Целкокс

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: сеlecoxib; 4-[5-(4-метилфеніл)-3-(трифторметил)-1Н-піразол-1-іл)]бензолсульфонамід;

Основні фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули розміру №2 білого кольору з жовтою рискою на корпусі та темно-синьою – на кришці, з анписами на них “100” білим кольором; капсула містить порошок білого або майже бліого кольору;

тверді желатинові капсули розміру №1 білого кольору з темно-синьою рискою на корпусі та червоною на кришці. З написами на них “200” білим кольором; капсула містить порошок білого або майже білого кольору; 

Склад

1 капсула містить целекоксибу 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, повідон К-30, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Форма випуску

Капсули.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТС М01 АН01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Целекоксиб - препарат нового класу, інгібує синтез простагландинів шляхом специфічного пригнічення циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) у людини. Підвищення активності ферменту приводить до синтезу та накопичення простагландинів, перш за все простагландину Е2, які спричинюють запалення, набряк та біль. Целекоксиб виявляє протизапальну та аналгетичну дію, блокуючи продукцію простаноїдів шляхом пригнічення ЦОГ-2.

Дослідження in vivo та ex vivo показали, що целекоксиб має дуже низьку спорідненість з циклооксигеназою-1 (ЦОГ-1). Завдяки цьому целекоксиб у терапевтичних дозах не впливає на синтез простагландинів, який відбувається при активації ЦОГ-1, і, відповідно, не впливає на нормальні ЦОГ-1 – залежні фізіологічні процеси в тканинах, перш за все у шлунку, кишечнику та тромбоцитах.

Фармакокінетика.  Натщесерце целекоксиб добре всмоктується; концентрація його в плазмі досягає піку приблизно через 2 - 3 год. Біодоступність при прийомі внутрішньо становить 99%. Фармакокінетика целекоксибу є лінійною та пропорційна дозі в діапазоні терапевтичних дозувань.

Зв’язування з білками плазми не залежить від концентрації і становить близько 97% при терапевтичному рівні в плазмі. У крові препарат практично не зв’язується з еритроцитами.

Прийом їжі (з великим вмістом жирів) затримує всмоктування целекоксибу, призводить до збільшення періоду напіввиведення приблизно на 4 год і підвищує біодоступність приблизно на 20%.

Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окислення та частково - глюкуронування. Дослідження in vitro та in vіvo показали, що метаболізм препарату опосередкований головним чином цитохромом Р450CYP2С9. Фармакологічна дія зумовлюється тільки самим целекоксибом, в основних метаболітах, що знаходяться в крові, інгібуючої активності відносно до ЦОГ-1 і ЦОГ-2 не виявлено.

Екскреція целекоксибу відбувається здебільшого шляхом метаболізму в печінці. У незміненому стані із сечею виділяється менше 1% дози. При повторному застосуванні період напіввиведення становить 8 - 12 год, а швидкість кліренсу - приблизно 500 мл/хв. При повторному прийомі рівновагові концентрації в плазмі досягаються протягом 5 днів. Індивідуальна варіабельність параметрів фармакокінетики (AUC, С_mах, період напіввиведення) дорівнює приблизно 30%. У рівноважному стані об’єм розподілу у дорослих здорових осіб молодшого віку дорівнює приблизно 500 л/70 кг, що вказує на широкий розподіл целекоксибу в тканинах.

Показання для застосування

Симптоматична терапія при остеоартриті та ревматоїдному артриті, первинна дисменорея, як доповнення до звичайної терапії при аденоматозних колоректальних поліпах.

Спосіб застосування та дози

Стандартна рекомендована добова доза становить 200 мг 1 або 2 рази на прийом, незалежно від прийому їжі. За необхідності препарат може бути призначений по 200 мг двічі на день.

Симптоматична терапія при ревматоїдному артриті: рекомендована добова доза становить 200 - 400 мг у два прийоми.

Симптоматична терапія при остеоартриті: рекомендована добова доза - 200 мг, може призначатись 1 раз на день або по 100 мг 2 рази на день. За необхідності препарат може бути призначений до 400 мг у два прийоми.

Гострий біль: рекомендована доза на початку - 400 мг, якщо необхідно, то додається 200 мг у перший день. Надалі рекомендується доза 200 мг двічі на день.

Лікування первинної дисменореї: рекомендована доза на початку - 400 мг, якщо необхідно, то додається 200 мг у перший день. Надалі рекомендується доза 200 мг двічі на день.

Аденоматозні поліпи: рекомендована доза - 400 мг двічі на день, під час їди.

Люди похилого віку: корекція доз звичайно не потрібна. Однак у літніх людей з масою тіла менше 50 кг лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози.

Порушення функції печінки: хворим з легкими порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна. Хворим з помірним порушенням функції печінки лікування Целкоксом слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози.

Порушення функції нирок: хворим з легкою та помірною нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Клінічний досвід застосування для лікування хворих з тяжкою нирковою недостатністю відсутній.

Діти: дослідження Целкоксу при лікуванні пацієнтів молодше 16 років не проводилися.

Побічна дія

У контрольованих клінічних дослідженнях спостерігались певні побічні ефекти.

Часті:

у цілому: алергічні реакції, грипоподібні симптоми, травми;

серцево-судинна система: периферичні набряки;

шлунково-кишковий тракт: біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм; стоматологічні порушення;

нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння;

дихальна система: фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів;

шкірні реакції: свербіж, висипання.

Нечасті:

гематологічні: анемія, екхімози, тромбоцитопенія;

серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, аритмія, почервоніння обличчя, тахікардія;

шлунково-кишковий тракт: блювання;

нервова система: тривога, сонливість;

шкірні реакції: кропив’янка, алопеція;

інші: шум у вухах, затуманення зору.

Протипоказання

Целкокс протипоказаний пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату; пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до сульфаніламідів, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів.

Передозування

Клінічний досвід щодо передозування обмежений. У добровольців Целкокс застосовували в дозах до 1 200 мг одноразово та двічі на день повторно без наявності клінічно значущих побічних ефектів. У випадку можливого передозування необхідно виконати комплекс відповідних симптоматичних заходів. Діаліз навряд чи є ефективним шляхом виведення препарату.

Особливості застосування

Гастроінтестинальні ефекти для лікування хворих із загостренням виразкової хвороби шлунка або 12-палої кишки перед початком лікування Целкоксом слід дочекатися повного рубцювання виразки. Пацієнти з найбільшим ризиком розвитку шлунково-кишкових розладів: люди похилого віку, які застосовують нестероїдні протизапальні засоби, пацієнти, які мають серцево-судинні захворювання, пацієнти, які приймають ацетилсаліцилову кислоту, або пацієнти із захворюванням шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Затримка рідини та набряки: як і при застосуванні інших інгібіторів синтезу простагландину, у деяких хворих, що отримували Целкокс, спостерігались затримка рідини та набряки.

У зв’язку з цим Целкокс слід з обережністю призначати хворим із серцевою недостатністю або іншими станами з потенційним ризиком затримки рідини.

Вплив на нирки: треба постійно контролювати показники функції нирок під час застосування целекоксибу. Особливу обережність треба виявляти щодо дегідратованих пацієнтів. Бажано призначати целекоксиб після регідратації.

Вплив на печінку: пацієнти з серйозними ураженнями печінки не досліджувались. Призначення целекоксибу пацієнтам із серйозними ураженнями печінки не рекомендовано. Целкокс треба з обережністю призначати пацієнтам з ураженням печінки середнього ступеня тяжкості і починати лікування з найменшої дози.

Анафілактоїдні реакції: у пацієнтів, які раніше приймали Целкокс без будь-яких ускладнень, можуть спостерігатись анафілактичні реакції, що, загалом, є характерним для всіх нестероїдних протизапальних засобів.

Аденоматозний поліпоз: лікування целекоксибом не зменшує ризику розвитку раку шлунково-кишкового тракту та необхідності проведення колектомії.

Застосування під час вагітності. Клінічних даних щодо застосування Целкоксу вагітними жінками немає. В дослідженнях на тваринах препарат виявляв токсичну дію на розвиток плода. Потенційний ризик його застосування під час вагітності у людини не відомий. Целкокс не слід застосовувати під час вагітності, за винятками тих випадків, де це конче потрібно. Вплив препарату на закриття артеріального протоку у людини не вивчався, тому слід уникати застосування Целкоксу в третьому триместрі вагітності.

Застосування під час годування груддю. Дослідження на щурах показали, що целекоксиб виводиться з грудним молоком, де його концентрації подібні до таких у плазмі. Не відомо, екскретується целекоксиб в молоко, чи ні. Не можна виключати можливість потрапляння препарату у грудне молоко. Під час лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Вплив на здатність управляти автомобілем і працювати з механізмами. Вплив Целкоксу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не досліджувався. Однак, враховуючи фармакодинамічні властивості та особливості побічних ефектів препарату, навряд чи слід очікувати значного впливу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Використання з варфарином. Слід проводити моніторинг антикоагуляційної активності у пацієнтів, що отримують варфарин або інші аналогічні препарати, особливо протягом кількох днів від початку лікування Целкоксом, або при змінах режиму його дозування, тому що застосування Целкоксу підвищує ризик геморагічних ускладнень у таких хворих. У зв’язку із збільшенням протромбінового часу у літніх пацієнтів, що одночасно приймали варфарин і Целкокс, відмічалися випадки кровотеч.

Флюконазол і кетоназол. Сумісне застосування флюконазолу в дозі 200 мг один раз на день призводить до підвищення концентрації целекоксибу в плазмі вдвічі. Таке підвищення

відбувається через інгібіцію метаболізму целекоксибу через CYPP450 2C9. У хворих, що отримують інгібітор CYP2С9 флуконазол, лікування Целкоксом слід починати з мінімальної рекомендованої дози. Кетоназол, інгібітор CYP3F4 інгібітор не впливав на метаболізм целекоксибу. Вплив препаратів - індукторів CYP2С9 (рифампіцину, карбамазепіну, барбітуратів) на фармакокінетику целекоксибу не вивчався.

Дослідження in vitro свідчать про те, що целекоксиб пригнічує CYP2D6, хоча і не є його субстратом. У дослідженнях in vivo ознак клінічно значущої взаємодії з пароксетином, що є субстратом і інгібітором CYP2D6, не виявлено.

Інгібітори АПФ. Інгібітори простагландинів можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ при сумісному застосуванні.

Діуретики. Клінічні дослідження довели, що у деяких пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати натрійуретичний ефект фуросеміду або тіазидів шляхом інгібування синтезу простагландинів.

Літій. У здорових добровольців концентрації літію в плазмі підвищувались приблизно на 17% при сумісному застосуванні з целекоксибом. 

Ацетилсаліцилова кислота. Целкокс можна приймати в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою в малих дозах. Через відсутність впливу на агрегацію тромбоцитів Целкокс не є альтернативою ацетилсаліциловій кислоти в профілактиці серцево-судинних ускладнень.

Інші. Не виявлено клінічної взаємодії целекоксибу та антацидів (алюмінію та магнію) омепразолу, метотрексату, глібенкламіду, фенітоїну та толбутаміду.

Умови та термін зберігання

Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності - 2 роки.

Умови відпску. За рецептом.

Упаковка

По 10 капсул у блістері, кожний у картонній упаковці (№ 10); по 10 упаковок у коробці (№10 ´ 10).

Виробник

Люпін Лтд.

Адреса

A-28/1, M.I.D.C., Chikaltana, Aurangabad 431 210, Іndia.