, в залежності від клінічного та антимікотичного ефекту флуконазолу.

У дітей препарат не слід застосовувати в добовій дозі, що перевищує таку у дорослих. Кандизол застосовують щодня 1 раз на добу.

При кандидозі слизових оболонок рекомендована доза становить 3 мг/кг на добу. З метою швидшого досягнення рівноважних концентраций флуконазолу у сироватці крові в перший день може бути призначена доза 6 мг/кг на добу.

Для лікування генералізованого кандидозу та криптококової інфекції рекомендована доза становить 6 - 12 мг/кг на добу залежно від тяжкості захворювання.

Для профілактики грибкових інфекцій у хворих із пригніченим імунітетом, у яких ризик розвитку інфекції пов’язаний із нейтропенією, що розвивається внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії, флуконазол призначають по 3 - 12 мг/кг на добу залежно від вираженості та тривалості індукованої нейтропенії.

Особи літнього віку.

Якщо функція нирок не порушена, слід рекомендувати звичайний режим дозування. Для пацієнтів із порушеною нирковою функцією (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) режим дозування повинен відповідати наведеному нижче.

Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Флуконазол виводиться, в основному, із сечею у незміненому стані. При одноразовому прийомі змінювати дозу не потрібно. Хворим (включаючи дітей) із порушенням функції нирок при багаторазовому застосуванні препарату потрібно в перший день ввести ударну дозу, яка становить від 50 мг до 400 мг.

Після введення ударної дози добову дозу (залежно від показань) визначають за таблицею.

Побічні реакції

Загальні: стомлюваність, нездужання, астенія, озноб.

Центральна нервова система: головний біль, рідко - судоми, запаморочення, парестезія, тремор.

Шкіра та її придатки: висипи, свербіж, дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некролізис, поліморфна еритема.

Травна система: нудота, блювання, біль у животі, діарея.

Печінка/жовчовидільна система: токсичні ураження печінки, підвищення рівнів аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази.

Кровотворна та лімфатична системи: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Імунна система: анафілаксія, включаючи ангіоневротичний набряк, набрякання обличчя та свербіж шкіри, кропив’янка.

Серцева система: подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія. 

Найчастіше побічні явища виникали у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Передозування

Симптоми: галюцинації, нудота, блювання, діарея.

Лікування: флуконазол виводиться, в основному, із сечею, тому форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 год знижує рівень флуконазолу в плазмі крові приблизно на 50 %. Терапія симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Флуконазол у рекомендованих дозах не повинен застосовуватися при вагітності, навіть у коротких схемах лікування, за винятком випадків розвитку небезпечних для життя грибкових інфекцій, якщо очікувана користь для матері перевищує ризик для плоду.

Флуконазол потрапляє в грудне молоко. Годування груддю можна продовжувати після одноразового застосування 200 мг Кандизолу або меншої дози. Після повторного застосування або після прийому великої дози флуконазолу годування груддю необхідно припинити.

Діти

Пероральне застосування препарату у вигляді капсул можливе у дітей старше 5 років

Особливі заходи безпеки

У поодиноких випадках застосування флуконазолу супроводжувалось токсичними ураженнями печінки (головним чином, вони спостерігались у хворих із тяжкими супутніми захворюваннями). У разі виникнення гепатотоксичних ефектів, пов’язаних із прийомом флуконазолу, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу, як правило, була оборотною, ознаки її зникали після припинення терапії. Необхідно спостерігати за хворими, в яких під час лікування флуконазолом змінюються показники функції печінки. При появі клінічних ознак ураження печінки препарат необхідно відмінити.

Під час лікування Кандизолом у хворих дуже рідко зустрічались ексфоліативні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некролізис. Якщо у хворого з поверхневою грибковою інфекцією з’являються висипи, які можна пов’язати з лікуванням флуконазолом, препарат слід відмінити.

При появі висипань у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями за ними необхідно пильно спостерігати і відмінити препарат при появі бульозних уражень або мультиформної еритеми.

У поодиноких випадках, як і для інших азолів, були зареєстровані анафілактичні реакції.

Окремі азоли, включаючи флуконазол, подовжують інтервал QT на ЕКГ.

Пацієнтам з потенційною схильністю до аритмії флуконазол слід призначати з обережністю.

Препарат не слід призначати пацієнтам з рідкими спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Особливості застосування

Лікування можна розпочинати до отримання результатів мікологічних лабораторних досліджень, але при їх отриманні необхідна відповідна корекція фунгіцидної терапії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Кандизол не впливає на здатність керувати автотранспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказані комбінації флуконазолу з нижченаведеними препаратами:

Цизаприд – при одночасному застосуванні з флуконазолом можливі порушення серцевої функції, включаючи двоспрямовану шлуночкову тахікардію. Одночасне лікування флуконазолом і цизапридом протипоказано.

Астемізол, терфенадин – через настання серйозних серцевих аритмій, подовження інтервалу QT одночасне застосування цих препаратів з флуконазолом протипоказано.

Медичні препарати, що впливають на метаболізм флуконазолу

Гідрохлоротіазид – тіазидні діуретики можуть призводити до підвищення плазматичних концентрацій флуконазолу на 40%.

Рифампіцин – одночасний прийом флуконазолу та рифампіцину призводить до скорочення періоду напіввиведення флуконазолу.

Вплив флуконазолу на метаболізм інших лікарських засобів

Флуконазол є потенційним інгібітором ізоензиму CYP2С9 цитохрому Р₄₅₀ і помірним інгібітором CYP3A4. При одночасному застосуванні разом з флуконазолом існує ризик підвищення плазматичних концентрацій інших медичних препаратів, які метаболізуються CYP2C9 або CYP3A4 (наприклад, алкалоїдів ріжків, хінідину, альфентанілу, амітриптиліну). Ферментінгібуючий ефект флуконазолу може тривати ще 4 - 5 днів після закінчення лікування.

Антикоагулянти – одночасне застосування флуконазолу під час лікування варфарином удвічі подовжувало протромбіновий час.

Бензодіазепіни – одночасне застосування флуконазолу з мідазоламом або триазоламом подовжує період напіввиведення останніх, тому спостерігали потенційований та пролонгований ефект бензодіазепінів.

Антагоністи кальцієвих каналів – дигідропіридини, включаючи ніфедипін, нікардипін, амлодипін та фелодипін, метаболізуються через CYP3A4. При одночасному застосуванні з флуконазолом може мати місце підвищення їх концентрації в сироватці крові.

Карбамазепін – через інгібуючий вплив флуконазолу на CYРЗА4 одночасне застосування з карбамазепіном може призвести до підвищення рівня останнього в плазмі.

Циклоспорин – флуконазол у дозах більше 200 мг призводить до клінічно значущого підвищення концентрації циклоспорину у плазмі крові.

Галофантин – препарати, що інгібують CYРЗА4, призводять до уповільнення метаболізму галофантину.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази – одночасне застосування флуконазолу з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (аторвастатин, симвастатин, флувастатин) підвищує ризик міопатії.

Лозартан – одночасне застосування з флуконазолом призводить до підвищення концентрації лозартану та зниження концентрації його активного метаболіту в плазмі крові.

Фенітоїн – при сумісному застосування флуконазолу та фенітоїну концентрація останнього підвищується, тому необхідно контролювати рівень фенітоїну у плазмі крові та, за необхідності, коригувати його дозу.

Преднізон – пацієнтам, які отримували тривалу терапію флуконазолом разом із преднізоном, при відміні флуконазолу необхідний ретельний контроль щодо ознак недостатності надниркових залоз.

Рифабутин – одночасне застосування флуконазолу з рифабутином призводить до підвищення рівнів рифабутину в сироватці.

Такролімус – при одночасному призначенні флуконазолу й такролімусу описано випадки підвищення нефротоксичності останнього.

Теофілін – флуконазол підвищує концентрацію теофіліну у плазмі крові. При лікуванні флуконазолом хворих, які застосовують теофілін у великих дозах, необхідно спостерігати за симптомами передозування теофіліну; при їх появі терапію потрібно змінити належним чином.

Триметрексат – флуконазол пригнічує метаболізм триметрексату та спричиняє підвищення його концентрації у плазмі крові.

Зидовудин – кінетичні дослідження показали підвищення рівнів зидовудину, які були пов’язані зі зниженням перетворення останнього на його основний метаболіт. За хворими, які застосовують таку комбінацію, необхідно спостерігати з метою виявлення побічної дії зидовудину.

Лікарські засоби, які подовжують QT-інтервал – флуконазол може індукувати подовження QT-інтервалу, тому при застосуванні його з препаратами, які пролонгують QT-інтервал, необхідний ретельний моніторинг за пацієнтами, оскільки не можно виключити адитивних єфектів.

Амфотерицин В – враховуючи механізм дії обох протигрибкових препаратів, не виключений антагонізм між амфотерицином В і флуконазолом. Клінічний ефект такого антагонізму невідомий.

Абсорбційні властивості флуконазолу при прийомі разом з їжею, циметидином, антацидами та застосуванні одночасно з загальним опроміненням всього організму після трансплантації кісткового мозку, практично не змінюються. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводились, тому така взаємодія є потенційно можливою.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Флуконазол є похідним триазолу з фунгістатичним ефектом, який специфічно інгібує синтез ергостеролу у клітинах грибів, пригнічуючи ферменти системи цитохрому Р₄₅₀. Це призводить, як вважають, до виникнення дефектів у клітинній мембрані. Діапазон його застосування охоплює ряд патогенів, включаючи Candida albicans, Cryptococcus spp. та дерматофіти. Candida krusei, Candida glabrata резистентні до флуконазолу. Флуконазол не ефективний щодо лікування інфекцій, спричинених видами Aspergillus.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування флуконазол добре всмоктується. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90 %. Прийом їжі не впливає на всмоктування флуконазолу. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 0,5 - 1,5 год. Рівноважна концентрація (на рівні 90%) досягається через 4 - 5 днів при прийомі один раз на добу. Якщо у перший день лікування прийняти ударну (у два рази вищу, ніж звичайна) дозу флуконазолу, така концентрація досягається вже на другій день. Концентрація в плазмі пропорційна дозі. Після застосування 200 мг флуконазолу максимальна концентрація в плазмі крові становить приблизно 4,6 мг/л, рівноважна концентрація в плазмі через 15 днів – приблизно 10 мг/л. Після застосування 400 мг флуконазолу максимальна концентрація в плазмі становить приблизно 9 мг/л, рівноважна концентрація в плазмі через 15 днів – приблизно 18 мг/л.

Об’єм розподілу флуконазолу відповідає загальному вмісту води в організмі, він легко проникає у всі рідини організму та через ГЕБ. Зв’язування з білками плазми низьке (11 - 12 %).

Концентрація у слині відповідає концентрації в плазмі. У пацієнтів з грибковим менінгітом концентрація флуконазолу у спино-мозковій рідині становить приблизно 80 % від відповідної концентрації в плазмі.

У роговому шарі, епідермісі шкіри концентрації флуконазолу вищі, ніж у сироватці. Флуконазол кумулюється в роговому шарі шкіри. При дозі 150 мг 1 раз на тиждень концентрація флуконазолу в роговому шарі була після 2 доз 23,4 мкг/г, а через 7 днів після прийому другої дози – 7,1 мкг/г.

Флуконазол виводиться, головним чином, нирками. Приблизно 80 % введеної дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Циркулюючі метаболіти не встановлені. Період напіввиведення з плазмі становить приблизно 30 год.

У дітей флуконазол виводиться швидше, ніж у дорослих. Період напіввиведення у дітей та підлітків віком 5 - 15 років становить 15,2 - 17,6 год.

Основні фізико-хімічні властивості

капсули по 50 мг: тверді желатинові капсули розміром № 4 з корпусом білого кольору з написом «FC50» і кришечкою блакитного кольору, наповнені білим порошком без запаху;

капсули по 100 мг: тверді желатинові капсули розміром № 2 з корпусом білого кольору з написом «FC100» і кришечкою синього кольору, наповнені білим порошком без запаху;

капсули по 200 мг: тверді желатинові капсули розміром № 0 з корпусом білого кольору з написом «FC200» і кришечкою фіолетового кольору, наповнені білим порошком без запаху.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 7 капсул у блістері; 1 блістер (1 ´ 7) у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження

Д-39179 Барлебен, Отто-вон-Гюріке-Аллеє, 1, Німеччина.