Андрокур таблетки по 100 мг №60 (10х6):

Загальна характеристика

міжнародна назва: ciproterone;

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки білого або злегка жовтуватого кольору;

Склад

1 таблетка містить 100 мг ципротерону ацетату;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, полівідон 25000, магнію стеарат.

Форма випуску

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Гормони та їх аналоги. Антиандрогени.

Код АТС G03H А01.

Фармакодинаміка. Ципротерону ацетат чинить антиандрогенну, гестагенну та антигонадотропну дії. Ципротерону ацетат конкурентно інгібує вплив андрогенів на органи, що є андроген-залежними. Серед побічних ефектів, що пов’язані з цим явищем, у чоловіків спостерігалися такі: послаблення статевого потягу, зниження функції яєчка, вплив на ріст волосся; Андрокур^® також запобігає стимулюванню андрогенами росту тканин передміхурової залози.

Ципротерону ацетат має також центральний інгібуючий ефект. Антигонадотропна дія призводить до зниження синтезу тестостерону яєчками, а отже, до зменшення концентрації тестостерону у сироватці.

Антигонадотропний ефект ципротерону ацетату також виявляється при застосуванні препарату у поєднанні з агоністами ЛГ-РГ. Ципротерону ацетат знижує зростання рівня чоловічих статевих гормонів на початку лікування, що спричинене речовинами цієї групи.

При прийомі максимальних доз ципротерону ацетату інколи спостерігається незначне підвищення рівня пролактину.

Після перорального прийому ципротерону ацетат повністю всмоктується. Після перорального прийому 100 мг ципротерону ацетату максимальна концентрація в плазмі крові 242 - 115 нг/мл спостерігається приблизно через 2,8 - 1,1 год. В подальшому концентрація препарату в плазмі зменшується протягом 24 - 120 год., з кінцевим періодом напіввиведення 42,8 - 9,7 годин. Кліренс ципротерону ацетату з плазми крові становить 3,8 - 2,2 мл/хв./кг. Метаболізується ципротерону ацетат різними шляхами, включаючи гідроксилювання та кон¢югацію. Основний метаболіт у плазмі крові - 15b-гідрокси похідне.

Деяка частка прийнятої дози виводиться в незмінному вигляді з жовчю. Метаболіти виводяться з сечею (30%) та жовчю (70%). Період напіввиведення з сечею та жовчю триває 1,9 доби. Період напіввиведення метаболітів з плазми становить 1,7 доби.

Ципротерону ацетат практично повністю зв’язується виключно з альбумінами плазми. Приблизно 3,5 - 4% загального рівня стероїду залишається у вільному стані. Оскільки зв’язування з білками не специфічне, зміна рівня глобуліну, що зв’язує статеві гормони, не впливає на фармакокінетику ципротерону ацетату.

Зважаючи на довгий період напіввиведення із плазми (сироватки) у кінцевій фазі розподілу і добову дозу, кумуляція ципротерону ацетату з коефіцієнтом 3 спостерігається при повторному щоденному прийомі.

Абсолютна біодоступність практично повна (88 % від прийнятої дози).

Лікування неоперабельного раку передміхурової залози.

Спосіб застосування та дози

По 1 таблетці 2 - 3 рази на день (добова доза 200 - 300 мг).

Таблетки слід приймати після прийому їжі, запиваючи їх рідиною.

При поліпшенні або ремісії захворювання не слід змінювати призначену дозу препарату або припиняти лікування.

Для зменшення зростання рівня чоловічих статевих гормонів на початку лікування агоністами ЛГ-РГ: спочатку тільки одну таблетку Андрокуру^® 2 рази на день (200 мг) протягом 5 - 7 днів, потім протягом 3 - 4 тижнів 1 таблетку Андрокуру^® (200 мг) 2 рази на день разом з агоністом ЛГ-РГ у рекомендованій виробником дозі.

Для лікування припливів жару у хворих після орхіектомії або при терапії аналогами ЛГ-РГ: ½ - 1 ½ таблетки Андрокуру^® 1 раз на день (50 - 150 мг) з поступовим збільшенням дози, при необхідності, до 1 таблетки 3 рази на день (300 мг).

Побічна дія

При лікуванні Анрокуром знижується статевий потяг та потеція і пригнічується гонадна функція. Ці явища зникають після припинення лікування. Андрокур^® протягом кількох тижнів прийому поступово пригнічує сперматогенез, внаслідок антиандрогеної та антигонадотропної дії препарату.

Іноді прийом Андрокуру^® призводить до гінекомастії, яка супроводжується у деяких чоловіків підвищеною чутливістю грудних сосків до доторкувань.

Іншими супутніми явищами можуть бути втома та пониження активності, у деяких випадках тимчасовий внутрішній неспокій або депресивний настрій. Можлива також зміна маси тіла.

При довгостроковому лікуванні Андрокуром^®, як і при застосуванні інших антиандрогенних препаратів, у поодиноких випадках спостерігались явища остеопорозу.

У поодиноких випадках можуть спостерігатися реакції гіперчутливості і висипання на шкірі.

Захворювання печінки, синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора, перенесені або наявні пухлини печінки (коли пухлина не зумовлена метастазами), хвороби, що призводять до гіпотрофії (за виключенням неоперабельного раку передміхурової залози), тяжкі хронічні депресії, передуючі або існуючі тромбоемболічні явища, підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Питання про доцільність призначення препарату хворим на рак передміхурової залози з передуючими тромбоемболічними явищами, тяжким цукровим діабетом зі змінами судин або серпоподібно-клітинною анемією слід вирішувати після ретельного виваження можливих корисних та негативних наслідків.

Передозування

Особливості застосування

Протягом всього періоду лікування необхідно регулярно перевіряти функцію печінки та кори надниркових залоз, а також кров хворого (зокрема, число еритроцитів).

Є дані про виникнення гепатотоксичності, у тому числі жовтяниці, гепатиту та печінкової недостатності, які у деяких випадках призводили до летальних випадків, у хворих, що отримували 200 – 300 мг ципротерону ацетату. Більшість цих випадків стосувалися лікування чоловіків з раком передміхурової залози. Токсичність залежала від дози і розвивалась, зазвичай, після декількох місяців лікування. Якщо спостерігаються будь-які симптоми або ознаки гепатотоксичності слід провести обстеження функції печінки перед початком лікування Андрокуром. У разі, якщо діагноз гепатотоксичності підтверджується, при відсутності іншої причини гепатотоксичності, наприклад, при наявності метастазів, лікування ципротерону ацетатом звичайно не призначають. Якщо гепатотоксичність зумовлена метастазами, лікування ципротерону ацетатом варто продовжувати тільки, якщо корисні наслідки переважають можливий ризик.

У поодиноких випадках так само, як і при застосуванні інших статевих гормонів, спостерігався розвиток доброякісних і злоякісних пухлин печінки. Дуже рідко вони можуть призвести до загрозливих для життя кровотеч у черевну порожнину. Тому пацієнту слід інформувати лікаря, якщо виникають незвичні відчуття з боку верхніх відділів черевної порожнини, які не минають самі собою. Можливість пухлини печінки повинна бути прийнята до уваги при диференціальній діагностиці.

Хворий має проінформувати лікаря про наявність цукрового діабету, оскільки ця хвороба потребує ретельного нагляду. Іноді при прийомі Андрокуру виникає відчуття задишки. При диференціальній діагностиці необхідно приймати до уваги стимулюючий вплив на дихальну систему прогестерону та синтетичних прогестогенів, що супроводжується гіпокапнією та компенсаторним респіраторним алкалозом, які не потребують лікування. Дуже рідко повідомлялося про виникнення тромбоемболії при одночасному застосуванні Андрокуру^®. Причинний взаємозв’язок однак є сумнівним.

Хворі, що беруть участь у діяльності, яка потребує особливої зосередженості (обслуговування механізмів, участь у вуличному русі тощо), повинні брати до уваги можливі побічні дії Андрокуру^®: втома, зниження активності й здатності до зосередження.

Взаємодія з лікарськими засобами.

Може змінитись потреба у пероральних антидіабетичних препаратах або інсуліні.