Описание

Загальна характеристика

міжнародна та хімічна назви: amikacin; (S)-0-3-Аміно-3-дезокси-альфа-D-глюкопіранозил-(1-6)-0-[6-аміно-6-дезокси-альфа-D-глюкопіранозил-(1-4)]-N1-(4-аміно-2-гідрокси-1-оксобутил)-2-дезокси-D-стрептамін (у вигляді сульфату);

Основні фізико-хімічні властивості

прозорий безбарвний або злегка безбарвний розчин;

Склад

1 мл розчину містить амікацину сульфат еквівалентний амікацину 50 мг або 125 мг, або 250 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, натрію цитрат (тригідрат), кислота сірчана, вода для ін’єкцій.

Форма випуску

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Код АТС J01G B06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Амікацин – напівсинтетичний антибіотик групи аміноглікозидів широкого спектру дії. Виявляє бактерицидну дію. Активно проникаючи через клітинну мембрану бактерій, необоротно зв’язується з 30S субодиницею бактеріальних рибосом, що пригнічує синтез білка збудника.

Високоактивний відносно аеробних грамнегативних бактерій: Pseudomonas aerugіnosa, Escherіchіa colі, Shіgella spp., Salmonella spp., Klebsіella spp., Enterobacter spp., Serratіa spp., Provіdencіa stuartіі.

Активний також відносно деяких грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (у т. ч. штамів, стійких до пеніциліну, метициліну, деяких цефалоспоринів), деяких штамів Streptococcus spp.

Неактивний відносно анаеробних бактерій.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Після внутрішньом’язового введення всмоктується швидко і повністю. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові при внутрішньом’язовому введенні препарату в дозі 7,5 мг/кг – 21 мкг/мл, після в/в інфузії в дозі 7,5 мг/кг протягом 30 хв – 38 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Cmax) у плазмі крові після внутрішньом’язового введення – близько 1,5 год.

Розподіл.

Рівномірно розподіляється в позаклітинній рідині (вміст абсцесів, плевральний випіт, асцитична, перикардіальна, синовіальна, лімфатична і перітонеальна рідини); у високих концентраціях виявляється в сечі; у низьких – у жовчі, грудному молоці, водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокротинні і спинномозковій рідині. Легко проникає у всі тканини організму, де накопичується внутрішньоклітинно. Високі концентрації виявляються в органах з інтенсивним кровопостачанням: легенях, печінці, міокарді, селезінці, і особливо в кірковій речовині нирок; більш низькі концентрації – у м’язах, жировій тканині і кістах.

У дорослих у середніх терапевтичних дозах (у нормі) амікацин не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. У немовлят досягаються більш високі концентрації в спинно-мозковій рідині, ніж у дорослих.

Амікацин проникає через плацентарний бар’єр – виявляється в крові плоду та амніотичній рідині.

Об’єм розподілу (Vd) у дорослих – 0,26 л/кг, у дітей – 0,2 – 0,4 л/кг, у немовлят віком менше тижня і з масою тіла менше 1,5 кг – до 0,68 л/кг, у віці менше тижня і масою тіла більше 1,5 кг – до 0,58 л/кг, у хворих муковісцидозом – 0,3 – 0,39 л/кг.

Середня терапевтична концентрація при внутрішньовенному або внутрішньом’язовому введенні зберігається протягом 10 – 12 год.

Метаболізм.

Не метаболізується.

Виведення.

Період напіввиведення (T½) у термінальній (b) фазі в дорослих – 2 – 4 год, у немовлят – 5 – 8 год, у дітей – 2,5 – 4 год. Кінцева величина T½ – понад 100 год (вивільнення з внутрішньоклітинних депо).

Виводиться нирками шляхом клубочковой фільтрації (65 – 94 %) переважно в незміненому вигляді. Нирковий кліренс – 79 – 100 мл/хв.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

При порушенні функції нирок у дорослих T½ варіює в залежності від ступеня порушення – до 100 год, у хворих з муковісцидозом – 1 – 2 год. У хворих з опіками і гіпертермією T½ може бути коротший порівняно із середніми показниками внаслідок підвищеного кліренсу.

Виводиться при гемодіалізі (50 % за 4 – 6 год) і перитонеальному діалізі (25% за 48 – 72 год).

Показання для застосування

Інфекційно-запальні захворювання, викликані грамнегативними мікроорганізмами (стійкими до гентаміцину, сизоміцину і канаміцину) або асоціаціями грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів:

  • інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легень);
  • сепсис;
  • септичний ендокардит;
  • інфекції ЦНС (менінгіт);
  • інфекції черевної порожнини (перитоніт);
  • інфекції сечостатевих шляхів (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, гонорея);
  • гнійні інфекції шкіри і м’яких тканин (інфіковані опіки, інфіковані виразки і пролежні різного походження);
  • інфекції жовчних шляхів;
  • інфекції кісток і суглобів (остеомієліт);
  • ранова інфекція;
  • післяопераційні інфекції;
  • отит.

Спосіб застосування та дози

Амібіотік вводять внутрішньом’язово, внутрішньовенно (струйно, протягом 2 хв або краплинно) по 5 мг/кг кожні 8 год або по 7,5 мг/кг кожні 12 год. Максимальні дози для дорослих – до 15 мг/кг/добу, але не більше 1,5 г/добу. Максимальна курсова доза 15 г.

Тривалість лікування при внутрішньовенному введенні – 3 – 7 днів при внутрішньом’язовому – 7 – 10 днів.

Недоношеним немовлятам початкова доза – 10 мг/кг, потім по 7,5 мг/кг кожні 18 – 24 год; немовлятам початкова доза – 10 мг/кг, потім по 7,5 мг/кг кожні 12 год.

При бактеріальних інфекціях сечових шляхів (неускладнених) – 250 мг кожні 12 год; після сеансу гемодіалізу може бути призначена додаткова доза – 3 – 5 мг/кг.

Пацієнтам з нирковою недостатністю потрібна корекція режиму дозування: зменшення дози або збільшення інтервалів між введеннями без зміни разової дози. Інтервал розраховують за формулою: концентрація креатиніну в сироватці крові * 9. Перша доза хворим з нирковою недостатністю складає 7,5 мг/кг, для розрахунку наступних доз використовують формулу: Cl креатиніну (мл/хв) * первісна доза (мг) / Cl креатиніну в нормі (мл/хв).

При бактеріальних інфекціях пацієнтам з опіками може бути необхідна доза 5 – 7,5 мг/кг кожні 4 – 6 год у зв’язку з більш коротким T½ (1 – 1,5 год) у цих хворих.

Для внутрішньовенного введення розчин Амібіотіка попередньо розбавляють 200 мл 5-процентного розчину декстрози або 0.9-процентного розчину натрію хлориду. Концентрація амікацину в розчині для в/в введення не повинна перевищувати 5 мг/мл. Швидкість в/в краплинного введення для дорослих і дітей складає 30 – 60 хв, для немовлят – 1 – 2 год.

Побічна дія

З боку травної системи: нудота, блювання, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія).

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, сонливість, нейротоксична дія (посмикування м’язів, відчуття оніміння, поколювання, епілептичні напади), порушення нервово-м’язової передачі (зупинка дихання).

З боку органів чуття: ототоксичність (зниження слуху, вестибулярні і лабіринтові порушення, необоротна глухота), токсична дія на вестибулярний апарат (дискоординація рухів, запаморочення, нудота, блювання).

З боку сечовидільної системи: нефротоксичність – порушення функції нирок (олігурія, протеїнурія, мікрогематурія).

Алергічні реакції: шкірні висипи, свербіж, гіперемія шкіри, гарячка, набряк Квінке.

Протипоказання

Важкі порушення функції нирок, неврит слухового нерва, вагітність, годування груддю, підвищена чутливість до антибіотиків групи аміноглікозидів.

Передозування

Симптоми: токсичні реакції (втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлади сечовипускання, спрага, зниження апетиту, нудота, блювання, дзенькіт або відчуття закладання у вухах, порушення дихання).

Лікування: для зняття блокади нервово-м’язової передачі і її наслідків – гемодіализ або перитонеальний діаліз; антихолінестеразні засоби, солі кальцію, штучна вентиляція легень, інша симптоматична і підтримуюча терапія.

Особливості застосування

Перед застосуванням препарату визначають чутливість виділених збудників.

З обережністю слід застосовувати препарат при міастенії, паркінсонізмі, ботулізмі (аміноглікозиди можуть викликати порушення нервово-м’язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення кістякової мускулатури), дегідратації, нирковій недостатності, немовлятам (особливо недоношеним), у хворих літнього віку, у період годування груддю.

У період лікування необхідно не рідше 1 разу на тиждень контролювати функцію нирок, слухового нерва і вестибулярного апарата.

Імовірність розвитку нефротоксичності вища у хворих з порушенням функції нирок, а також при застосуванні препарату у високих дозах або протягом тривалого часу (цій категорії хворих потрібен щоденний контроль функції нирок).

При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування.

Пацієнтам з інфекційно-запальними захворюваннями сечовидільних шляхів рекомендується вживати багато рідини.

При відсутності позитивної клінічної динаміки варто пам’ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно відмінити лікування і розпочати відповідну терапію.

Натрію метабісульфіт, який міститься в ампулі, може зумовлювати розвиток алергічних ускладнень (навіть анафілактичних реакцій), особливо у хворих з алергічним анамнезом.

Вагітність і лактація. Амібіотік протипоказаний при вагітності.

При необхідності застосування в період лактації варто вирішити питання про припинення годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Фармацевтично несумісний з пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреоміцином, амфотерицином В, гідрохлоротіазидом, еритроміцином, нітрофурантоїном, вітамінами групи В і С, калію хлоридом.

Амікацин виявляє синергізм при взаємодії з карбеніциліном, бензилпеніциліном, цефалоспоринами (у хворих з важкою хронічною нирковою недостатністю при одночасному застосуванні з бета-лактамними антибіотиками можливе зниження ефективності аміноглікозидів).

Налідиксова кислота, поліміксин В, цисплатін і ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото- і нефротоксичності.

Діуретики (особливо фуросемід), цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди і НПЗЗ, конкуруючи за активну секрецію в канальцях нефрону блокують елімінацію аміноглікозидів, підвищують їх концентрацію в сироватці крові, підсилюючи нефро- і нейротоксичність.

Підсилює міорелаксуючу дію курареподібних препаратів.

Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення, капреоміцин та інші лікарські засоби, які блокують нервово-м’язову передачу (галогенізовані вуглеводні препарати у якості препаратів для інгаляційної анестезії, опіоїдні аналгетики), переливання великого об’єму крові з цитратними консервантами – підвищують ризик зупинки дихання (особливо при внутрішньочеревному введенні Амібіотіка).

Парентеральне введення індометацину підвищує ризик розвитку токсичної дії аміноглікозидів (збільшення T½ і зниження кліренсу).

Амікацин зменшує ефективність лікарських засобів, які застосовують при міастенії.

Умови та термін зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску

За рецептом.

Упаковка

По 2 мл у флаконі; по 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Виробник

НЕОН ЛАБОРАТОРИС ЛІМІТЕД.

Адреса

Дамі Шамі Індустріальний Комплекс, 28, Махал Індастріал Істейт, M. Кейвз Роуд, Ендхері (Схід), Мумбай-400093, Індія.

Власник реєстраційного посвідчення

АМЕРІКЕН НОРТОН КОРПОРЕЙШН.

Адреса

1570 Сан-Томас Еквіно Роуд, 18, Сан-Хосе, СА 95130, США.

Дозировка Амикацин-Фармекс раствор д/ин. 125 мг/мл по 2 мл №10 во флак.
Производитель Фармекс групп, ООО, Украина
МНН Amikaci
Регистрация № UA/10847/01/02 от 19.03.2007. Приказ № 655 от 06.08.2010
Код АТХ JПротивомикробные средства для системного применения
J01Антибактериальные средства для системного применения
J01GАминогликозиды
J01GBПрочие аминогликозиды
J01GB06Амикацин