Дисульфирам

Склад:

діюча речовина: дисульфірам;

1 таблетка-імплантат містить дисульфіраму 100 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, маніт (Е 421), поліетиленгліколь 6000.

Лікарська форма.

Таблетки-імплантати.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при алкогольній залежності.

Код ATC N07B B01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Алкогольна залежність.

Препарат не може бути застосованим без надання попередньої інформації пацієнту про лікування та отримання згоди пацієнта на лікування.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Тяжка печінкова недостатність.

Епілепсія. Психічні розлади, психози (крім раніше перенесених гострих алкогольних психозів), суїцідальні спроби в анамнезі.

Ниркова недостатність.

Тяжка дихальна недостатність.

Цукровий діабет.

Серцево-судинні розлади (серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, недостатність периферичного кровообігу).

Стан алкогольного сп'яніння, вживання напоїв, що містять етиловий спирт, протягом останніх 24 години до імплантації.

Препарати, що містять дисульфірам, не можна застосовувати без свідомої згоди пацієнта.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки для імплантації в оригінальній упаковці є стерильними.

Препарат імплантувати субфасціально, розміщуючи 8-10 таблеток радіально. Процедуру можна повторити через 8 місяців.

Призначені для імплантації таблетки мають бути стерильними, не ушкодженими, без будь-яких домішок.

При лікуванні дисульфірамом суворо забороняється вживати алкоголь, тому що одночасне застосування цих речовин може викликати симптоми, що загрожують життю.

При застосуванні дисульфіраму важливу роль грають також інші форми терапії (наприклад біхевіористична техніка). Ефективність лікування у таких випадках вища, ніж в осіб, які лікуються тільки фармакологічно.

Побічні реакції.

Побічні реакції, що можуть виникати під дією дисульфіраму: біль у шлунку, діарея; нудота, блювання, металевий присмак або смак часнику в роті, неприємний запах із рота (галітоз); неприємний запах у пацієнтів з колостомою; підвищення рівня трансаміназ, гепатит, деякі випадки гепатиту виникають у хворих на нікелеву екзему, які не страждають від алкоголізму, у тому числі швидкоплинна та летальна форми гепатиту; неврит зорового нерва та периферичні неврити; сонливість, підвищена втома, тимчасова імпотенція, втрата пам’яті, сплутаність свідомості, депресивні та параноїдальні стани, манії, шизофренія; головний біль; алергічні висипи на шкірі, можливо, внаслідок перехресної чутливості до гуми.

Побічні реакції реакції, пов’язані з поєднанням дисульфіраму та алкоголю: інтенсивний рум’янець на обличчі, еритема, нудота та блювання, відчуття нездужання, тахікардія та артеріальна гіпертензія, порушення серцевого ритму, серцево-судинний колапс, напади стенокардії, серцево-судинна недостатність, інфаркт міокарда, раптовий летальний наслідок, пригнічення дихання та неврологічні симптоми (сплутаність свідомості, набряк головного мозку, крововилив у мозкові оболонки, енцефалопатія та епілептичні напади чи судоми).

Передозування.

Дисульфірам має низьку токсичність. При випадковому потраплянні всередину значної кількості таблеток рекомендується промити шлунок (якщо з моменту прийому пройшло не більше години) і встановити медичний нагляд за пацієнтом.

Передозування лише дисульфірамом може спричинити неврологічні розлади: екстрапірамідний синдром, розлади свідомості (кома, сплутаність свідомості та енцефалопатія). Лікування симптоматичне.

У разі передозування дисульфірам у комбінації з алкоголем може спричинити кому або синдром сплутаності свідомості, серцево-судинну недостатність, інколи з неврологічними ускладненнями. Лікування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат у період вагітності або годування груддю протипоказаний для застосування.

Діти

Досвіду застосування препарату для лікування дітей немає.

Особливості застосування.

Препарат можна застосовувати тільки за умови повної згоди пацієнта.

Істотну роль грає також довіра пацієнта і медичного персоналу до лікування дисульфірамом. Специфічність цього типу лікування, нагадування про небезпеку, пов'язану із вживанням алкоголю під час лікування дисульфірамом, підписання пацієнтами заяви про те, що вони інформовані про наслідки вживання алкоголю, регулярні обстеження пацієнтів збільшують ефективність лікування алкоголізму в цілому.

Застосування препарату можливе після дуже детального опитування і розгляду всіх переваг і недоліків такого лікування. Ознаки нетолерантності до алкоголю можуть виникати також після застосування рідин, що містять спирт (наприклад, рідина для полоскання ротової порожнини, соуси, оцет, сироп від кашлю, засоби, що зігрівають, лосьйони після гоління та інші косметичні засоби).

При застосуванні дисульфіраму необхідно дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, захворюваннями дихальної або серцево-судинної системи, цукровим діабетом, епілепсією. Дисульфірамова реакція може призвести до загострення цих захворювань.

Таблетки-імплантати має призначати лікар, який має досвід застосування цієї форми лікарського засобу.

Препарат можна застосовувати лише після проведення всебічного медичного обстеження (включаючи лабораторні дослідження). Функціональні проби печінки, включаючи визначення рівня трансаміназ у сироватці крові, слід проводити перед початком лікування дисульфірамом, а потім ці функціональні тести потрібно проводити через однакові інтервали часу, особливо протягом перших 3-х місяців лікування. Підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, що в 3 рази перевищують верхню межу нормального показника, вимагають негайного припинення лікування без наступного відновлення. Потрібно здійснювати ретельний нагляд за пацієнтами до встановлення нормальних показників функціональних проб печінки.

Препарат потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з нікелевим дерматитом через підвищений ризик розвитку гепатиту. Оскільки існують повідомлення про вкрай поодинокі випадки швидкоплинного гепатиту, у разі появи таких симптомів як астенія, анорексія, нудота, блювання, абдомінальний біль або жовтяниця, потрібно негайно провести медичне обстеження пацієнта та визначити лабораторні функціональні проби печінки.

Дисульфірам слід застосовувати з обережністю пацієнтам з гіпотиреоїдизмом у зв’язку з імовірністю розвитку випадкової дисульфірамової реакції.

Неприємні симптоми (інтенсивний рум’янець на обличчі, еритема, нудота та блювання, відчуття нездужання, тахікардія та артеріальна гіпертензія) розвиваються протягом 10 хвилин після вживання алкоголю та тривають від 30 хвилин до кількох годин. Реакції, спричинені вживанням алкоголю, можуть виникати протягом 2 тижнів після припинення лікування препаратом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

На даний момент повідомлень немає. Пацієнта необхідно попередити про те, що одразу після імплантації препарату можуть виникати небажані реакції з боку нервової системи, в такому разі не рекомендується керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Комбінації, які не рекомендується застосовувати.

Алкоголь – розвиток дисульфірамової реакції (інтенсивний рум'янець на обличчі, еритема, нудота та блювання, відчуття нездужання, тахікардія, та артеріальна гіпотензія). Необхідно уникати вживання алкогольних напоїв або лікарських засобів, що містять спирт.

Контакт з органічними розчинниками що містять етиловий спирт, оцтовий альдегід і паральдегід при застосуванні дисульфіраму може викликати дисульфіра­мову реакцію.

Ізоніазид – впливає на роботу центральної нервової системи і може викликати запаморочення, порушення координації рухів, дратівливість, безсоння.

Лікарські засоби групи 5-нітромідазолу (метронідазол, орнідазол, секнідазол, тинідазол) – короткочасний психотичний розлад, сплутаність свідомості.

Фенітоїн – суттєве та швидке підвищення рівня фенітоїну у плазмі крові з ознаками токсичності (через пригнічення метаболізму).

Якщо застосування комбінації не можна уникнути, показаний клінічний нагляд та моніторування рівнів фенітоїну у плазмі крові на тлі лікування дисульфірамом та після нього.

Гепатотоксичні препарати – необхідно уникати одночасного застосування з дисульфірамом у зв'язку з імовірністю ураження печінки.

Метронідазол − викликає дезорієнтацію і психотичний стан.

Комбінації, що потребують обережності при одночасному застосуванні.

Варфарин (та інші антикоагулянти на основі екстраполяції даних) − посилення антикоагулянтної дії при лікуванні та підвищення ризику виникнення крововиливу (через зниження метаболізму у печінці).

Теофілін – дисульфірам пригнічує метаболізм теофіліну, тому необхідно відкоригувати дозування теофіліну (зменшити його дозу), орієнтуючись на клінічні ознаки та рівні препарату у плазмі крові.

Бензодіазепіни – дисульфірам може потенціювати седативні ефекти бензодіазепінів, інгібуючи їхній окисний метаболізм (особливо для хлордіазепоксиду та діазепаму). Дозу бензодіазепіну необхідно відкоригувати, орієнтуючись на клінічні ознаки.

Трициклічні антидепресанти – потенціювання антабусного ефекту.

Амітриптилін і хлорпромазин можуть підсилювати інтенсивність дисульфірамової реакції.

Дисульфірам може подовжувати час дії альфентанілу.

Дисульфірам гальмує реакцію окислення та видалення рифампіцину нирками.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дисульфірам є інгібітором альдегіддегідрогенази – ензиму, що перетворює оцтовий альдегід (головний метаболіт етилового спирту) на оцтову кислоту. У разі одночасного застосування препарату і вживання етилового спирту відбувається значне зростання концентрації оцтового альдегіду в організмі, що викликає симптоми інтоксикації: нудота, блювання, тахікардія (відчуття прискореного серцебиття), гіпотензія, запаморочення, раптова гіперемія обличчя та відчуття жару. Ступінь інтенсивності цих симптомів залежить від кількості прийнятого етанолу; вони зберігаються зазвичай 30-60 хвилин, іноді навіть кілька годин. У тяжких випадках, коли концентрація алкоголю в крові перевищує 125-150 мг/100 мл, можуть з'явитися дихальна недостатність, аритмія, інфаркт міокарда, серцева недостатність, втрата свідомості, судоми, а в окремих випадках, у разі відсутності медичної допомоги, летальний наслідок. Зазвичай після реакції нетолерантності до алкоголю пацієнт стає сонливим і може спати понад 10 годин.

Вищезазначена реакція є підставою для застосування дисульфіраму у лікуванні алкоголізму.

Фармакокінетика.

Препарат значною мірою метаболізується у печінці до неактивних метаболітів, що видаляються з сечею.

Близько 20 % одноразово імплантованої дози (8-10 таблеток) видаляється у незміненій формі з калом.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки від майже білого кольору до кремового із зеленуватим відтінком, двосторонньо плоскі, зі зрізаним краєм.

Термін придатності. 

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °C у сухому та недоступному для дітей місці. Захищати від світла.

Упаковка

По 10 таблеток-імплантатів у скляному флаконі з марлевим тампоном, закупореним гумовою пробкою та алюмінієвою насадкою.

По 1 флакону в картонній коробці разом з інструкцією для медичного застосування.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Варшавський фармацевтичний завод Польфа АТ

Warsaw Pharmaceutical Works Polfa SA, Poland.

Місцезнаходження

Вул. Каролькова, 22/24, 01-207 Варшава, Польща

22/24 Karolkowa street, 01-207 Warsaw, Poland.