Амикацин

Загальна характеристика

міжнародна назва: amikacin;

Основні фізико-хімічні властивості

порошок білого або білого з жовтим відтінком кольору, гігроскопічний;

Склад

1 флакон містить амікацину сульфату в перерахуванні на амікацин 0,5 г.

Форма випуску

Порошок для приготування розчину для внутрішньом'язових ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Інші аміноглікозиди. Код АТС J01G B06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинамика.

Амікацин - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що діє бактерицидно. Зв'язуючись із 30S субодиницею рибосом, перешкоджає утворенню комплексу транспортної і матричної РНК, блокує синтез білка, а також руйнує цитоплазматичні мембрани бактерій.

Високоактивний відносно аеробних грамнегативних мікроорганізмів - Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp.; деяких грампозитивних мікроорганізмів - Staphylococcus spp. (у тому числі стійких до пеніциліну та деяких цефалоспоринів); помірно активний щодо Streptococcus spp.

При одночасному призначенні з бензилпеніциліном чинить синергічну дію щодо штамів Enterococcus faecalis.

Не діє на анаеробні мікроорганізми.

Амікацин не втрачає активність під дією ферментів, що інактивують інші аміноглікозиди і може залишатися активним відносно штамів Pseudomonas aeruginosa, стійких до тобраміцину, гентаміцину та нетилміцину.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом'язового введення всмоктується швидко та повністю. Максимальна концентрація (С_mах) при внутрішньом'язовому введенні 7,5 мг/кг - 21 мкг/мл, через 30 хв після внутрішньовенної інфузії 7,5 мг/кг - 38 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Т_cmах) - близько 1,5 години після внутрішньом'язового введення. Зв'язок з білками плазми - 4-11 %.

Добре розподіляється в позаклітинній рідині (вміст абсцесів, плевральний випіт, асцитична, перикардіальна, синовіальна, лімфатична та перитонеальна рідина); у високих концентраціях виявляється в сечі; в низьких - у жовчі, грудному молоці, водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокротинні та спинномозковій рідині. Добре проникає в усі тканини організму, де накопичується внутрішньоклітинно. Високі концентрації визначаються в органах із гарним кровопостачанням: легенях, печінці, міокарді, селезінці, і особливо в нирках, де накопичується в корковій речовині; нижчі концентрації - у м'язах, жировій тканині та кістках.

При призначенні в середньотерапевтичних дозах (у нормі) дорослим амікацин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при запаленні мозкових оболонок проникність трохи збільшується. У немовлят досягаються вищі концентрації в спинномозковій рідині, ніж у дорослих; проходить через плаценту (виявляється в крові плода та амніотичній рідині). Об’єм розподілу в дорослих – 0,26 л/кг, у дітей старше 1 року – 0,2-0,4 л/кг, у немовлят у віці менше 1 тижня та з масою тіла менше 1500 г - до 0,68 л/кг, у віці менше 1 тижня та з масою тіла більше 1500 г до 0,58 л/кг, у хворих на муковісцидоз – 0,3-0,39 л/кг. Середня терапевтична концентрація при внутрішньовенному або внутрішньом'язовому введенні зберігається протягом 10-12 годин.

Не метаболізується. Період напіввиведення (Т_1/2) у дорослих - 2-4 години, у немовлят - 5-8 годин, у дітей старше 1 року – 2,5-4 години. Кінцева величина Т_1/2 - більше 100 годин (вивільнення з внутрішньоклітинних депо).

Виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації (65-94 %) переважно в незміненому вигляді. Нирковий кліренс - 79-100 мл/хв.

Т_1/2 у дорослих при порушенні функції нирок варіює залежно від ступеня порушення - до 100 годин, у хворих на муковісцидоз - 1-2 години, у хворих з опіками та гіпертермією Т_1/2 може бути коротшим порівняно із середніми показниками внаслідок підвищеного кліренсу.

Виводиться при гемодіалізі (50 % за 4-6 годин), перитонеальний діаліз менш ефективний (25 % за 48-72 години).

Показання до застосування

Гострі та хронічні інфекції тяжкого перебігу, спричинені чутливими до амікацину грамнегативними мікроорганізмами (у тому числі стійкими до гентаміцину та тобраміцину), грампозитивними (до встановлення чутливості) або асоціаціями грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів), сепсис, септичний ендокардит, інфекції ЦНС (включаючи менінгіт), інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт), інфекції сечостатевої системи (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, гонорея), гнійні інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи інфіковані опіки, інфіковані виразки), інфекції жовчних шляхів, кісток та суглобів (включаючи остеомієліт), ранова інфекція, післяопераційні інфекції, інфекції ЛОР-органів.

Спосіб застосування та дози

Препарат вводять внутрішньом'язово. Перед введенням необхідно провести внутришньошкірну пробу на переносимість препарату, за умови відсутності протипоказань до її проведення.

Розчин готують безпосередньо перед введенням (ex tempore) шляхом додавання до вмісту флакона 2-3 мл стерильної води для ін'єкцій. Розчин використовують одразу після приготування.

Звичайні дози для дітей віком від 1 місяця та дорослих – по 5 мг/кг кожні 8 годин або по 7,5 мг/кг кожні 12 годин протягом 7 – 10 днів. Максимальна добова доза для дорослих –  15 мг/кг, поділена на 2 введення. У тяжких випадках та при інфекціях, спричинених Pseudomonas, добову дозу поділяють на 3 введення. Максимальна добова доза – 1,5 г. Максимальна курсова доза не повинна перевищувати 15 г. Тривалість лікування зазвичай становить 7 – 10 днів.

Недоношеним та доношеним новонародженим призначають препарат у початковій дозі 10 мг/кг, а потім кожні 12 годин по 7,5 мг/кг протягом 7 – 10 днів.

Дітям з масою тіла до 35 кг для точнішого дозування рекомендовано застосовувати препарати амікацину по 0,1 г у флаконі.

При лікуванні хворих з порушеною функцією нирок добову дозу потрібно знизити та/або збільшити інтервали між введеннями. Дозу знижують залежно від вмісту креатиніну в плазмі крові та маси тіла пацієнта. Інтервал між введеннями антибіотика розраховують шляхом множення значення рівня креатиніну в плазмі крові на 9. Наприклад, якщо рівень креатиніну 2 мг/дл, препарат призначають через кожні 18 годин.

Зазвичай терапевтичний ефект настає через 24-48 годин, але якщо протягом 3-5 діб не відмічається покращання стану хворого, препарат слід відмінити та переглянути тактику лікування.

Побічна дія

З боку травної системи: нудота, блювання, порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія).

З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, нейротоксична дія (посмикування м'язів, відчуття отерплості, поколювання, епілептичні напади), порушення нервово-м'язової передачі (зупинка дихання).

З боку органів чуття: ототоксичність (зниження слуху, вестибулярні та лабіринтові порушення, необоротна глухота), токсична дія на вестибулярний апарат (дискоординація рухів, запаморочення, нудота, блювання).

З боку сечовидільної системи: нефротоксичність - порушення функції нирок (олігурія, протеїнурія, мікрогематурія).

Алергійні реакції: шкірна висипка, свербіж, гіперемія шкіри, гарячка, набряк Квінке.

Протипоказання

Гіперчутливість (у тому числі до інших аміноглікозидів в анамнезі), неврит слухового нерва, тяжка хронічна ниркова недостатність у хворих, які не отримують лікування гемодіалізом або перитонеальним діалізом, вагітність.

Передозування

Симптоми: токсичні реакції (втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлади сечовипускання, спрага, зниження апетиту, нудота, блювання, дзенькіт або відчуття закладання у вухах, порушення дихання). Лікування: для зняття блокади нервово-м'язової передачі та її наслідків – гемодіаліз або перитонеальний діаліз; антихолінестеразні засоби, солі кальцію, штучна вентиляція легенів та інші заходи симптоматичної та підтримуючої терапії.

Особливості застосування

З обережністю призначають препарат при міастенії, паркінсонізмі, ботулізмі (аміноглікозиди можуть викликати порушення нервово-м'язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), дегідратації, нирковій недостатності та в період годування груддю, а також для лікування немовлят, недоношених дітей та пацієнтів літнього віку.

Перед застосуванням визначають чутливість виділених збудників, використовуючи диски, що містять 30 мкг амікацину. При діаметрі вільної від росту зони 17 мм і більше мікроорганізм вважається чутливим, від 15 до 16 мм - помірно чутливим, менше 14 мм - стійким.

Концентрація амікацину в плазмі не повинна перевищувати 25 мкг/мл (терапевтичною є концентрація 15-25 мкг/мл).

У період лікування необхідно не рідше 1 разу на тиждень контролювати функцію нирок, слухового нерва та вестибулярного апарата.

Імовірність розвитку нефротоксичності вища у хворих з порушенням функції нирок, а також при призначенні високих доз або при застосуванні препарату протягом тривалого часу (у цієї категорії хворих може знадобитися щоденний контроль функції нирок).

При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування.

Вагітність та годування груддю.

При наявності життєвих показань може бути застосований у вагітних жінок та жінок, що годують груддю (аміноглікозиди проникають у грудне молоко в невеликих кількостях). Однак вони слабко всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту, тому пов'язаних з ними ускладнень у грудних дітей зареєстровано не було).

Пацієнтам з інфекційно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів рекомендується вживати підвищену кількість рідини.

При відсутності позитивної клінічної динаміки варто пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно припинити лікування та розпочати проведення відповідної терапії.

Застосування препарату може обумовлювати розвиток у хворих алергійних ускладнень (до анафілактичних реакцій), особливо у хворих з алергологічним анамнезом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Не сумісний із пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреоміцином, амфотерицином В, гідрохлоротіазидом, еритроміцином, нітрофурантоїном, вітамінами групи В і С, калію хлоридом.

Проявляє синергізм при взаємодії з карбеніциліном, бензилпеніциліном, цефалоспоринами (у хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю при спільному застосуванні з бета-лактамними антибіотиками можливе зниження ефективності аміноглікозидів).

Налідиксова кислота, поліміксин В, цисплатин і ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото- і нефротоксичності.

Діуретики (особливо фуросемід), цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди та нестероїдні протизапальні препарати, конкуруючи за активну секрецію в канальцях нефрону, блокують елімінацію аміноглікозидів, підвищують їх концентрацію в сироватці крові, підсилюючи нефро- і нейротоксичність.

Підсилює міорелаксуючу дію курареподібних препаратів. Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення, капреоміцин та інші лікарські засоби, що блокують нервово-м'язову передачу (галогенізовані вуглеводні - препарати для інгаляційної анестезії, опіоїдні аналгетики), переливання більших кількостей крові з цитратними консервантами збільшують ризик зупинки дихання (особливо при внутрішньочеревинному введенні амікацину).

Парентеральне введення індометацину збільшує ризик розвитку токсичних дій аміноглікозидів (збільшення періоду напіввиведення та зниження кліренсу). Знижує ефект антиміастенічних лікарських засобів.

Умови та термін зберігання

Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 0,5 г у флаконі № 1, № 50.

Виробник

ВАТ "Красфарма".

Адреса

660042, м. Красноярськ, Російська Федерація, вул. 60 років Жовтня, буд. 2.