Ципрофлоксацин раствор д/инф 200 мг/100 мл по 100 мл во флак:

Склад

діюча речовина: ciprofloxacin;

100 мл розчину для інфузій містять ципрофлоксацину 200 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій, динатрію едетат, кислота молочна, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Ципрофлоксацин.

Код АТС J01М А02.

Показання

Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені чутливими до ципрофлоксацину збудниками: інфекції дихальних шляхів*, середнього вуха та придаткових пазух носа, очей, органів черевної порожнини, бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, а також перитоніт, інфекції нирок і сечовивідних шляхів, кісток і суглобів, сепсис.

Профілактика та лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом (у тому числі на фоні нейтропенії та під час терапії імунодепресантами).

Для зниження виникнення або прогресування сибірки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.

* Ципрофлоксацин не слід застосовувати як препарат першого вибору для лікування пневмококової пневмонії. Рекомендований для лікуванння пневмоній, спричинених Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами.

Протипоказання

Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або іншого компонента препарату, а також до інших фторхінолонів, період вагітності і годування груддю, дитячий вік. Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину в плазмі крові.

Спосіб застосування та дози

Рекомендується розпочинати лікування з внутрішньовенного введення препарату, якщо не можливо застосування пероральної форми ципрофлоксацину.

При інфекціях дихальних шляхів та при інших інфекціях, залежно від ступеня тяжкості процесу та виду збудника, препарат вводять у дозі 200 - 400 мг двічі на добу. При інфекціях сечовивідних шляхів (у тому числі при гострому неускладненому циститі у жінок), при гострій неускладненій гонореї препарат вводять у дозі 100 мг один раз на добу. При тяжких рецидивуючих інфекціях, інфекціях органів черевної порожнини, кісток та суглобів, спричинених Pseudomonas або стафілококами, при перитоніті та сепсисі, а також при гострих пневмоніях, спричинених Streptococcus pneumoniae, дозу слід збільшити до 400 мг тричі на добу.

Максимальна добова доза у вищезазначених випадках не повинна перевищувати 1200 мг.

Для профілактики і лікування сибірки призначають 400 мг 2 рази на добу. Максимальна разова доза – 400 мг, максимальна добова доза – 800 мг.

При проведенні гемодіалізу максимальна внутрішньовенна доза ципрофлоксацину становить 400 мг на добу; у дні проведення гемодіалізу ципрофлоксацин вводять після цієї процедури.

Тривалість інфузії становить 30 хв при дозі 200 мг і 60 хв – при дозі 400 мг.

Розчин препарату можна вводити в нерозведеному стані і додавати до інших інфузійних розчинів. Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з фізіологічним розчином, розчином Рінгера, лактатним розчином Рінгера, 5 % і 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози, а також 5 % розчином глюкози з 0,225% NaCl або 0,45 % NaCl. Розчин, одержаний після змішування ципрофлоксацину із сумісними інфузійними розчинами, слід використати одразу.

Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості інфекції, клінічної динаміки і даних бактеріологічного аналізу. Тривалість лікування при гострій неускладненій гонореї та циститі становить одну добу. При інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини тривалість лікування сягає 7 діб. При остеомієліті курс терапії може бути продовжений до двох місяців. При інших інфекціях тривалість курсу лікування зазвичай становить 7 - 14 діб. У хворих з ослабленим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії. При інфекціях, спричинених стрептококами та хламідіями, лікування повинно тривати не менше 10 діб.

Лікування продовжують протягом 3 днів після нормалізації температури або зникнення клінічних симптомів інфекції. За необхідності після внутрішньовенного введення переходять до застосування пероральних форм ципрофлоксацину.

При перитонеальному діалізі препарат додають у вигляді розчину для інфузій у дозі 50 мг 4 рази на добу на 1 л діалізату інтраперитонеально.

Пацієнтам літнього віку слід призначати нижчі дози ципрофлоксацину, виходячи з тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Пацієнтам з порушенням функції нирок призначають:

Побічні реакції

Повідомляли про виникнення місцевих реакцій після внутрішньовенного введення препарату. Ці реакції розвиваються частіше, якщо час інфузії становить 30 хв або менше. Вони можуть виникати у вигляді місцевих реакцій на шкірі, які швидко минають після закінчення інфузії. Наступні інфузії препарату не протипоказані, якщо тільки при цьому подібні реакції не рецидивують і не ускладнюються.

Частота ≥ 1 % <10 %.

Органи шлунково-кишкового тракту та печінка: нудота, діарея.

Шкіра: висип.

Частота ≥ 0,1 % <1 %. 

Організм у цілому: біль у животі, кандидоз, астенія, патологічні реакції у місці введення (наприклад, набряк/запалення, біль).

Серцево-судинна система: тромбофлебіт (у місці інфузії).

Органи шлунково-кишкового тракту: підвищення рівня печінкових трансаміназ: АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, блювання, диспепсія, аномальні значення тестів на функцію печінки, анорексія (відсутність апетиту), метеоризм, білірубінемія.

Система кровотворення: еозинофілія, лейкопенія.

Порушення метаболізму: підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини.

Кістково-м’язова система: артралгія (біль у суглобах).

Нервова система: запаморочення, головний біль, розлади сну, ажитація, сплутаність свідомості.

Шкіра: свербіж, макулопапульозний висип, кропив'янка.

Органи чуття: порушення смаку.

Частота ≥ 0,01 % <0,1 %.

Організм у цілому: біль у кінцівках, у спині, у грудях.

Серцево-судинна система: тахікардія, синкопе (непритомність), вазодилатація (приплив крові), артеріальна гіпотензія.

Органи шлунково-кишкового тракту: кандидоз (оральний), жовтяниця, холестатична жовтяниця, псевдомембранозний коліт.

Система крові і лімфатична система: анемія, лейкопенія (гранулоцитопенія), лейкоцитоз, змінені значення рівня протромбіну, тромбоцитопенія (тромбоцитоз).

Гіперчутливість: алергічна реакція, сироваткова хвороба, анафілактоїдна (анафілактична) реакція.

Порушення метаболізму: набряк (периферичний, васкулярний, лицьовий), гіперглікемія.

Кістково-м 'язова система: міалгія (м'язовий біль), набряк суглобів.

Нервова система: мігрень, галюцинації, підвищена пітливість, парестезія (периферична паралгезія), неспокій (страх, тривога), порушення сну (жахи), судоми, гіперстезія, депресія, тремор.

Дихальна система: диспное, набряк гортані.

Шкіра: реакція фоточутливості.

Органи чуття: шум у вухах, тимчасова глухота (особливо при високій частоті звука), порушення зору (візуальні аномалії), диплопія, хроматопсія, втрата смакових відчуттів (порушення смаку).

Сечостатева система: гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок, вагінальний кандидоз, гематурія, кристалурія, інтерстиціальний нефрит.

Частота <0,01 %.

Серцево-судинна система: васкуліт.

Органи шлунково-кишкового тракту: кандидоз, некроз печінки (дуже рідко прогресуючий до печінкової недостатності, що загрожує життю), псевдомембранозний коліт з можливим летальним кінцем, панкреатит, гепатит.

Система крові і лімфатична система: гемолітична анемія, петехія (переміжна геморагія шкіри), агранулоцитоз, панцитопенія (із загрозою для життя), пригнічення функції кісткового мозку (із загрозою для життя).

Гіперчутливість: шок (анафілактичний; із загрозою для життя), шкірний висип, реакція, подібна до сироваткової хвороби.

Порушення метаболізму: підвищена активність амілази, ліпази.

Кістково-м’язова система: міастенія, тендиніт (переважно тендиніт ахілових сухожиль), частковий або повний розрив сухожиль (переважно ахілових).

Нервова система: сильні судоми великих м’язів, нестійка хода, психоз, інтракраніальна (внутрішньочерепна) гіпертензія, атаксія, гіперстезія, сіпання.

Шкіра: петехія, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроз (синдром Лайєлла), стійкий висип.

Органи чуття: паросмія (порушення нюху), втрата нюху (зазвичай оборотна при відміні препарату).

Передозування

Специфічних симптомів при передозуванні не описано.

Лікування: рекомендуються загальні заходи невідкладної допомоги; слід забезпечити достатню кількість уведення рідини, створення кислої реакції сечі (для запобігання кристалурії). Терапія симптоматична. Додатково можна провести гемодіаліз або перитонеальний діаліз.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовують

Ципрофлоксацин не можна призначати жінкам у період вагітності та лактації, тому що немає досвіду застосування препарату цими групами пацієнток, і, таким чином, на підставі відповідних даних, одержаних на тваринах, не можна виключити можливість ушкодження суглобного хряща в організмі, що не розвинувся.

У дослідженні на тваринах не було доведено наявності тератогенної дії у препарату (деформацій, мальформацій, вад розвитку, потворності).

Діти

В експериментах на тваринах встановлено, що ципрофлоксацин причиняє стійке ушкодження хряща в суглобах, які несуть постійне навантаження (артропатію), тому препарат не застосовують дітям.

Особливі заходи безпеки

Шлунково-кишковий тракт.

У випадку виникнення протягом і після лікування тяжкої і стійкої діареї необхідно проконсультуватися з лікарем, адже ці симптоми можуть маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт з можливим летальним кінцем), яке вимагає негайного лікування. У таких випадках введення ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії. Препарати, що інгібують перистальтику, протипоказані.

Може спостерігатися минуще зростання активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.

Нервова система.

Хворі на епілепсію і пацієнти з розладами центральної нервової системи в анамнезі (наприклад, зниженням судомного порога, наявністю в історії хвороби випадків судом, зниженням мозкового кровообігу, зміною структури мозку та інсульту) можуть застосовувати ципрофлоксацин лише у випадку переважання очікуваної користі над можливим ризиком.

У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого введення ципрофлоксацину. У поодиноких випадках можуть прогресувати депресія або психоз. У такому разі введення ципрофлоксацину необхідно припинити.

Підвищена чутливість до препарату.

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції спостерігаються вже після першого введення ципрофлоксацину, при цьому необхідно негайно повідомити свого лікаря. У поодиноких випадках можуть прогресувати анафілактичні/анафілактоїдні реакції, аж до шоку, що загрожує життю пацієнта. В окремих випадках вони спостерігаються вже після першого введення ципрофлоксацину. Тоді застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і негайно почати проведення медикаментозного лікування.

Кістково-м’язова система.

При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад, болюча припухлість) необхідно зупинити введення ципрофлоксацину, уникати фізичного навантаження і проконсультуватися з лікарем.

Розрив сухожиль (переважно ахілових) спостерігався переважно при лікуванні осіб похилого віку, або ж у зв’язку з попереднім лікуванням глюкокортикоїдами.

Шкіра.

Було показано, що ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості. Пацієнти, які знаходяться на лікуванні ципрофлоксацином, повинні уникати інтенсивного ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад, подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином необхідно припинити.

Особливості застосування

При одночасному введенні ципрофлоксацину і засобів для наркозу з групи похідних барбітурової кислоти необхідний постійний контроль частоти серцевих скорочень, артеріального тиску і показників електрокардіограми.

На тлі лікування Ципрофлоксацином можлива зміна деяких лабораторних показників: поява осаду в сечі, тимчасове підвищення концентрації сечовини, креатиніну, білірубіну, активності печінкових амінотрансфераз у сироватці крові; в окремих випадках – гіперглікемія, кристалурія або гематурія, зміна показників протромбіну.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки та/або нирок рекомендується контроль концентрації Ципрофлоксацину в крові.

У зв’язку з загрозою розвитку побічних ефектів з боку центральної нервової системи хворим на епілепсію, з нападами судом в анамнезі, із судинними захворюваннями і органічними ураженнями головного мозку Ципрофлоксацин слід призначати тільки за життєвими показаннями.

При виникненні під час чи після лікування Ципрофлоксацином тяжкого і тривалого поносу слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, що потребує негайної відміни препарату і призначення відповідного лікування.

У період лікування слід уникати сонячного та УФ-опромінення, інтенсивних фізичних навантажень та контролювати питний режим.

Під час вагітності і годування груддю не рекомендується застосовувати фторхінолони через можливість розвитку артропатії у плода чи дитини.

При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад, болюча припухлість) необхідно зупинити введення ципрофлоксацину, уникати фізичного навантаження і проконсультуватися з лікарем.

Одночасне призначення з глюкокортикоїдами підвищує ризик розриву сухожилля.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Пацієнтам, які приймають Ципрофлоксацин, слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації останнього в плазмі крові та розвитку побічних ефектів. З огляду на це слід контролювати концентрацію теофіліну в плазмі крові та адекватно знижувати його дозу.

Комбіноване застосування дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних препаратів (виключаючи ацетилсаліцилову кислоту) може провокувати судоми.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину в окремих випадках спостерігалося підвищення концентрації сироваткового креатиніну, тому у таких пацієнтів необхідний частий контроль цього показника (два рази на тиждень).

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та варфарину можливе підсилення дії останнього. Внаслідок взаємодії ципрофлоксацину та глібенкламіду можливе підсилення дії останнього, що проявляється гіпоглікемією.

Сумісне введення ципрофлоксацину та пробеніциду супроводжується підвищенням концентрації ципрофлоксацину в плазмі крові.

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може супроводжуватись підвищенням концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може зростати ймовірність виникнення побічних явищ, спричинених метотрексатом. У зв’язку з цим за пацієнтами, які одержують комбіновану терапію метотрексатом і ципрофлоксацином, повинне бути встановлене ретельне спостереження.

Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлоксацину, внаслідок чого скорочується період досягнення максимальної концентрації ципрофлоксацину в плазмі крові (на біодоступність останнього це не впливає).

В результаті клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення Сmax: в 7 разів, діапазон: 4 - 21 раз; збільшення показника “площа під кривою співвідношення концентрація – час” (AUC): в 10 разів, діапазон: 6 - 24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові зв’язані гіпотензивні та седативні побічні явища. Таким чином, одночасне застосування ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане.

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ізоензиму CYP450 1A2 (таких як флювоксамін) може призвести до збільшення AUC і Сmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, можна передбачити можливість взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину.

Ципрофлоксацин може застосовуватися у комбінаціях з азлоциліном та цефтазидимом при інфекціях, спричинених Pseudomonas; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими ефективними бета-лактамними антибіотиками – при стрептококових інфекціях; з ізоксазолпеніцилінами, ванкоміцином – при стафілококових інфекціях; з метронідазолом, кліндаміцином – при анаеробних інфекціях.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Ципрофлоксацин – протимікробний засіб широкого спектра дії з групи фторхінолонів. Препарат інгібує фермент ДНК-гіразу бактерій, внаслідок чого порушується реплікація ДНК і синтез клітинних білків бактерій. Препарат діє бактерицидно щодо більшості грамнегативних і деяких грампозитивних мікроорганізмів, а також щодо мікроорганізмів, стійких до інших антибіотиків.

Чутливі грамнегативні мікроорганізми: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Proteus spp. (індолпозитивний і індолнегативний), Morganella morganii, Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Yersinia spp., Vibrio spp., Саmpylobacter spp., Hafnia spp., Providencia spp., Haemophilus influenzae, Pasteurella multocida, Pseudomonas spp., Legionella pneumophila, Neisseria spp., Moraxella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Chlamydia spp.;

чутливі грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus spp., Streptococcus pyogenes, St.agalactiae, Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes.

Різну чутливість до препарату мають: Serratia spp., Enterococcus faecalis, Streptococcus pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycobacterium spp. та анаеробні мікроорганізми.

До препарату резистентні: Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroidеs, Treponema pallidum.

Фармакокінетика. Максимальна концентрація досягається наприкінці дифузії і становить при дозі 200 мг 2,1 мкг/мл, при дозі 400 мг – 4,6 мкг/мл. Широко розподіляється в більшості рідин і тканин організму. Високі концентрації виявляються в нирках, жовчному міхурі, печінці, легенях, тканинах жіночих статевих органів, передміхуровій залозі, а також у шкірі, жировій тканині, м’язах, кістках і хрящі. Ципрофлоксацин проникає у спинномозкову рідину, плаценту, грудне молоко. Препарат виділяється переважно нирками (приблизно 45 % у незміненому вигляді і майже 11 % – у вигляді метаболітів). Через кишечник виводиться решта дози. Період напіввиведення становить 3 - 5 годин.

Основні фізико-хімічні властивості

прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Несумісність

Несумісний із розчинами, що мають рН вище 7. Якщо сумісність з іншими розчинами для інфузій не підтверджена, інфузійний розчин Ципрофлоксацин слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадки осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у захищеному від світла при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Не заморожувати.

Упаковка

По 100 мл розчину інфузійного ципрофлоксацину в одноразовому поліетиленовому стерильному флаконі, вміщеному в поліпропіленовий мішечок, у коробці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Орхід Хелтхкер (відділення Орхід Кемікалс енд Фармасьютікалс Лімітед), Індія.

Місцезнаходження

С П – 918, Фазе III, Індустріальний район, Бхіваді – 301019, Раястан, Індія.