Фабразим порошок д/приг конц для р-ра д/инф по 5 мг/мл (5 мг) №1 во флак:

Склад

діюча речовина: агалсидаза бета (r-haGAL) (аgalsidase beta (r-haGAL));

1 флакон містить номінальну кількість 5 мг або 35 мг агалсидази бета;

після розчинення кожний флакон містить 5 мг/мл (або 35 мг/7 мл) агалсидази бета; допоміжні речовини: маніт (Е 421); натрію дигідрофосфат, моногідрат; натрію гідрофосфат, гептагідрат.

Лікарська форма

Порошок для приготування концентрату (5 мг/мл) для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок або маса білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Засоби, що впливають на систему травлення та метаболізм. Ферменти. Код АТХ A16A B04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Агалсидаза бета – рекомбінантна форма альфа-галактосидази А людини, яку виробляють на основі рекомбінантної ДНК з використанням культур клітин ссавців, а саме клітин яєчника китайського хом’яка (Chinese Hamster Ovary, CHO). Послідовність амінокислот рекомбінантної форми, як і послідовність нуклеотидів, що її кодує, є повністю ідентичною природній альфа-галактосидазі.

Хвороба Фабрі

Хвороба Фабрі є спадковим гетерогенним та мультисистемним прогресуючим захворюванням, на яке хворіють обидві статі. Хвороба характеризується дефіцитом ферменту альфа-галактозидази. Знижений рівень ферменту або його відсутність призводить до накопичення GL-3 (глоботріаосилцерамід 3) у лізосомах багатьох клітинних типів, у тому числі в ендотеліальних та паренхімних клітинах (епітелій печінки, нирок тощо), що зрештою призводить до небезпечних для життя клінічних порушень внаслідок ниркових, серцевих та цереброваскулярних ускладнень.

Механізм дії

Основним принципом ферментозамісної терапії є відновлення єнзиматичної активності до рівня, достатнього для розщеплення накопиченого субстрату в тканинах органів. Таким чином ферментозамісна терапія запобігає, стабілізує або гальмує прогресуючі відхилення у функціонуванні цих органів до настання необоротних наслідків.

Після внутрішньовенної ін’єкції агалсидаза бета миттєво виводиться з кровообігу та переноситься крізь судинні ендотеліальні та паренхімні клітини до лізосом, можливо, за допомогою фосфат манози-6, манозні та глікопротеїдні рецептори слини.

Клінічна ефективність та безпека

Ефективність та безпека Фабразиму^® вивчались в ході одного дослідження за участю дітей, одного дослідження з визначення дозування, двох подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень та одного відкритого розширеного дослідження за участю чоловіків та жінок.

Під час дослідження з визначення дозування вивчалося застосування препарату у дозах 0,3, 1,0 та 3,0 мг/кг один раз на два тижні, а також 1,0 та 3,0 мг/кг препарату один раз на два дні. З усіма варіантами дозування спостерігалось зменшення концентрації GL-3 в нирках, серці, шкірі та плазмі. Концентрація плазматичних GL-3 знижувалась взалежності від дозування, але найменше під час введення дози 0,3 мг/кг. До того ж, від дозування залежав ступінь реакції на ін’єкцію.

У ході першого плацебо контрольованого дослідження Фабразим^® виявився ефективним для зниження концентрації GL-3 у васкулярному ендотелії нирок після 20 тижнів лікування. Такі зміни спостерігалися у 69 % (20/29) пацієнтів, які приймали препарат, і такого результату не було у жодного з плацебо-пацієнтів (р<0,001). Цей висновок був підкріплений статистично значним зменшенням GL-3 вкраплень у тканинах нирок, серця та шкіри та в окремих органах пацієнтів, які приймали агалсидазу бета, порівняно з плацебо-пацієнтами (р<0,001). Тривале зниження концентрації GL-3 у васкулярному ендотелії нирок під час лікування агалсидазою бета спостерігалось також у ході відкритого розширеного дослідження цього препарату. Такий результат отримали у 47 з 49 пацієнтів (96 %) на шостому місяці лікування, а в усіх 8 пацієнтів (100 %) - наприкінці дослідження (до 5 років лікування). Зниження концентрації GL-3 також спостерігалось у декількох інших типах ниркових клітин. Під час лікування рівень GL-3 у плазмі нормалізувався одразу і залишався в нормі протягом 5 років.

Функції нирок, які визначалися за рівнем клубочкової фільтрації в нирках та креатиніну сироватки, а також протеїнурія залишалися незміненими у багатьох пацієнтів. Однак вплив Фабразиму^® на ниркову функцію був обмежений у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкої стадії.

Хоча для вивчення впливу препарату на неврологічні симптоми спеціальне дослідження не проводилось, результати підтверджують, що за допомогою ферменозамісної терапії може зменшитися біль та підвищитися якість життя пацієнтів.

Друге подвійне сліпе плацебо контрольоване дослідження проводилось за участю 82 пацієнтів з метою визначення впливу Фабразиму^® на скорочення зменшення кількості випадків ниркової, серцевої або цереброваскулярної недостатності та смерті. Кількість клінічних випадків була значно нижча у пацієнтів, які отримували Фабразим^®, на відміну від плацебо-пацієнтів (зниження ризику у 53 % усіх пацієнтів, які взяли участь у дослідженні (р=0,0577), зниження ризику у 61 % пацієнтів, які виконали умови протоколу та завершили дослідження (р=0,0341)). Цей результат незмінним не змінювався у разі ниркової, серцевої та цереброваскулярної недостатності.

Результати досліджень підтверджують, що застосування 1 мг/кг Фабразиму^® 1 раз на 2 тижні виявляє позитивний вплив на головні наслідки хвороби у пацієнтів на ранній та пізній стадії хвороби Фабрі. Через те що хвороба розвивається повільно, дуже важливо якомога раніше поставити діагноз та розпочати лікування для досягнення найкращих результатів.

У додатковому досліджені було задіяно 21 пацієнта, у яких спостерігалось зниження концентрації GL-3 в тканинах нирок та шкіри під час лікування в режимі альтернативного дозування. Подальше застосування 1 мг/кг препарату 1 раз на тиждень протягом 24 тижнів, а потім режим дозування ─ по 0,3 мг/кг 1 раз на два тижні протягом 18 місяців, допомогло підтримувати зниження клітинного GL-3 в капілярному ендотелії нирок, інших типів клітин нирок та шкіри (ендотелії поверхневих капілярів шкіри) у більшості пацієнтів. Однак при зниженні дози антитіла імуноглобуліну можуть вплинути на зниження GL-3 у деяких пацієнтів. Через обмежений масштаб дослідження (невелика кількість пацієнтів) неможливо зробити певний висновок про режим дозування, але отримані дані говорять про те, що після зменшення дози до 0,3 мг/кг 1 раз на два тижні ( з 1 мг/кг 1 раз на два тижні на початку лікування) може бути достатнім для деяких пацієнтів, щоб підтримувати кліренс GL-3.

Діти

Під час відкритого педіатричного дослідження шістнадцять пацієнтів із хворобою Фабрі (віком 8-16 років; 14 хлопчиків, 2 дівчинки) перебували на лікуванні протягом одного року. Кліренс GL-3 з ендотелію поверхневих судин шкіри спостерігався в усіх пацієнтів, у яких на початку лікування було накопичення GL-3. У однієї дівчинки спостерігалось незначне накопичення GL-3 у васкулярному ендотелії поверхні шкіри на гранично допустимому рівні норми, у іншої дівчинки накопичення GL-3 було відсутнє, тому такий висновок був зроблений тільки під час спостережень за станом хлопчиків.

Фармакокінетика.

Продовження внутрішньовенного введення агалсидази бета дорослим у дозах 0,3 мг/кг, 1 мг/кг та 3 мг/кг відповідно до маси тіла збільшує значення AUC (площі під кривою залежності «концентрація-час») більше ніж пропорційно до дози введення внаслідок зниження кліренсу, що очищення свідчить про граничний кліренс препарату. Період напіввиведення залежав від дозування та коливався від 45 до 100 хвилин.

Після внутрішньовенного введення агалсидази бета дорослим у вигляді ін’єкцій, які тривали близько 300 хвилин, з дозуванням 1 мг/кг маси тіла один раз на два тижні концентрація в плазмі (С_макс.) коливалась у межах 2000-3500^●10^-9 г/мл, а AUC_inf – у межах 370-780 µг·хв/ мл. Об’єм розподілу в стаціонарному стані (Vss) дорівнював 8,3-40,81 мл/кг, кліренс плазми був 119-345 мл/хв, а середній період напіввиведення дорівнював 80-120 хв.

Агалсидаза бета – це протеїн, який піддається метаболічному зменшенню через гідроліз пептидів. Таким чином, печінкова недостатність не може значно вплинути на фармакокінетичні властивості агалсидази бета. Виведення агалсидази бета нирками вважається найкоротшим шляхом для виведення препарату.

Діти

Фармакокінетика Фабразиму^® визначалася також у 15 педіатричних пацієнтів (віком від 8,5 до 16 років з масою тіла від 27,1 до 64,9 кг). У цієї категорії пацієнтів маса тіла не вплинула на кліренс агалсидази. Гранично допустимий кліренс дорівнював 77 мл/хв з об’ємом розподілу в стаціонарному стані (Vss) 2,61 мл/кг (http://www.fabrazyme.com/hcp/pi/fz_us_hc_pi.pdf); період напіввиведення становив 55 хвилин. Після сероконверсії імуноглобуліну показник кліренсу знизився до 35 мл/хв, а Vss збільшився до 5,41 мл/кг; період напіввиведення подовжився до 240 хвилин. Сукупний ефект таких змін після сероконверсії проявлявся у вигляді підвищення періоду експозиції препарату в 2-3 рази на основі показників AUC та С_макс. При збільшенні періоду експозиції препарату після сероконверсії у пацієнтів не було виявлено жодних неочікуваних проблем із самопочуттям.

Доклінічні дані з безпеки препарату

Доклінічні дані не виявили ніякої загрози для здоров’я людини після проведення досліджень щодо безпеки фармакології, токсичності одноразової дози, токсичності повторної дози та токсичного впливу на ембріони/плід. Дослідження щодо впливу препарату на інших стадіях розвитку не проводились. Можливість генотоксичного та канцерогенного впливу виключається.

Показання

Фабразим^® призначають для довготривалого ферментозамісного лікування дорослих та дітей віком від 8 років з підтвердженою хворобою Фабрі (дефіцит альфа-галактосидази А).

Протипоказання

Небезпечна для життя підвищена чутливість (анафілактична реакція) до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії з іншими препаратами та впливу на обмін речовин in vitro не проводились. На підставі отриманої інформації малоймовірно, що агалсидаза бета взаємодіє через систему цитохрому Р450 за типом «ліки-ліки».

Не можна вводити Фабразим^® одночасно з хлорохіном, аміодароном, бенохіном або гентаміцином через теоретичну можливість виникнення ризику гальмування внутрішньоклітинної активності альфа-галактозидази.

Несумісність з іншими лікарськими засобами.

Через відсутність досліджень на сумісність з іншими препаратами не можна змішувати і вводити Фабразим^® разом з іншими лікарськими засобами.

Особливості застосування

Імуногенність

Через те що агалсидаза бета (r-hαGAL) є рекомбінантним білком, можливий розвиток антитіл імуноглобуліну G у пацієнтів з низькою або відсутньою ферментною активністю. У більшості пацієнтів з’являлись антитіла імуноглобуліну G до r-hαGAL, зазвичай протягом 3 місяців з дня першого введення Фабразиму^®. Згодом у більшості пацієнтів із серопозитивною реакцією спостерігалося зменшення титрів (а саме – зниження титрів у ≥ 4 рази від максимального виміру до останнього виміру) (40 % пацієнтів) або толерантність (не виявлені антитіла під час 2 послідовних радіоімунопреципітацій) (14 % пацієнтів), або цей показник стабілізувався (35 % пацієнтів).

Реакції, пов’язані з інфузіями

У пацієнтів з антитілами до агалсидази бета більша вірогідність виникнення реакції, пов’язаної з введенням препарату, що проявляється будь-якою побічною реакцією в день введення препарату. Під час повторного введення агалсидази бета таким пацієнтам потрібно приділяти більше уваги та постійно контролювати кількість антитіл.

У ході клінічних досліджень 67 % пацієнтів мали принаймні одну реакцію, пов’язану із введенням препарату. Частота таких випадків з часом зменшувалась. Пацієнти, які мали незначні та помірні реакції при введенні агалсидази бета під час клінічних досліджень, продовжили лікування після зниження швидкості введення (~ 0,15 мг/хв; 10 мг/год) та/або після попереднього прийому антигістамінів, парацетамолу, ібупрофену та/або кортикостероїдів.

Реакції гіперчутливості

Можливі прояви алергічної реакції через підвищену чутливість до компонентів препарату, який є протеїновим продуктом, що вводиться внутрішньовенним шляхом.

У невеликої кількості пацієнтів спостерігались алергічні реакції миттєвого типу (тип І). У разі виникнення сильних алергічних або анафілактичних реакцій потрібно негайно припинити введення Фабразиму^® та розпочати відповідне лікування. Слід дотримуватися існуючих медичних стандартів надання негайної допомоги.

Потрібно дуже обережно вводити Фабразим^® повторно пацієнтам, у яких були виявлені антитіла імуноглобуліну Е або які мали позитивний тест на шкірі під час клінічних досліджень. У цьому дослідженні, при першій повторній спробі вводилась низька доза при зниженій швидкості введення (1/2 лікувальної дози при 1/25 стандартної рекомендованої норми швидкості першого введення). Якщо пацієнт нормально переносить першу ін’єкцію, дозу можна збільшити до лікувальної дози 1 мг/кг та прискорити швидкість введення, повільно титруючи до вищого рівня.

Пацієнти з тяжкими стадіями хвороби нирок

Ефект від лікування Фабразимом^® може бути меншим у пацієнтів з тяжкою стадією ниркової недостатності.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дані про застосування агалсидази бета вагітним жінкам відсутні.

Дослідження на тваринах не показали прямого або непрямого шкідливого впливу на розвиток ембріонів /плода (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Фабразим^® не рекомендується приймати під час вагітності без нагальної потреби.

Годування груддю

Агалсидаза бета може виводитись разом з грудним молоком. Через відсутність даних про вплив на немовлят препарату, що може потрапити з грудним молоком, рекомендується припинити годування груддю під час приймання Фабразиму^®.

Фертильність

Досліджень потенційних ефектів препарату Фабразим^®, які могли б спричинити порушення репродуктивної функції, не проводилося.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Препарат Фабразим^® може виявляти невеликий вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами, який проявляється в день прийому препарату і пов’язаний із можливим виникненням запаморочення, сонливості, вертиго і синкопе (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Лікування Фабразимом^® слід проводити під наглядом терапевта, який має досвід у лікуванні хвороби Фабрі або інших спадкових хвороб обміну речовин.

Дозування

Рекомендована доза Фабразиму^® становить 1 мг/кг маси тіла, яку вводять шляхом внутрішньовенної інфузії один раз на два тижні.

У клінічних дослідженнях використовувався альтернативний режим дозування. В одному з таких досліджень після початкової дози 1 мг/кг кожні 2 тижні протягом 6 місяців. Дозування 0,3 мг/кг кожні 2 тижні могло підтримувати зниження концентрації GL-3 в певних типах клітин деяких пацієнтів; однак за цими результатами довготривалі клінічні дослідження не проводились (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Початкова доза не повинна перевищувати 0,25 мг/хв (15 мг/год), щоб запобігти виникненню можливої реакції на інфузію. Після підтвердження нормальної реакції організму на препарат можна поступово збільшувати дозу з кожною наступною інфузією.

Пацієнтам, які добре переносять інфузії, можна дозволити робити їх вдома. Рішення про переведення пацієнта на домашній режим введення інфузій приймається після оцінки клінічних даних та отримання рекомендацій лікаря. Пацієнти, у яких під час інфузій в домашніх умовах виникли небажані явища, повинні негайно припинити інфузію та звернутися за медичною допомогою. В подальшому таким пацієнтам може бути необхідним введення інфузій в клінічних умовах. При прийомі препарату в домашніх умовах доза препарату та швидкість інфузії повинні залишатися незміненими; пацієнту не можна змінювати їх самостійно, без нагляду медичного працівника.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок

Пацієнти з нирковою недостатністю не потребують корекції дози.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Досліджень застосування препарату Фабразим^® пацієнтам з печінковою недостатністю не проводилося.

Літні пацієнти

Безпека та ефективність препарату Фабразим^® для пацієнтів віком від 65 років не визначені. На даний час немає рекомендацій стосовно режиму дозування для таких пацієнтів.

Спосіб застосування

Порошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій потрібно розчинити у воді для ін’єкцій, розвести 0,9 % розчином хлориду натрію для внутрішньовенних розчинів та ввести внутрішньовенним шляхом. Використовуйте антисептичну методику.

Кількість флаконів, вміст яких потрібно розчинити, визначають залежно від маси тіла пацієнта. Потрібну кількість флаконів необхідно дістати з холодильника, щоб вони набули кімнатної температури (приблизно за 30 хвилин до розчинення). Кожен флакон Фабразиму^® призначений для одноразового використання.

Розчинення

Розчиніть порошок кожного флакона Фабразиму^® по 35 мг у 7,2 мл води для ін’єкцій, а флакона по 5 мг – в 1,1 мл води для ін’єкцій. Уникайте активного впливу води для ін’єкцій на порошок та піноутворення. Для цього додавайте воду для ін’єкцій до флакона повільно, крапля за краплею, і не виливайте безпосередньо на ліофілізат. Погойдайте та обережно збовтайте флакон. Не перевертайте догори та не трясіть флакон.

Отриманий розчин містить 5 мг агалсидази бета в 1 мл розчину, є прозорим і безбарвним. Показник рН дорівнює приблизно 7,0. Перед подальшим розведенням огляньте розчин у кожному флаконі та перевірте його колір та однорідність. Не використовуйте розчин, якщо в ньому є сторонні домішки або його колір змінився.

Після розчинення рекомендується розвести порошок у флаконі, щоб уникнути утворення протеїнових часток, можливого з часом.

Невикористані флакони або залишки препарату потрібно утилізувати відповідно до місцевих норм.

Розведення

Перед тим як розвести розчинену дозу Фабразиму^® (визначену для пацієнта), з пакета для інфузій необхідно відібрати відповідний об’єм розчину хлориду натрію 0,9 % для внутрішньовенного застосування.

Випустіть повітря із пакета для інфузій, щоб уникнути взаємодії повітря та рідини.

Повільно відберіть 1,0 мл (що відповідає 5 мг) розчиненої речовини або 7,0 мл (що відповідає 35 мг) розчиненої речовини з кожного флакона, щоб отримати необхідну для пацієнта дозу. Не використовуйте фільтраційні голки та уникайте піноутворення.

Потім повільно введіть розчин безпосередньо в 0,9 % розчин хлориду натрію (не допускаючи залишку повітря) до отримання кінцевої концентрації від 0,05 мг/мл до 0,7мг/мл. Визначте загальний об’єм хлориду натрію 0,9 % для введення (від 50 до 500 мл) залежно від індивідуальної дози пацієнта. Для введення менш ніж 35 мг препарату використовуйте мінімум 50 мл хлориду натрію, для введення 35-70 мг потрібно не менше 100 мл розчину, для введення 70-100 мг необхідно мінімум 250 мл, а під час введення більше 100 мг препарату використовуйте тільки 500 мл розчину хлориду натрію. Обережно переверніть або помніть пакет для інфузій, щоб змішати розведений розчин. Не трясіть та не збовтуйте різко пакет для інфузій.

Введення препарату

Розведений препарат рекомендується вводити в лінійний фільтр 0,2 µм із низьким зв’язуванням білка, щоб уникнути утворення протеїнових часток, хоча це не призведе до зниження дієвості агалсидази бета. Первинна швидкість уведення не повинна перевищувати 0,25 мг/хв (15 мг/год), щоб запобігти виникненню можливої реакції на інфузію. Після підтвердження нормальної реакції організму на препарат можна поступово збільшувати швидкість введення з кожною наступною інфузією.

З мікробіологічної точки зору препарат потрібно використати негайно після розчинення та розведення вмісту флакона. Якщо цього не зробити, відповідальність за умови зберігання перед застосуванням покладається на користувача. Не можна зберігати розчинений препарат, його потрібно розвести належним чином.

Розведний розчин потрібно зберігати не більше 24 годин при температурі 2 – 8 °С за умови захисту від дії світла і мікробного забруднення.

Діти

Дослідження впливу препарату на дітей віком 0-7 років не проводилися, схема прийому для таких пацієнтів не розроблена, безпека та ефективність прийому Фабразиму^® для пацієнтів такої вікової групи не були досліджені.

Застосовують для лікування дітей віком від 8 років.

Немає потреби у коригуванні дози при застосуванні препарату дітям.

Передозування

Випадки передозування невідомі. Під час клінічних досліджень застосовували дози не більше 3 мг/кг маси тіла.

Побічні реакції

Оскільки агалсидаза бета (r-hαGAL) є рекомбінантним білком, у пацієнтів, які мають низьку залишкову активність ферментів або не мають її взагалі, очікується утворення IgG-антитіл. Пацієнти з антитілами до r-hαGAL мають вищу ймовірність розвитку реакцій, пов’язаних із інфузією. У невеликої кількості пацієнтів спостерігалися реакції, які свідчили про гіперчутливість негайного типу (типу I).

До небажаних явищ, які виникають дуже часто, належать озноб, пірексія, відчуття холоду, нудота, блювання, головний біль та парестезія. У 67 % пацієнтів виникала хоча б одна небажана реакція, пов’язана із інфузією. У період постмаркетингового спостереження були повідомлення про виникнення анафілактоїдних реакцій.

Нижче наведено таблицю з результатами проведених клінічних досліджень щодо небажаних реакцій внаслідок прийому Фабразиму^® за участю 168 пацієнтів (154 чоловіки та 14 жінок), яким вводили препарат у дозуванні 1 мг/кг кожні 2 тижні щонайменше один раз та з максимальним періодом лікування 5 років, із зазначенням частоти виникнення небажаних реакцій (дуже часто ≥ 1/10, часто ≥ 1/100 до < 1/10 та нечасто ≥ 1/1000 до < 1/100), поданих за класами систем органів. Виникнення небажаної реакції в окремого пацієнта вважається нечастим через відносно невелику кількість пацієнтів, які отримують лікування.

Небажані реакції, про які було повідомлено протягом постмаркетингового періоду, також зазначені в таблиці. В категорії «Частота невідома» (частоту не можна оцінити за доступними даними). Прояв небажаних реакцій у більшості випадків варіює від незначного до помірного.

Частота виникнення небажаних реакцій після прийому препарату Фабразим^®

У цій таблиці показник частоти виникнення небажаних реакцій ³ 1% (≥ 1/100) означає випадки, які зустрічались у 2 або більше пацієнтів. Термінологія побічних реакцій базується на медичному словнику MedDRA.

Реакції, пов’язані з інфузією

Післяінфузійні реакції виявились у більшості випадків гарячкою та ознобом. До додаткових симптомів належать гіпоксія (зниження насичення крові киснем), незначна та помірна задишка, стиснення горла, дискомфорт у грудях, припливи крові, свербіж, кропив’янка, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, риніт, бронхоспазм, прискорене дихання, хрип, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія, прискорене серцебиття, біль у животі, нудота, блювання, післяінфузійний біль, включаючи біль у кінцівках, міалгія, головний біль.

Вплив реакцій, пов’язаних із інфузією, був зменшений шляхом зниження швидкості введення препарату, а також внаслідок додаткового введення нестероїдних протизапальних медичних препаратів, антигістамінів та/або кортикостероїдів. 67 % пацієнтів мали принаймні одну реакцію, пов’язану з уведенням Фабразиму^®. Частота таких реакцій з часом зменшилась. Більшість таких реакцій можуть бути пов’язані з утворенням антитіл імуноглобуліну G та/або з активацією комплементу. В обмеженої кількості пацієнтів були виявлені антитіла імуноглобуліну Е.

Діти

Отримана інформація про цю вікову категорію свідчить про те, що рівень безпеки лікування Фабразимом^® цих пацієнтів (після 7-річного віку) не відрізняється від рівня безпечності для дорослих пацієнтів.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат слід зберігати у холодильнику (при температурі від +2 ºС до +8 ºС) в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Несумісність

За умов відсутності досліджень на несумісність Фабразим^® не змішують з будь-якими іншими лікарськими засобами.

Упаковка

Кожна коробка Фабразиму^® 5 мг містить 1 скляний флакон ємністю 5 мл; кожна коробка Фабразиму^® 35 мг містить 1 скляний флакон ємністю 20 мл.

Флакон закривається пробкою з силіконізованого бутилу, закатаною алюмінієвим обжимним ковпачком з пластиковою кришкою flip-off.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

1) Джензайм Лімітед, Велика Британія/Genzyme Limited, United Kingdom;

2) для флакона по 35 мг:

Джензайм Ірланд Лімітед, Ірландія/Genzyme Limited, Ireland.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

1) 37 Холландс Роуд, Хаверхілл, Суффолк СВ9 8PU, Велика Британія/

37 Hollands Road, Haverhill, Suffolk CB9 8PU, United Kingdom;

2) для флакона по 35 мг:

ІДА Індастріал Парк, Олд Кілмеаден Роуд, Ватерфорд, Ірландія/

IDA Industrial Park, Old Kilmeaden Road, Waterford, Ireland.

Заявник

Джензайм Юроп Б. В./Genzyme Europe B. V.

Місцезнаходження

заявника та/або представника заявника.

Гоймеєр 10, 1411 ДД Наарден, Нідерланди/Gooimeer 10, 1411 DD Naarden, The Netherlands.