Алпразолам-ЗН

Склад

діюча речовина: alprazolam;

1 таблетка містить 0,25 мг або 0,5 мг алпразоламу;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію докузат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки майже білого кольору круглої циліндричної форми з плоскою поверхнею, фаскою та рискою для поділу з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну. Код АТХ N05В А12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. 

Препарат володіє анксіолітичною, гіпноседативною, центральною міорелаксуючою та протисудомною властивостями.

Фармакологічна дія препарату пов’язана з посиленням нейронального гальмування рецепторів, медіатором у яких служить γ-аміномасляна кислота (ГАМК).

Фармакокінетика.

Алпразолам-ЗН легко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Після перорального введення максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-2 години.

Середній період напіврозпаду становить 12-15 годин. Повторна доза може призвести до накопичення, це слід мати на увазі пацієнтам літнього віку і пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки. Біодоступність препарату становить 80 %. Алпразолам і його метаболіти екскретуються з організму переважно з сечею.

Показання

Короткострокове лікування помірних або важких станів тривожності та занепокоєння, пов’язаних з депресією. Алпразолам-ЗН не слід застосовувати для лікування занепокоєнь, пов’язаних зі стресом у повсякденному житті.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість до алпразоламу та до інших бензодіазепінів або до будь-якого з компонентів допоміжних речовин Алпразоламу-ЗН, міастенія (miasthenia gravis), важка печінкова недостатність, синдром апное сну, важка дихальна недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Бензодіазепіни мають додатковий вплив при сумісному застосуванні з алкоголем або іншими депресантами центральної нервової системи. Одночасне застосування з алкоголем не рекомендується. Алпразолам слід використовувати з обережністю у поєднанні з депресантами ЦНС.

Посилення центрального депресивного ефекту може виникнути в разі супутнього застосування з антипсихотичними препаратами (нейролептиками), снодійними, анксіолітиками/седативними, антидепресантами, наркотичними анальгетиками, протиепілептичними лікарськими засобами, анестетиками та антигістамінними лікарськими засобами. Фармакокінетичні взаємодії можуть відбуватися під час прийому алпразоламу разом з препаратами, які перешкоджають його метаболізму.

CYP3A інгібітори

Сполуки, які пригнічують певні ферменти печінки (зокрема Р450 ЗА4), можуть збільшити концентрацію алпразоламу і посилити його активність. Дані досліджень in vitro алпразоламу та клінічних досліджень алпразоламу надають докази різного ступеню взаємодії та можливої взаємодії з алпразоламом для ряду лікарських засобів. На підставі ступеню взаємодії і типу наявних даних є такі рекомендації:

• не рекомендується одночасне застосування алпразоламу з кетоконазолом, ітраконазолом або іншими протигрибковими засобами групи азолів;
• одночасне застосування нефазодону або флувоксаміну збільшує AUC алпразоламу приблизно в 2 рази. Рекомендується зменшити дозу та приділяти особливу увагу при одночасному застосуванні алпразоламу з нефазодоном, флувоксаміном та циметидином;
• рекомендується приділяти увагу при одночасному прийомі Алпразоламу-ЗН з флуоксетином, пропоксифеном, оральними контрацептивами, сертраліном, дилтіаземом або макролідами, такими як еритроміцин, кларитроміцин і тролеандоміцин.

CYP3A4 індуктори

Оскільки алпразолам метаболізується CYP3A4, індуктори цього ферменту можуть підвищити метаболізм алпразоламу. Взаємодія інгібіторів протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) (наприклад, з ритонавіром) та алпразоламу складна і залежить від часу. Короткострокові низькі дози ритонавіру призводять до значного зниження кліренсу алпразоламу, подовження його періоду напіввиведення і посиленню клінічних ефектів. Однак при тривалій терапії ритонавіром за рахунок індукції ферменту CYP3A відбувається компенсація цього інгібування. У зв’язку з цим слід коригувати дозування або припинити застосування алпразоламу.

Дигоксин

Збільшення концентрації у плазмі крові дигоксину було зафіксовано під час сумісного застосування, особливо особами літнього віку (від 65 років). Тому пацієнтам, які отримують алпразолам і дигоксин, необхідно перебувати під конролем щодо ознак і симптомів, пов’язаних з токсичністю дигоксину.

Особливості застосування

Ниркова і печінкова недостатність

Обережно застосовувати пацієнтам з порушеннями функції нирок або при легкій чи помірній печінковій недостатності.

Депресія/тривожність

Пацієнтам з тяжкою депресією або тривожністю, пов’язаною з депресією, бензодіазепіни і засоби бензодіазепінового ряду не слід застосовувати лише для лікування депресії, оскільки вони можуть спровокувати або збільшити ризик самогубства. Тому алпразолам слід приймати з обережністю і застосовувати обмежено пацієнтам з ознаками і симптомами депресивного розладу або з суїцидальними настроями.

Діти

Безпека та ефективність алпразоламу не була встановлена у дітей до 18 років; тому не рекомендується застосовувати алпразолам цій категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

Бензодіазепіни слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку, оскільки існує ризик седації та/або слабкості опорно-рухового апарату, що може призвести до раптових падінь, часто з серйозними наслідками для цієї групи населення.

Рекомендується дотримуватися загального принципу застосування низької ефективної дози для пацієнтів літнього віку або ослаблених пацієнтів, щоб запобігти розвитку атаксії або надмірного седативного ефекту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Більш низька доза також рекомендується для пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю через ризик пригнічення дихання.

Бензодіазепіни слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, які зловживають спиртними напоями або наркотиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Залежність

Використання бензодіазепінів може призвести до розвитку фізичної та психічної залежності від цих засобів. Ризик залежності зростає зі збільшенням дози і тривалості лікування; ризик також вищий у пацієнтів, які зловживають алкоголем та наркотиками. Ризик розвитку залежності може виникнути також від застосування препарату у терапевтичних дозах та/або у пацієнтів з індивідуальним фактором ризику. Існує підвищений ризик залежності під час комбінованого застосування декількох засобів бензодіазепінового ряду незалежно від анксіолітичної або гіпнотичної індикації. Також повідомлялося про випадки зловживання.

Симптоми відміни: після розвитку фізичної залежності різке припинення лікування буде супроводжуватися симптомами відміни. Прояви можуть бути у вигляді головного болю, болю у м’язах, тривожності, напруженості, занепокоєння, сплутаності свідомості, дратівливості та безсоння. У тяжких випадках можуть виникнути такі симптоми: дереалізація, деперсоналізація, оніміння та поколювання у кінцівках, підвищена чутливість до світла, шуму та фізичного контакту, галюцинації або епілептичні напади.

Під час припинення лікування алпразоламом дозування необхідно поступово зменшувати. Передбачається, що добова доза алпразоламу буде зменшена не більше ніж на 0,5 мг протягом трьох днів. Деяким пацієнтам може знадобитися навіть повільніше зменшувати дозування.

Безсоння та занепокоєння може з’явитися під час відміни лікування алпразоламом. Це може супроводжуватися іншими реакціями, включаючи зміни настрою, тривожність або порушення сну та занепокоєння. Оскільки ризик явища абстиненції/відміни більш можливий після різкого припинення лікування, рекомендується поступово зменшувати дозування не більше ніж на 0,5 мг протягом трьох днів.

Тривалість лікування

Тривалість лікування повинна бути якомога коротша (див. розділ «Спосіб застосування та дози») залежно від показань, але не більше 8-12 тижнів, включаючи відміну препарату. Без повторної оцінки ситуації не слід збільшувати період лікування, слід повідомити пацієнта про обмежений термін лікування і про можливість виникнення синдрому відміни. У разі застосування бензодіазепінів з короткою тривалістю дії, явища абстиненції можуть проявитися в інтервалі терапевтичних доз, особливо при високих терапевтичних дозах. При застосуванні бензодіазепінів тривалої дії важливо застерегти від переходу до бензодіазепінів короткої дії, оскільки можуть розвинутися симптоми відміни.

Амнезія

Бензодіазепіни можуть спричинити антероградну амнезію. Найчастіше це відбувається через кілька годин після прийому препарату і для зниження цього ризику пацієнтам необхідний безперервний сон протягом 7-8 годин (див. розділ «Побічні реакції»). Психічні та парадоксальні реакції

При виникненні неспокою, збудження, дратівливості, агресивності, марення, нічних кошмарів, галюцинацій, психозів, неадекватної поведінки та інших несприятливих поведінкових ефектів, які відомо з’являються при застосуванні бензодіазепінів, прийом лікарського засобу необхідно припинити. Такі прояви найчастіше виникають у дітей і пацієнтів літнього віку.

Толерантність

Неефективність бензодіазепінів може розвинутися після багаторазового застосування протягом декількох тижнів.

Епізоди гіпоманії та манії були зареєстровані у зв’язку з застосуванням алпразоламу пацієнтами з депресією.

Бензодіазепіни не рекомендується застосовувати для первинного лікування психозів.

Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати Алпразолам-ЗН.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності

Дані про тератогенність бензодіазепінів, а також їх вплив на постнатальний розвиток та поведінку дитини при їх застосуванні – суперечливі. Дані, засновані на результатах досліджень, показують, що застосування алпразоламу у I триместрі вагітності не впливає на збільшення ризику розвитку основних вад у дитини. Тим не менше, деякі ранні епідеміологічні дослідження виявили двократне збільшення ризику вроджених вад плода. Лікування бензодіазепінами у високих дозах протягом II та/або III триместру вагітності показало зниження активних рухів плода та порушення серцевого ритму плода. У разі застосування препарату у III триместрі вагітності, навіть при низькому дозуванні, може виявитися синдром гіпотонічності немовлят, який проявляється аксіальною гіпотонією і проблемами смоктання, які призводять до зниження ваги дитини. Ці ознаки є зворотними, але вони можуть тривати від 1 до 3-х тижнів відповідно до періоду напіввиведення препарату. При застосуванні високих доз можливе пригнічення дихання або апное, гіпотермія у новонароджених немовлят. Крім того, у новонароджених симптоми відміни з гіперзбудливістю, ажитацією і тремором можуть спостерігатися через декілька днів після народження, навіть якщо не спостерігається синдром гіпотонічності немовлят.

Алпразолам-ЗН не слід використовувати у період вагітності, якщо клінічний стан жінки не потребує лікування. Якщо алпразолам застосовувати у період вагітності або пацієнтка вагітніє приймаючи алпразолам, їй слід повідомити про потенційну небезпеку для плода.

Якщо лікування алпразоламом є необхідним у III триместрі вагітності, слід уникати високих доз та контролювати синдром відміни та/або синдром гіпотонічності у новонароджених.

Годування груддю

Алпразолам-ЗН проникає у грудне молоко в незначній кількості, тому застосування препарату не рекомендується у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Алпразолам-ЗН може впливати на психофізичну активність, особливо у випадках одночасного застосування препарату з алкоголем або іншими засобами, що пригнічують центральну нервову систему. Тому слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами, доки не буде встановлено відсутність сонливості та запаморочення у відповідь на прийом препарату.

Спосіб застосування та дози

Лікування повинно бути якомога коротшим. Рекомендується оцінити стан хворого в кінці лікування та при необхідності продовжити лікування з подальшим коригуванням дози алпразоламу. Загальна тривалість лікування – не більше 8-12 тижнів.

В окремих випадках спеціальна експертиза може розширити межі максимального періоду лікування. Однак, слід мати на увазі, що тривале застосування препарату може призвести до залежності.

Оптимальна доза Алпразоламу-ЗН має грунтуватися на тяжкості симптомів та індивідуальній реакції пацієнта. Слід застосовувати найнижчі дози, які можуть контролювати симптоми. Дозування переглядати з інтервалами не більше 4-х тижнів. Звичайна доза зазначена нижче. Для пацієнтів, яким необхідні більш високі дози, дозування слід обережно збільшувати, щоб уникнути побічних ефектів. У разі необхідності прийому вищої дози вечірня доза повинна бути збільшена раніше денної дози. В цілому, пацієнтам, які не отримували раніше психотропні препарати, необхідні більш низькі дози, ніж тим, хто раніше лікувався, або тим, хто має в анамнезі хронічний алкоголізм.

Дозування завжди слід поступово зменшувати. Для припинення лікування Алпразоламом‑ЗН дозування необхідно поступово знижувати відповідно до належної медичної практики. Передбачається, що добову дозу алпразоламу слід зменшувати не більше ніж на 0,5 мг протягом трьох днів. Деяким пацієнтам може знадобитися більш повільне зменшення дозування.

При тривожних та тривожно-депресивних станах на початку лікування дорослим призначати по 0,5 мг Алпразоламу-ЗН 3 рази на добу, пацієнтам літнього віку – по 0,25 мг 2-3 рази на добу. Підтримуюча доза препарату для дорослих становить 1-4 мг/добу, для пацієнтів літнього віку – 0,5-0,75 мг/добу (добову дозу слід розподілити на 2-3 прийоми).

При панічних розладах лікування розпочинати з призначення Алпразоламу-ЗН по 0,5-2 мг 3 рази на добу. Підвищення дози проводять поступово, не більше, ніж на 1 мг протягом 3‑4 днів. Підтримуюча доза становить 4-10 мг/добу (на 3-4 прийоми).

При розвитку небажаних побічних реакцій дозу препарату слід зменшити.

Діти.

Алпразолам-ЗН не рекомендується застосовувати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років, оскільки безпека та ефективність не були встановлені у цих категорій пацієнтів.

Передозування

Передозування рідко призводить до загрози життю, за винятком поєднання з іншими депресантами ЦНС (включаючи алкоголь). У такому випадку слід мати на увазі, що пацієнт приймав декілька лікарських засобів.

Симптоми: передозування бензодіазепінів зазвичай проявляється різними ступенями депресії центральної нервової системи, починаючи від сонливості до коми. У легких випадках симптоми включають: сонливість, сплутаність свідомості та летаргію, у більш серйозних випадках симптоми можуть включати атаксію, гіпотонію, гіпотензію, пригнічення дихання, рідше – кому і дуже рідко – летальний наслідок.

Лікування: після передозування оральними бензодіазепінами слід викликати блювання (протягом 1 години) та призначити активоване вугілля, якщо пацієнт знаходиться у свідомості, або зробити промивання шлунка, якщо пацієнт непритомний. У разі необхідності слід здійснити штучну вентиляцію легенів.

Флумазеніл може бути використаний в якості антидоту.

Побічні реакції

Побічні ефекти, якщо вони виникають, як правило, спостерігаються на початку терапії і зазвичай зникають при продовженні лікування або зменшенні дозування.

Наступні небажані ефекти спостерігалися під час лікування алпразоламом з наступними частотами: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідкісні (>1/10000, <1/1000); поодинокі (<1/10000), невідомо (не може бути оцінена за наявними даними).

* - постмаркетингові визначення

Симптоми синдрому відміни виникають після різкого зниження дозування або різкого припинення бензодіазепінів, включаючи алпразолам. Вони можуть варіюватися від легкої дисфорії і безсоння до основного синдрому, який може включати абдомінальні і м’язові судоми, блювання, пітливість, тремор і конвульсії. Крім того, напади абстиненції виникають під час швидкого зниження або різкого припинення застосування Алпразоламу-ЗН.

Амнезія

Антероградна амнезія може виникнути при застосуванні терапевтичних доз, але ризик зростає при більш високих дозах. Амнезійні ефекти можуть бути пов’язані з неадекватною поведінкою.

Депресія

Попередня депресія може бути виявлена під час застосування бензодіазепінів.

Психічні та парадоксальні реакції

Реакції, такі як неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, нічні жахи, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші несприятливі поведінкові ефекти, як відомо, відбуваються при застосуванні бензодіазепінів або бензодіазепінподібних засобів. Ці побічні ефекти можуть бути досить серйозними. Вони частіше виникають у дітей і пацієнтів літнього віку.

У багатьох спонтанних повідомленнях повідомлялося про випадки несприятливих поведінкових ефектів, пацієнти отримували інші препарати, що впливають на ЦНС одночасно та/або були охарактеризовані як такі, що мають психічні розлади. Пацієнти, які мають розлад особистості в анамнезі насильницької або агресивної поведінки, або зловживання алкоголем чи психолептичними речовинами можуть бути схильні до виникнення таких реакцій. Випадки дратівливості, ворожості і нав’язливих думок були зареєстровані під час припинення прийому Алпразоламу-ЗН у пацієнтів з посттравматичним стресовим розладом.

Залежність Застосування (навіть у терапевтичних дозах) може призвести до розвитку фізичної залежності, припинення терапії може призвести до синдрому відміни (див. розділ «Особливості застосування»). Психічна залежність також імовірна. Повідомлялося про випадки зловживання бензодіазепінами.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 3 блістери у коробці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.