Цефтриаксон-М

Склад

діюча речовина: ceftriaxone;

1 флакон містить цефтріаксон натрію еквівалентно цефтріаксону безводному по 1,0 г.

Лікарська форма

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини.

Код АТС J01D A13.

Показання

Лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтріаксону:

• сепсис;
• менінгіт;
• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів і шлунково-кишкового тракту);
• інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
• інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом;
• інфекції нирок і сечових шляхів;
• інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонії, а також інфекції вуха, горла і носа;
• інфекції статевих органів, включаючи гонорею.

Застосовується також для профілактики інфекцій в хірургії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефалоспоринів. За наявності у хворого підвищеної чутливості до пеніциліну слід врахувати можливість перехресної алергічної реакції. Гіпербілірубінемія у новонароджених та недоношених.

Спосіб застосування та дози

Перед застосуванням препарату проводять шкірну пробу на переносимість цефтріаксону.

Дорослі і діти старше 12 років: зазвичай призначають 1 - 2 г Цефтріаксону-М 1 раз на добу (кожні 24 години). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтріаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.

Новонароджені (до 2 тижнів): 20 – 50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Немовлята і діти молодшого віку (з 15 днів до 12 років): 20 - 80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.

Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії протягом принаймні 30 хв.

Літні хворі: призначають звичайні дози для дорослих, не роблячи будь-яких поправок на вік.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як прийнято при терапії антибіотиками, хворим слід продовжувати приймати Цефтріаксон-М ще протягом як мінімум 48 - 72 години після того, як температура нормалізується і аналізи покажуть відсутність збудників.

Комбінована терапія.

Дослідження показали, що відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між Цефтріаксоном-М і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при тяжких, загрозливих для життя інфекціях, викликаних Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтріаксону й аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих для них дозах.

Дозування в особливих випадках.

Менінгіт.

У разі бактеріального менінгіту у немовлят і дітей молодшого віку лікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Гонорея.

Для лікування гонореї (спричиненої утворюючими і неутворюючими пеніциліназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом’язово.

Профілактика інфекцій в хірургії.

Для профілактики післяопераційних інфекцій в хірургії рекомендується – залежно від ступеня небезпеки зараження – вводити разову дозу 1 - 2 г Цефтріаксону-М за 30 - 90 хв до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але окреме) введення Цефтріаксону-М і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.

Ниркова і печінкова недостатність.

У хворих з порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г. У хворих з порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція нирок залишається нормальною.

При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтріаксону в плазмі.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтріаксону в сироватці на предмет можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення.

У хворих похилого віку корекція дози не потрібна.

Готувати розчини безпосередньо перед їх застосуванням.

Свіжоприготовлені розчини зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 год при кімнатній температурі (або протягом 24 годин при температурі 2 - 8 С°). Залежно від концентрації і тривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

У разі застосування лідокаїну як додаткового розчинника обов’язковим є проведення шкірної проби на його чутливість.

Внутрішньом’язова ін’єкція.

Для внутрішньом’язової ін’єкції 1 г розчиняють у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну; ін’єкцію роблять глибоко у сідничний м’яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

Внутрішньовенна ін’єкція.

Для внутрішньовенної ін’єкції розчиняють 1 г Цефтріаксону-М розчиняють в 10 мл стерильної води для ін’єкцій; вводять внутрішньовенно повільно (2 - 4 хв).

Внутрішньовенне вливання.

Внутрішньовенне вливання повинно тривати не менше 30 хв. Для приготування розчину для вливання розчиняють 2 г Цефтріаксону-М в 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію, 0,45 % хлорид натрію + 2,5 %, глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 5 % фруктоза, 6 % декстран в розчині глюкози 5 %, 6 - 10 % гідроксиетильований крохмаль, вода для ін’єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять Цефтріаксон-М, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні. Не можна також використовувати для приготування розчинів для вливання інфузійні розчини, відмінні від зазначених вище.

Побічні реакції

Зазвичай Цефтріаксон-М переноситься добре. При його застосуванні можливі такі побічні явища, які регресували спонтанно або після відміни препарату.

Системні побічні ефекти.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит, порушення смаку.

З блоку системи крові: еозинофілія, лейкопенія; рідко – гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитоз, збільшення тромбопластинового та протробмінового часу. Описані окремі випадки агранулоцитозу (< 500 клітин/мкл), більшість з них розвивалась після 10 днів застосування кумулятивної дози 20 г та більше.

З боку шкіри: висипи, алергічний дерматит, свербіж, кропив’янка, набряки; у поодиноких випадках – ексудативна багатоформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Інші побічні явища, які спостерігаються рідко: головний біль і запаморочення, преципітація кальцієвих солей цефтріаксону в жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, панкреатит, збільшення активності ферментів печінки, гіпербілірубінемія, олігурія, збільшення креатиніну сироватки, мікози статевих шляхів, вагініт, пропасниця, озноб, підвищене потовиділення, припливи, алергічний пневмоніт, бронхоспазм, носова кровотеча, гематурія, жовтяниця, зменшення протромбінового часу, судомні напади, відчуття серцебиття, а також анафілактичні або анафілактоїдні реакції.

Описані вкрай поодинокі випадки псевдомембранозного коліту та порушення згортання крові, а також утворення конкрементів в нирках, головним чином, у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу), або кумулятивні дози більше 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим). Утворення конкрементів в нирках може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність, яка минає після припинення лікування Цефтріаксоном-М.

Не слід змішувати в одній ємності чи вводити одночасно цефтріаксон з кальцієвмісними препаратами, навіть використовуючи різні венозні доступи. Описані фатальні випадки утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону в легенях та нирках новонароджених. В деяких випадках венозні доступи та час введення цефтріаксону та кальцієвмісних розчинів були різні.

Місцеві побічні ефекти: у поодиноких випадках спостерігаються запальні реакції стінки вени. Їх можна уникнути, застосовуючи повільну ін’єкцію (2 - 4 хв).

Внутрішньом’язова ін’єкція без застосування лідокаїну болюча.

Передозування

У разі передозування гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не зменшать концентрації препарату.

Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту не існує.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Цефтріаксон проникає через плацентраний бар’єр. Безпека застосування цефтріаксону в період вагітності не вивчалась. Під час вагітності, особливо в перші 3 місяці, Цефтріаксон-М призначається лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

В малих концентраціях цефтріаксон видаляється у грудне молоко. Під час лікування Цефтріаксоном-М годування груддю припиняють. 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Не впливає.

Діти

З обережністю цефтріаксон призначають та застосовують при гіпербілірубінемії у немовлят, для лікування недоношених дітей.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтріаксону та препаратів кальцію. 

Особливі заходи безпеки

Ні в якому разі не можна застосовувати цефтріаксон з кальцієвмісними розчинами через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону (розчин Рінгера та інші)! Кальцієвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтріаксону та препаратів кальцію.

Особливості застосування

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключати можливість анафілактичного шоку – навіть якщо в докладному анамнезі немає відповідних вказівок. У разі анафілактичного шоку слід негайно вжити таких заходів, як внутрішньовенне введення адреналіну, а після цього – будь-якого глюкокортикоїду.

На фоні застосування антибактеріальних препаратів, в тому числі й цефтріаксону, можливе виникнення псевдомембранозного коліту. Тому при виникненні діареї після введення цефтріаксону необхідно виключити діагноз псевдомембранозного коліту.

Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами можуть розвинутися суперінфекції.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю зазвичай непотрібне коригування дози за рахунок подвійного шляху виведення цефтріаксону (нирками або через печінку). Рекомендується періодично визначати концентрацію препарату в крові.

Для пацієнтів з нирково-печінковою недостатністю добова доза Цефтріаксону-М не повинна перевищувати 2 г без моніторингу концентрації препарату в крові.

У пацієнтів, які застосовували Цефтріаксон-М, спостерігались поодинокі випадки зміни протромбінового часу. Пацієнтам з недостатністю вітаміну К (порушення синтезу, порушення харчування) може знадобитися контроль протромбінового часу під час терапії та призначення вітаміну К (10 мг на тиждень) при збільшенні протромбінового часу до початку чи під час лікування.

Після застосування цефтріаксону зазвичай в дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому досліджені жовчного міхура можуть спостерігатись тіні, що помилково сприймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтріаксону, що зникають після завершення чи припинення терапії Цефтріаксоном-М. Подібні зміни рідко супроводжуються будь-якою симптоматикою. Але і в таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.

Немає наукових даних щодо виникнення внутрішньосудинних преципітатів у пацієнтів, крім новонароджених, при одночасному застосуванні цефтріаксону та кальцієвмісних розчинів чи інших кальцієвмісних препаратів. Проте не слід змішувати чи вводити одночасно цефтріаксон та кальцієвмісні розчини всім пацієнтам.

У хворих, яким вводили Цефтріаксон-М, описано поодинокі випадки панкреатину, що розвинувся можливо внаслідок обструкції жовчних шляхів. Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою в жовчних шляхах, наприклад, лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією Цефтріаксону-М в жовчних шляхах. 

Цефтріаксон-М не можна застосовувати у новонароджених, особливо недоношених, у яких є ризик розвитку білірубінової енцефалопатії.

Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати показники крові.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

У поодиноких випадках при лікуванні Цефтріаксоном-М у хворих можуть відмічатися хибнопозитивні результати Кумбса. Так як і інші антибіотики, Цефтріаксон-М може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначені глюкози в сечі, тому під час лікування Цефтріаксоном-М глюкозурію, за необхідності, слід визначати лише ферментним методом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ні в якому разі не можна застосовувати Цефтріаксон-М з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера та інші)! Кальцієвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтріаксону та препаратів кальцію.

При одночасному застосуванні високих доз Цефтріаксону-М і таких сильнодіючих діуретиків, як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося. Немає вказівок на те, що Цефтріаксон-М підвищує ниркову токсичність аміноглікозидів. Після прийому алкоголю одразу після прийому Цефтріаксону-М не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму (тетураму).

Цефтріаксон-М не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла спричиняти непереносимість етанолу, а також кровотечі, що властиві деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення Цефтріаксону -М.

Бактеріостатичні антибіотики знижують бактерицидний ефект цефтріаксону.

In vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом та цефтріаксоном.

Згідно з літературними даними, цефтріаксон не сумісний з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Цефтріаксон-М – цефалоспориновий антибіотик третього покоління для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію, пригнічує синтез клітинної мембрани, in vitro ріст більшості грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Цефтріаксон стійкий щодо бета-лактамазних ферментів (як пеніцилінази, так і цефалоспоринази, що продукуються більшістю грампозитивних та грамнегативних бактерій). Ефективний відносно таких мікроорганізмів:

грампозитивні: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus A (Streptococcus pyogenes), Streptococcus В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis.

Примітка: Staphylococcus spp., стійкий до метилциліну, резистентний також і до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону. Більшість штамів ентерококів (наприклад, Streptococcus faecalis) також стійкі до цефтріаксону;

грамнегативні: Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis, Citrobacter spp., Enterobacter spp. (деякі штами стійкі), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (у тому числі Klebsiella pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (деякі штами стійкі), Salmonella spp. (у тому числі S. typhi), Serratia spp. (у тому числі S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (у тому числі V. cholerae), Yersinia spp. (у тому числі Y. enterocolitica).

Багато штамів вищевказаних мікроорганізмів, які розмножуються без зміни темпів поділу в присутності інших антибіотиків, наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів перших поколінь та аміноглікозидів, чутливі до цефтріаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону як in vitro, так і в дослідах на тваринах. За клінічними даними, при первинному та вторинному сифілісі відзначають високу ефективність цефтріаксону;

анаеробні патогени: Bacteroides spp. (у тому числі деякі штами В. fragilis), Clostridium spp. (у тому числі Cl. difficile), Fusobacterium spp. (крім F. mostiferum, F. varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

Примітка: деякі штами багатьох Bacteroides spp. (наприклад, В. fragilis), що виробляють бета-лактамазу, стійкі до цефтріаксону. Для визначення чутливості мікроорганізмів необхідно застосовувати диски, що містять цефтріаксон, так як in vitro певні штами патогенів виявляють стійкість до класичних цефалоспоринів.

Фармакокінетика. При парентеральному введенні цефтріаксон добре проникає в тканини та рідини організму.

Площі під кривою «концентрація-час» у сироватці крові при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні збігаються. Це означає, що біодоступність цефтріаксону при внутрішньом'язовому введенні становить 100 %.

Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном і це зв’язування обернено пропорційне концентрації: наприклад, при концентрації препарату в сироватці крові менше 100 мг/л зв’язування цефтріаксону з білками становить 95 %, а при концентрації 300 мг/л – тільки 85 %. Завдяки більш низькому вмісту альбумінів в інтерстиціальній рідині концентрація цефтріаксону в ній вища, ніж у сироватці крові.

Період напіввиведення у здорових пацієнтів становить близько 8 годин. У немовлят віком до 8 днів та в осіб старше 75 років середній період напіввиведення приблизно у 2 рази більший. У дорослих 50 - 60 % цефтріаксону виділяється в незміненій формі із сечею, а 40 - 50 % – також у незміненій формі з жовчю. Під впливом кишкової флори цефтріаксон перетворюється в неактивний метаболіт. У новонароджених приблизно 70 % введеної дози виділяється нирками. При нирковій недостатності або при патології печінки в дорослих фармакокінетика цефтріаксону майже не змінюється, період напіввиведення дещо подовжується. Якщо порушена тільки функція нирок, збільшується виділення з жовчю, а якщо порушена функція печінки – підсилюється виділення цефтріаксону нирками.

Проникнення в спинномозкову рідину: у дітей, у тому числі новонароджених, при запаленні мозкової оболонки цефтріаксон проникає в ліквор, при цьому у випадку бактеріального менінгіту в середньому 17 % від концентрації препарату в сироватці крові дифундує в спинномозкову рідину, що приблизно в 4 рази більше, ніж при асептичному менінгіті. У дорослих, хворих на менінгіт, через 2 - 25 годин після введення цефтріаксону в дозі 50 мг/кг маси тіла концентрація препарату в багато разів перевищує мінімальну дозу, необхідну для пригнічення патогенів, що спричиняють менінгіт.

Фармацевтичні характеристики

Несумісність

Через фізичну несумісність цефтріаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих для них дозах.

Ні в якому разі не можна застосовувати цефтріаксон з кальцієвмісними розчинами (наприклад, розчин Рінгера та інші)!

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці. 

Упаковка

1 скляний флакон, який містить стерильний цефтріаксон натрію, у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

«Векста Лабораторієз», Індія.

Місцезнаходження

Плот № А2/4003, ГІДЦ Естейт, Анклешвар-393002, Гуджерат, Індія.