Азином

Склад

діюча речовина: азитроміцин;

1 капсула містить азитроміцину дигідрат, еквівалентно безводному азитроміцину 250 мг;

допоміжні речовини:

лактоза моногідрат, кальцію гідрофосфат, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма

Капсули. 

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди, стрептограміни. Азитроміцин.

Код АТС J01F А10. 

Показання

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

• інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);
• інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);
• інфекції шкіри та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.
• Інфекції, що передаються статевим шляхом: уретрит/цервіцит, спричинений Chlamydia trachomatis.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини, будь-якого іншого компонента препарату або до інших макролідних антибіотиків. Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Спосіб застосування та дози

Азином обов'язково належить приймати за годину до або дві години після їжі, оскільки одночасний прийом порушує всмоктування азитроміцину. Препарат приймають 1 раз на добу.

Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку, і діти з масою тіла понад 45 кг.

При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми): 500 мг (2 капсули за 1 прийом) на добу протягом 3 днів (курсова доза становить 1,5 г).

При мігруючій еритемі: 1 раз на добу протягом 5 днів, 1-й день - 1 г (4 капсули по 250 мг), потім по 500 мг (2 капсули) з 2-го по 5-й день (курсова доза становить 3 г).

При інфекціях, що передаються статевим шляхом: 1 г одноразово (4 капсули по 250 мг).

У разі пропуску прийому 1 дози препарату, пропущену дозу належить прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.

Для пацієнтів літнього віку немає необхідності змінювати дозування.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів з незначною дисфункцією нирок (кліренс креатиніну >40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування. Не було проведено жодних досліджень у пацієнтів з кліренсом креатиніну <40 мл/хв. Відповідно, слід з обережністю застосовувати азитроміцин таким пацієнтам.

Печінкова недостатність.

Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам з серйозними захворюваннями печінки.

Дітям Азином призначають, враховуючи масу тіла, 1 раз на добу (добова доза - 10 мг/кг маси тіла) протягом 3 днів. Доза на курс - 30 мг/кг маси тіла. Дітям призначають у відповідній даному віку лікарській формі.

Побічні реакції

Азином добре переноситься з низькою частотою побічних дій.

Оцінка побічних явищ грунтується на класифікації з урахуванням частоти реакцій: дуже часто

≥ 10 %; часто - ≥ 1 % - < 10 %; нечасто - ≥ 0,1 % - < 1 %; рідко - ≥ 0,01 % - < 0,1 %; дуже рідко -

< 0,01 %, у тому числі поодинокі випадки.

Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія.

У клінічних дослідженнях були поодинокі повідомлення про періоди транзиторної слабко вираженої нейтропенії. Однак причинний зв'язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.

Порушення з боку психіки: рідко – агресивність, неспокій, тривога та нервозність.

Порушення з боку нервової системи: нечасто – запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками), спотворення смаку та відчуття запахів; рідко – парестезія, астенія, безсоння, загальна слабкість.

Порушення з боку органа слуху: рідко – повідомлялося, що макролідні антибіотики спричиняють ушкодження слуху. У деяких пацієнтів, які приймали азитроміцин, повідомлялось про порушення слуху, виникнення глухоти та дзвін у вухах. Більшість із цих випадків пов'язані з експериментальними дослідженнями, в яких азитроміцин застосовували у великих дозах протягом тривалого часу. Відповідно до доступних звітів про подальше медичне спостереження, більшість із цих проблем мали оборотний характер.

Порушення з боку серцевої діяльності: рідко повідомлялося про сильне серцебиття, аритмію з пов'язаною шлуночковою тахікардією (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Були рідкі повідомлення про подовження QT і тріпотіння-мерехтіння шлуночків, артеріальну гіпотензію.

Порушення з боку травного тракту: часто - нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття в животі (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, порушення травлення, анорексія, диспепсія; рідко – запор, зміна кольору язика, панкреатит. Повідомлялось про псевдомембранозний коліт.

Порушення з боку печінки і жовчного міхура: рідко повідомлялося про гепатит та холестатичну жовтяницю, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки, а також про рідкі випадки некротичного гепатиту і дисфункції печінки, що в одиничних випадках призводило до летального кінця.

Порушення з боку шкіри: нечасто – алергічні реакції, включаючи свербіж і висипання (плямисто-папульозний висип, дрібно точковий висип), гіперемія обличчя; рідко – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку і світлочутливість; серйозні шкірні реакції, а саме: поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Порушення з боку скелетно-м'язової системи: нечасто-артралгія.

Нирково-сечові порушення: рідко – інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.

Порушення з боку репродуктивної системи: нечасто – вагініт.

Системні порушення: рідко – анафілаксія, включаючи набряк (призводить у рідких випадках до смерті) кандидоз.

Передозування

Типові симптоми передозування: оборотне порушення слуху, біль у животі, виражені нудота, блювання, діарея. Анорексія, запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, слабкість. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля внутрішньо. Симптоматична терапія для підтримки функцій життєво важливих органів і систем.

У тяжких випадках: заходи з відновлення водно-електролітного стану, екстракорпоральна гемосорбція. Специфічного антидоту немає.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Азитроміцин проникає крізь плаценту до плода, однак не було виявлено шкідливого впливу препарату на плід. Відповідні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок відсутні. Тому азитроміцин не слід застосовувати під час вагітності.

Дослідження, які визначають проникнення препарату у грудне молоко, відсутні, таким чином азитроміцин не слід застосовувати під час годування груддю (за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями). Годування груддю на період лікування слід припинити.

Діти

Не призначати дітям з масою тіла менше 45 кг.

Особливості застосування

Алергічні реакції: у рідких випадках повідомлялося, що азитроміцин має серйозні алергічні (рідко летальні) реакції, такі як ангіоневротичний набряк та анафілаксія. Деякі з цих реакцій викликали розвиток рецидивних симптомів і потребували тривалішого спостереження і лікування.

Подовжена серцева реполяризація та інтервал QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та трипотіння-мерехтіння шлуночків, спостерігались при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовженої серцевої реполяризації.

Стрептококові інфекції: пеніцилін є препаратом першого вибору в лікуванні фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes, а також у профілактиці гострого ревматичного поліартриту. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококу в ротоглотці, але немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину у профілактиці гострого ревматичного поліартриту.

Суперінфекції: як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад, мікози).

Пацієнтам з незначними порушеннями функції печінки та нирок корекція дози непотрібна.

Хворим з вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 40 мл/хвилину) препарат призначають з обережністю.

Враховуючи, що препарат метаболізується в печінці і екскретується з жовчю, Азином не слід призначати хворим з вираженою печінковою патологією. При розвитку печінкової недостатності лікування азитроміцином слід припинити.

Азитроміцин не застосовують для лікування опіків.

Для лікування дітей і підлітків з масою тіла до 45 кг призначають азитроміцин у вигляді суспензії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Дані про вплив Азиному на здатність керувати автомобільним транспортом і виконувати роботу, що потребує підвищеної уваги, відсутні. При виконанні таких робіт необхідно враховувати можливість виникнення побічних реакцій (запаморочення, головний біль).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Азитроміцин не можна застосовувати одночасно з препаратами, які викликають подовження інтервалу Q – T на ЕКГ, такими як протиаритмічні засоби ІА і ІІІ (цизаприд і терфенадин).

Одночасне застосування азитроміцину з алкалоїдами ріжків протипоказано.

Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшилися на 30 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за годину до або 2 години після прийому антациду.

Зміни фармакокінетики азитроміцину при застосуванні циметидину за 2 години до застосування азитроміцину були відсутні.

Карбамазепін: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових волонтерів азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Оскільки не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої взаємодії при одночасному прийомі азитроміцину і циклоспорину, слід ретельно зважити терапевтичну ситуацію до призначення одночасного прийому цих ліків. Якщо комбіноване лікування вважається виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулюваати дозування.

Кумаринові антикоагулянти: повідомлялося про підвищену тенденцію до кровотеч у зв'язку з одночасним застосуванням азитроміцину та варфарину або кумарин-подібних пероральних антикоагулянтів. Необхідно приділяти увагу частоті моніторингу протромбінового часу.

Дигоксин: повідомлялося, що у деяких пацієнтів певні макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно, у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину треба пам'ятати про можливість підвищення концентрацій дигоксину і проводити моніторинг рівнів дигоксину.

Метилпреднізолон: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових волонтерів азитроміцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.

Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в комбінації з терфенадином.

Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну здоровими волонтерами. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищених рівнів теофіліну в сироватці крові.

Зидовудин: 1 000 мг одноразові дози та 1 200 мг або 600 мг багаторазові дози азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику або виділення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах у периферичному кровообігу.

Диданозин: при одночасному вживанні добових доз в 1 200 мг азитроміцину з диданозином у шести пацієнтів не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.

Рифабутин: одночасне вживання азитроміцину і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів. Нейтропенія спостерігалась у суб'єктів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов'язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом з азитроміцином не був встановлений.

Слід звернути увагу на одночасний прийом препарату з теофіліном, карбамазепіном, фенітоїном, триазоламом, дигоксином, ерготаміном, циклоспорином, оскільки макролідні антибіотики можуть підсилювати ефект вищезгаданих препаратів. На відміну від більшості макролідів азитроміцин не зв'язується з ферментами комплексу Р450.

Азитроміцин подовжує період напіввиведення вальпроєвої кислоти, гексобарбіталу, фенітоїну, дизопраміду, бромокриптину, пероральних гіпоглікемічних засобів.

Лінкозаміни зменшують, а тетрациклін і хлорамфенікол збільшують ефективність азитроміцину. 

Азитроміцин фармацевтично несумісний з гепарином.

Фармакологічні властивості

Азитроміцин – антибіотик широкого спектра дії, представник підгрупи макролідних антибіотиків-азалідів.

Фармакодинаміка.

Антимікробна дія азитроміцину зумовлена порушенням синтезу білка у рибосомах мікробної клітини. Пригнічується синтез білка на рівні зв’язування 5OS субодиницями рибосом у чутливих мікроорганізмів. Пригнічення відбувається на рівні гальмування реакції транслокації аміноацильного радикала та порушення утворення ініціаторних комплексів при відсутності впливу на синтез полінуклеотидів. Крім антимікробної дії, має помірну імуномодулюючу і протизапальну активність.

Механізм резистентності:

резистентність до азитроміцину може бути вродженою або набутою.

Існує повна перехресна резистентність серед Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичним стрептококом групи А, Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, включаючи метицилін-резистентний золотистий стафілокок (MRSA) до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.

Спектр антимікробної дії азитроміцину

 Чутливі

Аеробні грампозитивні бактерії:

Staphylococcus aureus

(Метицилін-чутливий),

Streptococcus pneumoniae

(Пеніцилін-чутливий),

Streptococcus pyogenes (гр. А).

Аеробні грамнегативні бактерії:

Haemophilus influenzае,

Haemophilus parainfluenzae,

Legionella pneumophila,

Moraxella catarrhalis,

Pasteurella multocida.

Анаеробні бактерії:

Clostridium perfringens,

Fusobacterium spp. (види),

Prevotella spp.,

Porphyromonas spp.

Інші бактерії:

Chlamydia trachomatis.

Види, які набувають резистентності у поодиноких випадках

Аеробні грампозитивні бактерії:

Streptococcus pneumoniae

 (З проміжною чутливістю до пеніциліну,

Пеніцилін-резистентний).

Вродженорезистентні організми

Аеробні грампозитивні бактерії:

Enterococcus faecalis,

Стафілококи MRSA, MRSE (Метицилін-резистентний золотистий стафілокок).

Анаеробні бактерії:

група бактероїдів Bacteroides fragilis.

Фармакокінетика.

Азитроміцин при пероральному прийомі швидко всмоктується, що забезпечується його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому 500 мг максимальна терапевтична концентрація у крові досягається через 2,5–3 години та становить 0,4 мг/л; біодоступність - 37%. Швидко розподіляється по всьому організму. Добре проникає у дихальні шляхи, органи сечостатевої системи (у тому числі у передміхурову залозу), шкіру та м’які тканини. 

Зв’язується з білками плазми крові, концентрується у середовищі з низьким рН навколо лізосом.

Зв’язування з білками сироватки крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 12 % при 0,5 мкг/мл до 52 % при 0,05 мкг/мл в сироватці.

Накопичується внутрішньоклітинно, за рахунок чого концентрації препарату в тканинах майже в 50 разів перевищують концентрацію в плазмі крові. Азитроміцин в значних кількостях накопичується в фагоцитах і фібробластах.

Це забезпечує високу концентрацію препарату у тканинах і тривалий період напіввиведення. Це, у свою чергу, визначає досить великий коефіцієнт розподілу в рівноважному стані (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. 35% метаболізується в печінці шляхом деметилювання. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно в лізосомах важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників захворювань. Добре проникає в середину клітин. Азитроміцин здатний зв’язуватись з фагоцитами, які забезпечують його надходження до вогнищ інфекції, де відбувається його вивільнення у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції перевищує концентрацію у здорових тканинах (у середньому на 24–34%) та корелює зі ступенем запального набряку.

Кінцевий період плазмового напіввиведення повністю відбиває період напіввиведення з тканин протягом 2-4 днів.

Приблизно 12 % внутрішньовенної дози азитроміцину виділяються незмінними з сечею протягом наступних трьох днів. Особливо високі концентрації незмінного азитроміцину були виявлені в жовчі людини. Також у жовчі були виявлені десять метаболітів, які утворювались за допомогою

N- та O-деметилювання, гідроксилювання кілець дезозаміну і аглікону та розщеплення кладинози кон’югату. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцину не є мікробіологічно активними.

Прийом їжі значно змінює фармакокінетику: на 52% знижується максимальна концентрація препарату в плазмі крові. З жовчю в незмінному стані виводиться 50%. У чоловіків літнього віку (65 – 85 років) показники фармакокінетики не змінюються, у жінок підвищується максимальна концентрація препарату в плазмі крові на 30 – 50%. 

Основні фізико-хімічні властивості

червоно-білі капсули з твердого желатину, наповнені порошком від білого до майже білого кольору.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ⁰С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 6 капсул у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Дженом Біотек ПВТ. ЛТД.

Місцезнаходження

Плот номер Д 121-123,

Малегаон, ЕМ.АЙ ДІ.СІ. Сіннар,

Насік – 422 103, Індія.