Цефтриаксон порошок для р-ра д/ин по 1000 мг №5 во флак:

Склад

діюча речовина: ceftriaxone;

1 флакон містить цефтриаксону натрію у перерахуванні на цефтриаксон 0,5 г або 1 г.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Цефтриаксон. Код АТС J01D D04.

Показання

Лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтриаксону:

• інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції вуха, горла і носа;
• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і травного тракту);
• інфекції нирок і сечовивідних шляхів (пієліт, гострий і хронічний пієлонефрит, цистит, простатит, епідидиміт);
• інфекції статевих органів, включаючи гонорею;
• сепсис;
• інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
• інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом;
• менінгіт;
• дисемінований бореліоз Лайма (ранні і пізні стадії захворювання).

Передопераційна профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях на органах травного тракту, жовчовивідних шляхах, сечовивідних шляхах і під час гінекологічних процедур, але лише у випадках потенційної чи відомої контамінації.

При призначенні препарату необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій щодо антибіотикотерапії і рекомендацій щодо профілактики антибіотикорезистентності.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефалоспоринів, пеніцилінів/інших β-лактамних антибіотиків в анамнезі, до лідокаїну/інших амідних місцевоанестезуючих препаратів (якщо лідокаїн застосовувати як розчинник); застосування разом з кальційвмісними розчинами (розчин Рінгера тощо) і введення останніх протягом 48 годин після введення препарату.

Обмеження щодо застосування препарату у педіатричній практиці наведені у розділі «Діти».

Спосіб застосування і дози. Дорослі і діти віком від 12 років: зазвичай призначають 1-2 г препарату 1 раз на добу (кожні 24 години). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.

Діти

Новонароджені (до 2 тижнів): 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не має перевищувати 50 мг/кг. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Новонароджені (від 15 днів) і діти віком до 12 років: 20-80 мг/кг 1 раз на добу. Дітям з масою тіла понад 50 кг призначати дози як для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії протягом принаймні 30 хвилин.

Хворі літнього віку

Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як прийнято при терапії антибіотиками, хворим слід продовжувати застосовувати препарат ще протягом як мінімум 48-72 годин після того, як температура нормалізується та аналізи покажуть відсутність збудників.

Комбінована терапія

Відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між цефтриаксоном і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, їі слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, спричинених Рsеudоmоnаs аеrugіnоsа. Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо у рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках

Менінгіт

При бактеріальному менінгіті у новонароджених і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування розпочинати з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягаються при такій тривалості лікування: Neisseria meningitidis – 4 дні, Наеторhilиs іпflиеnzае – 6 днів, Streptococcus рпеитопіае – 7 днів.

Бореліоз Лайма: дорослим і дітям – 50 мг/кг (найвища добова доза – 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.

Гонорея

Для лікування гонореї (спричиненої штамами, що утворюють або не утворюють пеніциліназу) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.

Профілактика інфекцій у хірургії

Для профілактики післяопераційних інфекцій у хірургії рекомендується, залежно від ступеня небезпеки зараження, вводити разову дозу 1-2 г препарату за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але окреме) введення препарату і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад орнідазолу.

Ниркова і печінкова недостатність

Хворим із порушеннями функції нирок/печінки немає необхідності знижувати дозу, якщо функція печінки/нирок залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не має перевищувати 2 г. При одночасній тяжкій нирковій і печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону у плазмі крові і проводити корекцію дози препарату у разі необхідності.

Хворі, які перебувають на гемодіалізі, не потребують додаткового введення препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону у сироватці крові щодо можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза препарату хворим, які перебувають на гемодіалізі, не має перевищувати 2 г.

Приготування розчинів

Розчини готують безпосередньо перед їх застосуванням.

Свіжоприготовлені розчини зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 годин при кімнатній температурі (або протягом 24 годин при температурі 2-8 °С). Залежно від концентрації і тривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Внутрішньом'язова ін'єкція

Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г розчинити у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну, ін'єкцію робити глибоко у сідничний м'яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

Внутрішньовенна ін'єкція

Для внутрішньовенної ін'єкції розчинити 1 г препарату у 10 мл стерильної води для ін'єкцій; вводити внутрішньовенно повільно (2-4 хв).

Внутрішньовенна інфузія

Внутрішньовенна інфузія має тривати не менше 30 хв. Для приготування розчину для введення розчинити 2 г препарату у 40 мл одного з нижчезазначених інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % натрію хлорид, 0,45 % натрію хлорид + 2,5 % глюкоза, 5% глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині глюкози 5 %, 6-10 % гідроксиетильований крохмаль, вода для ін'єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, що містять препарат, не можна змішувати з розчинами, що містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.

Побічні реакції

Зазвичай препарат добре переноситься. При його застосуванні можливе виникнення нижчезазначених побічних реакцій, які регресували спонтанно або після відміни препарату.

Інфекції: мікоз статевих шляхів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, спричинені резистентними мікроорганізмами.

З боку системи крові і лімфатичної системи: еозинофілія, нейтропенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія (у т. ч. гемолітична), тромбоцитопенія, незначне подовження протромбінового часу, розлади коагуляції, підвищення рівня креатиніну у сироватці крові. Дуже рідко спостерігалися випадки агранулоцитозу (<500/мм³), переважно після застосування загальної дози 20 г чи більше.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит; панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів (більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах). При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що могли утворитися під дією препарату у жовчовивідних шляхах. Дуже рідко спостерігалися випадки псевдомембранозного ентероколіту.

З боку гепатобіліарної системи: збільшення рівня печінкових ферментів у сироватці крові (АСТ, АЛТ, лужної фосфатази). Вказані явища рідко спостерігались у дітей: преципітати кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, оборотний холелітіаз.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, алергічний дерматит, свербіж, кропив'янка, набряки, екзантема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.

З боку сечовидільної системи: олігурія, гематурія, глюкозурія; утворення конкрементів у нирках, головним чином у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу) або кумулятивні дози понад 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим), може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність, що минає після припинення лікування препаратом.

Загальні розлади: головний біль і запаморочення, пропасниця, озноб, анафілактичні/анафілактоїдні реакції. У поодиноких випадках – флебіт (можна уникнути, застосовуючи повільну ін'єкцію (2-4 хв)), біль по ходу вени. Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болюча.

У поодиноких випадках при лікуванні препаратом у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса, проби на галактоземію, визначення глюкози у сечі (глюкозурію при необхідності слід визначати лише ферментним методом).

Передозування

Можливе посилення проявів побічних реакцій.

Гемодіаліз/перитонеальний діаліз неефективний. Специфічний антидот невідомий. Лікування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Цефтриаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Безпека застосування цефтриаксону у період вагітності не вивчалася.

При застосуванні препарату годування груддю слід припинити.

Діти

Препарат призначають дітям з моменту народження, окрім нижчезазначених випадків, коли його застосування протипоказане:

• недоношені діти віком 41 тиждень з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження);
• новонароджені з гіпербілірубінемією, оскільки цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв'язку з альбуміном сироватки крові, що може призвести до розвитку білірубінової енцефалопатії;
• новонароджені віком до 28 днів при необхідності/очікуваній користі лікування внутрішньовенними кальційвмісними розчинами (ін'єкції, інфузії), наприклад при парентеральному харчуванні, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону у легенях і нирках, які можуть спричинити летальний наслідок. Тому необхідно дотримуватися особливої обережності для уникнення введення препарату у тій же самій інфузійній системі як сумісно з кальційвмісними розчинами, так і після їх введення.

Особливості застосування. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при застосуванні препарату повідомлялося про випадки анафілактичних реакцій з летальним наслідком, навіть якщо у докладному анамнезі не було відповідних посилань. При виникненні алергічних реакцій препарат слід одразу відмінити і призначити відповідне лікування.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі схильністю до алергічних діатезів.

При підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі й цефтриаксону, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту C. difficile (продукує токсини А і В, що сприяють розвитку діареї). Штами C. difficile, які надмірно продукують токсини, спричиняють підвищений ризик повторного інфікування і летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів і потребувати колектомії. Діарею, асоційовану з C. difficile, необхідно виключити в усіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з C. difficile, може виникати протягом 2 місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів.

При підозрі чи підтвердженні діареї, асоційованої з C. difficile, необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не впливає на C. difficile. За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива C. difficile, і хірургічне обстеження.

Протягом тривалого застосування препарату можливі труднощі у контролюванні нечутливих до цефтриаксону мікроорганізмів. У зв'язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Після застосування цефтриаксону зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура можуть спостерігатися тіні, що помилково приймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтриаксону, що зникають після завершення чи припинення терапії препаратом. Подібні зміни рідко супроводжуються будь-якою симптоматикою. Але і у таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.

Слід виявляти обережність при застосуванні препарату хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди і діуретики.

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігалася у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, у тому числі цефтриаксон. Повідомлялося про випадки тяжкої гемолітичної анемії, у т. ч. летальні, у дорослих пацієнтів і дітей. При розвитку анемії під час застосування препарату необхідно виключити анемію, спричинену цефтриаксоном, і відмінити препарат до встановлення етіології анемії.

Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Немає даних про вплив препарату на швидкість реакції, але у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення швидкість реакції може бути знижена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. При одночасному застосуванні високих доз препарату і таких сильнодіючих діуретиків як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося. Немає вказівок на те, що препарат підвищує ниркову токсичність аміноглікозидів.

Після вживання алкоголю одразу після прийому препарату не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму (тетураму). Цефтриаксон не містить N-метилтіотетразольної групи, яка б могла спричинити непереносимість етанолу, а також кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Пробенецид не впливає на виведення препарату.

Бактеріостатичні засоби (у т. ч. хлорамфенікол) можуть впливати на бактерицидну дію цефалоспоринів.

Цефтриаксон може зменшувати ефективність гормональних пероральних контрацептивів. У зв'язку з цим рекомендується застосовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування і протягом 1 місяця після лікування.

Немає повідомлень про взаємодію між цефтриаксоном і продуктами для перорального прийому, що містять кальцій, та взаємодію між цефтриаксоном при внутрішньом'язовій ін'єкції і продуктами, що містять кальцій (прийнятими внутрішньовенно чи перорально).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Цефтриаксон є напівсинтетичним антибіотиком групи цефалоспоринів III покоління з пролонгованою дією. Препарат має широкий спектр бактерицидної дії, пригнічує синтез клітинних мембран. Активний відносно більшості грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, характеризується дуже великою стійкістю до більшості β-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних і грамнегативних бактерій. Високоактивний відносно таких мікроорганізмів:

— грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (у т. ч. ті, що утворюють пеніциліназу), коагулазонегативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), Streptococcus viridans, Streptococcus рпеитопіае.

Стійкі до метициліну Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону. Також Enterococcus faecalis, Enterococcus fаесіum і Listeria monocytogenes виявляють стійкість до цефтриаксону;

— грамнегативні аероби: Aeromonas spp. (у т. ч. A. hydrophila), Alcaligenes spp. (у т. ч. A. faecalis, A. odorans), Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus, Воrrеlіа burgdorferi, Capnocytophaga spp., Citrobacter spp., Escherichia соІі, Enterobacter spp. (у т. ч. E. aerogenes, E. cloacae), Haemophilus ducreyi, Haemophilus injluenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella spp. (у т. ч. K. pnеumоnіае, K. oxytoca), Moraxella spp. (у т. ч. M. catarrhalis (що утворюють і не утворюють β-лактамази), M. osloensis), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoea, Neisseria meningitidis, Раstеurеllа multосіdа, Рlеsіоmоnаs shigelloides, Рrоtеus mirabilis, Рrоtеus penneri, Рrоtеus vulgаrіs, Pseudomonas spp. (у т. ч. P. fluorescens, P. aeruginosa, деякі штами резистентні), Providencia spp. (у т. ч. P. rettgeri), Salmonella spp. (у т. ч. S. typhi), Serratia spp. (у т. ч. S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia spp. (у т. ч. Y. еntеrосоlіtіса).

Багато штамів вищезазначених мікроорганізмів, що мають множинну стійкість до таких антибіотиків як пеніциліни, цефалоспорини I і II покоління, аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону.

Treponema раllidum чутлива до цефтриаксону, тому препарат ефективний для лікування первинного і вторинного сифілісу, за винятком клінічних штамів Р. аеrugіnоsа, стійких до цефтриаксону;

— анаероби: Bacteroides spp. (чутливі до жовчі), Clostridium spp. (за винятком С. difficile), Fusobacterium spp. ( за винятком F. mortiferum i F. varium), Peptococcus spp., Рерtоstrерtососсus spp.

Багато зі штамів Bacteroides spp., що продукують β-лактамази (зокрема В. fragilis), стійкі до цефтриаксону.

Фармакокінетика. Цефтриаксон відрізняється тривалим T_½, що становить приблизно 8 годин (у новонароджених перших 8 днів життя і пацієнтів віком від 75 років T_½ у середньому у 2-3 рази більший). Концентрація у плазмі крові після внутрішньом'язового введення ідентична такій після внутрішньовенного введення, тобто біодоступність цефтриаксону становить 100 %. Цефтриаксон швидко проникає у тканинну рідину, де протягом більш ніж 24 годин підтримуються бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів.

У дорослих 50-60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками і 40-50 % – з жовчю. Кишкова флора перетворює цефтриаксон у неактивні метаболіти. У новонароджених нирками виводиться приблизно 70 % дози. У хворих із нирковою/печінковою недостатністю фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення T_½. При порушенні функції нирок збільшується виведення з жовчю; якщо порушена функція печінки, збільшується виведення нирками.

Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном (ступінь зв'язування зменшується зі зростанням концентрації). Завдяки нижчій концентрації альбуміну у тканинній рідині частка вільного цефтриаксону у ній вища, ніж у плазмі крові.

У дітей, включаючи новонароджених, цефтриаксон проникає у запалені мозкові оболонки. Концентрація цефтриаксону у цереброспінальній рідині при бактеріальному менінгіті становить 17 % від концентрації у плазмі крові, що майже у 4 рази перевищує концентрацію при асептичному менінгіті. При введенні препарату у терапевтичних дозах у цереброспінальній рідині досягаються концентрації цефтриаксону, що у багато разів перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для найрозповсюдженіших збудників менінгіту.

Цефтриаксон проникає крізь плацентарний бар'єр і у малих концентраціях – у грудне молоко.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, гігроскопічний.

Несумісність. Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення препарату у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також можливе при змішуванні препарату з кальційвмісними розчинами в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Препарат не можна одночасно вводити внутрішньовенно з кальційвмісними розчинами, у т. ч. шляхом тривалих інфузій, які містять кальцій, наприклад при парентеральному харчуванні, навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. У немовлят існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону по відношенню до пацієнтів інших вікових груп, у яких також повідомлялося про аналогічні випадки.

Препарат несумісний з розчинами, що містять інші атибіотики, особливо амсакрин, ванкоміцин, флуконазол і аміноглікозиди.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування і дози».

Термін придатності

2 роки від дати виробництва препарату в упаковці «in bulk».

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Порошок для розчину для ін'єкцій по 0,5 г або 1 г у флаконах № 1, № 5 у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я».

Місцезнаходження

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.