Абамат

Склад

діюча речовина:

1 таблетка вкрита оболонкою містить: абакавіру у формі сульфату 60 мг або 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, плівкове покриття «Опадрай жовтий» 0ЗВ82849 (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172)).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F06.

Показання

ВІЛ-інфекція у дорослих та дітей (у складі комбінованої терапії).

Протипоказання

• Підвищена чутливість до компонентів, які входять до складу препарату.
• Помірна або тяжка печінкова недостатність.
• Термінальна стадія захворювання нирок.
• Позитивний тест на наявність алелі HLA-B*5701.

Спосіб застосування та дози

Лікування повинно проводитися лікарем, що має досвід лікування хворих із ВІЛ-інфекцією.

Препарат застосовують внутрішньо, незалежно від прийому їжі.

Дорослі та діти віком від 12 років (маса яких становить не менше 30 кг):  по 300 мг двічі на день або по 600 мг один раз на день.

При переході з режиму двічі на день на режим один раз на день, зранку, перший прийом 600 мг потрібно зробити зранку. Якщо кращим буде вечірній режим прийому, то потрібно в день переходу зранку прийняти 300 мг, а ввечері - 600 мг.

При переході з режиму один раз на день на режим двічі на день перші 300 мг необхідно прийняти зранку.

Діти віком від 3 років (маса яких не менше 14 кг) до 12 років: рекомендована доза – 8 мг/кг 2 рази на добу; максимально – до 600 мг на добу. Препарат слід призначати тільки тим дітям, які можуть проковтнути таблетку. Для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетку, може бути запропонований абакавір у формі розчину для орального застосування.

Рекомендації щодо застосування таблеток 60 мг дітям з масою тіла від 14 до 30 кг.

Коригування дози при нирковій недостатності. Не потрібне

Коригування дози при печінковій недостатності. Оскільки процес метаболізму абакавіру відбувається переважно в печінці, пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності (індекс за Чайлд-П’ю – 5-6) рекомендовано приймати по 200 мг абакавіру сульфату двічі на день. Для такого дозування слід застосовувати абакавір у формі розчину для орального застосування.

Коригування дози для хворих літнього віку. При призначенні препарату пацієнтам літнього віку слід враховувати більш високу частоту порушень функцій серця, печінки та нирок, наявність супутніх захворювань та застосування інших лікарських засобів.

Побічні реакції

Є дані, що приблизно у 5 % пацієнтів, які отримували абакавір, розвинулися реакції гіперчутливості, які характеризувалися появою поліорганної симптоматики з/без підвищення температури та/або появою висипань (макулопапульозних або у вигляді кропив’янки), у поодиноких випадках закінчувалися летально. Симптоми можуть виникати будь-коли під час лікування, проте зазвичай вони з’являються у перші шість тижнів від початку лікування (середній час виникнення становить 11 діб). Симптоми та ознаки реакцій гіперчутливості наведені нижче. Ті, що виникали з частотою більше 10%, виділені жирним шрифтом.

Висипання та побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту частіше виникали у дітей, ніж у дорослих. Найчастішим ізольованим симптомом реакції гіперчутливості були висипання на шкірі.

Деякі пацієнти з реакціями гіперчутливості сприймаються спочатку як такі, що мають хвороби дихальної системи (пневмонію, бронхіт, фарингіт), грипоподібні захворювання, гастроентерити або реакції на інші медикаменти. Затримка діагнозу гіперчутливості призводить до того, що пацієнти продовжують застосовувати абакавір, що може спричинити тяжке загострення реакцій гіперчутливості та навіть летальний кінець. Тому слід завжди мати на увазі можливість розвитку реакції гіперчутливості, якщо у хворих спостерігаються наведені вище симптоми. Якщо ризик появи такої реакції виключити неможливо, застосування Абамату або інших препаратів, у складі яких є абакавір, потрібно припинити і не можна поновлювати.

При продовженні лікування препаратом симптоми реакції гіперчутливості загострюються, а після відміни препарату зазвичай минають.

Пацієнти, в яких розвинулася реакція гіперчутливості, повинні припинити лікування і ніколи не поновлювати його будь-яким медикаментом, що містить абакавір.

Є окремі повідомлення про реакції гіперчутливості, що виникали після повторного застосування препарату, коли цьому передувала поява одного з основних симптомів гіперчутливості (висипання, пропасниця, відчуття нездужання/стомленості, гастроінтестинальні або респіраторні симптоми).

У поодиноких випадках реакції гіперчутливості виникали у хворих, які поновлювали лікування, але цьому не передували симптоми гіперчутливості.

Для багатьох інших побічних реакцій залишається нез’ясованим, пов’язані вони з прийомом абакавіру чи інших препаратів, які застосовуються для лікування ВІЛ-інфекцій, чи є результатом хвороби як такої.

Багато з наведених нижче симптомів (нудота, блювання, діарея, пропасниця, відчуття стомленості, висипання) виникають як складова частина реакції гіперчутливості. Тому хворі з будь-якими із цих симптомів повинні бути ретельно обстежені на наявність у них реакцій гіперчутливості. У разі припинення лікування через наявність хоча б одного з цих симптомів відновлення лікування можливо лише під безпосереднім контролем лікаря.

Більшість побічних реакцій, наведених нижче, не обмежують лікування. Частота виникнення побічних ефектів класифікується за такою схемою: дуже поширені (>1/10), поширені (>1/100, <1/10), непоширені (>1/1 000, <1/100), рідко поширені (>1/10 000, <1/1 000), дуже рідко поширені (<1/10 000).

Метаболізм і розлади травлення.

Поширені: анорексія, лактатацидоз, гіперлактатемія.

Нервова система.

Поширені: головний біль.

З боку травної системи.

Поширені: нудота, блювання, діарея.

Рідко поширені: панкреатит.

З боку шкіри.

Поширені: висипання (без системних симптомів).

Дуже рідко поширені: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсикодермальний некроліз.

Загальні розлади.

Поширені: пропасниця, сонливість, відчуття слабкості.

Вважається, що комбінована антиретровірусна терапія (КАРТ) в інфікованих ВІЛ пацієнтів викликає перерозподіл жирових відкладень (ліподистрофію).

КАРТ пов’язують із такими метаболічними порушеннями, як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія.

Передозування

При передозуванні слід, у першу чергу впевнитися, що у пацієнта відсутня алергічна реакція та за необхідності провести стандартну підтримуючу терапію. В інших випадках лікування – симптоматичне. Не відомо, чи виводиться абакавір шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Таблетки Абамат не рекомендовано приймати протягом періоду вагітності. Безпека застосування препарату у вагітних не встановлена, тому застосовувати препарат у період вагітності можна лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Абакавір може проникати в грудне молоко. ВІЛ-інфікованим матерям у будь-якому випадку не рекомендовано годувати немовлят груддю, щоб уникнути вертикальної передачі ВІЛ від матері до дитини.

Діти

Абамат у вигляді таблеток застосовують дітям віком від 3 років.

Особливості застосування

Лікування препаратом має проводитися під спостереженням лікаря, який має досвід лікування пацієнтів, інфікованих ВІЛ, та хворих на СНІД. У ході лікування необхідний моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості СD4-лімфоцитів.

Пацієнтів необхідно інформувати, що застосування препарату не запобігає передачі ВІЧ статевим шляхом або через кров.

Гіперчутливість. Інформацію про симптоматику гіперчутливості див. в розділі «Побічні реакції».

Наявність у пацієнта алелі HLA-B*5701 визначає реакцію гіперчутливості до абакавіру. У пацієнтів, які мали позитивний тест на алель HLA-B*5701, реакція гіперчутливості розвивалась у випадках від 48 до 61%, негативний тест – від 0 до 4%. Шкірні проби не дають повної інформації про наявність алелі HLA-B*5701, тому вважаються неефективними. Перед початком лікування необхідно провести тестування пацієнта, пересвідчитись у відсутності алелі і тільки тоді призначати препарат. HLA-B*5701 - позитивним пацієнтам лікування Абаматом протипоказане. В будь-якого пацієнта, що приймає препарат, клінічний діагноз підозрюваної реакції гіперчутливості повинен залишатись основним кінцевим рішенням. Примітно, що серед хворих на клінічну гіперчутливість, пропорція HLA-B*5701 була відсутня. Тому навіть за відсутності алелі HLA-B*5701 важливо надовго припинити застосування абакавіру та нерецесивної супресії з абакавіром, якщо реакція гіперчутливості не може бути виключена на клінічних підставах, із-за потенціалу розвитку тяжкої або навіть летальної реакції. Реакції гіперчутливості характеризувалися появою поліорганної симптоматики. У більшості пацієнтів виникали пропасниця та/або висипання як складові частини синдрому.

Якщо вірогідність реакції гіперчутливості не можна виключити, лікування препаратом потрібно припинити. У разі припинення терапії препаратом у зв’язку з виникненням реакцій гіперчутливості лікування поновлювати не можна ні в якому разі. При поновленні лікування препаратом реакції гіперчутливості з’являються швидко – протягом декількох годин і можуть призвести до виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії і летального наслідку, тому слід виключити можливість самостійного поновлення лікування.

Якщо у пацієнтів, які тимчасово перервали лікування препаратом, спостерігався лише один з основних симптомів гіперчутливості, рекомендовано оцінити співвідношення ризик/користь для поновлення лікування. У випадках повернення до терапії препаратом його потрібно застосовувати тільки під постійним наглядом медичного працівника і в медичному закладі.

Необхідно попередити пацієнта про ризик самостійного поновлення лікування. Неконтрольовані перерви в лікуванні можуть призвести до тяжких ускладнень, тому важливо вжити всі можливі заходи для того, щоб пацієнт постійно приймав ліки.

З особливою обережністю призначають абакавіру сульфат у комбінації з ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази, оскільки останні спричиняють висипання, які важко відрізнити від реакції гіперчутливості.

Лактатацидоз. Ризик розвитку молочнокислого ацидозу, виражених гепатомегалії зі стеатозом, які спостерігаються при лікуванні антиретровірусними препаратами – аналогами нуклеозиду, можуть призвести до тяжких необоротних порушень з боку печінкової і ниркової діяльності. Вони можуть з’явитися і через декілька місяців лікування та призвести до летального кінця, частіше виникають у пацієнтів жіночої статі. Клінічними ознаками, які можуть свідчити про розвиток лактатацидозу, є генералізована слабкість, анорексія, раптове немотивоване зменшення маси тіла та респіраторні симптоми (задишка і тахіпное). У разі клінічних проявів лактатацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки застосування препарату необхідно припинити.

Вплив на мітохондрії. Нуклеозидні та нуклеотидні аналоги призводять до ураження мітохондрій різного ступеня. Кожна дитина, котра зазнає in utero впливу нуклеозидних чи нуклеотидних аналогів, навіть ВІЛ-негативна, має пройти клінічне та лабораторне обстеження на випадок можливого ураження мітохондрій.

Перерозподіл жирових відкладень. Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального ґенезу, дорсоцервікальне жирове відкладення (горб бізона), зменшення жирових відкладень на кінцівках та обличчі і збільшення молочних залоз, підвищений рівень ліпідів у сироватці крові та глюкози крові спостерігаються як у вигляді окремих симптомів, так і разом у деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію. При клінічному обстеженні слід звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки та глюкози крові. Лікування порушення у розподілі ліпідів слід проводити згідно з відповідними клінічними рекомендаціями.

З особливою обережністю слід призначати Абамат пацієнтам з діагнозом - гепатит С і В (які лікуються альфа-інтерферонами та рибавірином) або з іншими відомими факторами ризику для печінкових захворювань та жирової дистрофії печінки.

Синдром імунного відновлення. У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку лікування антиретровірусними препаратами може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію та призвести до тяжкого клінічного стану або загострення симптомів. Зазвичай такі реакції виникають протягом перших тижнів або місяців лікування антиретровірусними препаратами. Відповідними прикладами цього є ретиніт, спричинений цитомегаловірусом, генералізовані або фокальні інфекції, спричинені мікобактеріями або Pneumocystis jiroveci (P. Carinii) pneumonia. Будь-які запальні явища потрібно без затримки дослідити та за необхідності розпочати їх лікування.

Остеонекроз. Пацієнти, особливо з розгорнутою картиною ВІЛ-захворювання, та/або ті, що проходять довготривале лікування антиретровірусними препаратами, можуть скаржитися на біль, погіршення рухомості суглобів. У цих випадках треба дослідити стан суглобів та розпочати лікування (за необхідності).

Опортуністичні інфекції. У пацієнтів, незважаючи на застосування антиретровірусних препаратів, можуть розвинутись опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому такі пацієнти повинні постійно перебувати під наглядом лікаря.

Захворювання печінки. Абамат протипоказаний пацієнтам із тяжким ураженням печінки. Пацієнти із хронічним гепетитом В або С, які отримують КАРТ, знаходяться під загрозою сильних та потенційно фатальних побічних ефектів з боку печінки. У випадку необхідності отримання КАРТ при захворюванні гепатитом В або С рекомендовано звернути увагу на інформацію щодо застосування супутніх з абакавіром лікарських засобів.

Хворі на існуючий хронічний гепатит схильні до збільшення проявів побічних реакцій з боку печінки протягом тривалої комбінованої терапії і повинні весь час перебувати під контролем. Якщо мають місце реакції з потенційним ризиком проявів токсичності печінки, необхідно перервати або призупинити лікування.

Захворювання нирок: препарат не можна призначати пацієнтам із кінцевою стадією захворювання нирок.

Передача інфекції. Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що прийом препарату не запобігає зараженню ВІЛ через статевий контакт або через заражену кров і не виліковує від ВІЛ-інфекції, тому в пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби з пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекцій. Необхідно дотримуватись відповідних методів безпеки.

Інфаркт міокарда. Відзначено асоціацію між інфарктом міокарда та застосуванням абакавіру. Існує підвищений ризик виникнення інфаркту міокарда. При застосуванні Абамату необхідно мінімізувати або виключити всі чинники ризику, що піддаються зміні (наприклад, куріння, підвищений артеріальний тиск та гіперліпідемія).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

За наявними дотепер даними, немає підстав припускати вплив Абамату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Ймовірність Р₄₅₀-опосередкованої взаємодії абакавіру з іншими медичними засобами низька. Препарат не пригнічує ферменти CYP3A4, CYP2С9 та CYP2D6 при клінічно відповідних концентраціях. Абакавір не активує печінковий метаболізм. Тому взаємодія інгібіторів протеаз та інших лікарських засобів, що метаболізуються основними Р₄₅₀-ферментами, малоймовірна.

Взаємодія між абакавіром, зидовудином та ламівудином відсутня.

Прийом препарату з етанолом призводить до збільшення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація/час» (AUC) абакавіру майже на 41 %. Абакавір не впливає на метаболізм етанолу.

Одночасне застосування 600 мг абакавіру двічі на день та метадону сприяє зменшенню максимальної концентрації (C_max) абакавіру на 35% та на одну годину затримує час досягнення максимальної концентрації (t_max), проте AUC залишається незміненою. Абакавір збільшує середній системний кліренс метадону на 22 %. Дорослих пацієнтів, які застосовують метадон та абакавір, потрібно перевіряти на ознаки синдрому абстиненції, що вказує на низьке дозування, оскільки може знадобитися коригування дози метадону.

Компоненти ретиноїду елімінуються за допомогою алкогольдегідрогенази. Взаємодія з абакавіром можлива, але вона не вивчалась.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Абакавір належить до групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази та є потужним інгібітором ВІЛ-1 і ВІЛ-2, включаючи ВІЛ-1 ізоляти зі зниженою чутливістю до зидовудину, ламівудину, зальцитабіну, диданозину або невірапіну. У клітині абакавір перетворюється на активний метаболіт карбовір трифосфат, головним механізмом дії якого є гальмування зворотної транскриптази ВІЛ, у результаті чого порушується необхідний зв’язок у ланцюжку вірусної ДНК та зупиняється її реплікація.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Препарат швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, біодоступність у дорослих становить 83 %. Максимум концентрації в сироватці крові досягається через 1,5 години після прийому таблеток. При прийомі препарату в терапевтичних дозах (600 мг на добу) максимум концентрації становить приблизно 3 мкг/мл, а AUC з 12-годинним інтервалом прийому - 6 мкг/год/мл.

Застосування препарату під час вживання їжі сповільнює час появи піку його концентрації в сироватці, але не впливає на загальну концентрацію в плазмі крові. Тому Абамат можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Абакавір вільно проникає у різні тканини організму, в тому числі у цереброспінальну рідину. Середнє співвідношення рівнів абакавіру в цереброспінальній рідині та сироватці крові становить приблизно 30-44 %. При застосуванні в терапевтичних дозах рівень зв’язування з білками – приблизно 49%.

Метаболізм. Абакавір піддається первинній метаболізації в печінці, менш ніж 2 % від прийнятої дози виводиться у незміненому стані нирками. Головними метаболітами є 5'-карбонова кислота та 5'-глюкуронід, перетворення яких відбувається за допомогою алкогольдегідрогенази або шляхом глюкуронізації.

Виведення. Середній час напіввиведення абакавіру становить 1,5 години. Суттєвої акумуляції після багаторазового прийому препарату в дозі 300 мг два рази на добу не відбувається. Метаболіти та абакавір у незміненому стані у кількості приблизно 83 % від прийнятої дози виводяться нирками, решта – з фекаліями.

Карциногенез, мутагенез. Є дані щодо появи злоякісних та доброякісних пухлин.

У більшості випадків ці пухлини виникали при застосуванні найвищих доз абакавіру- 330 мг/кг/добу та 600 мг/кг/добу. Ці дози еквівалентні рівню, що у 24-32 рази перевищує рівень системного розподілу препарату у людей. Хоча карциногенний потенціал препарату у людини невідомий, ці дані дають можливість вважати, що потенціальна користь від застосування препарату переважає карциногенний ризик у людини.

Особливі групи.

Печінкове ураження. процес метаболізму абакавіру проходить, перш за все, в печінці. Фармакокінетику абакавіру вивчали у пацієнтів з помірними печінковими ураженнями (індекс за Чайлд-П’ю – 5-6), що приймали одноразово 600 мг на добу. Результат виявив середнє збільшення у 1,89 разу [1.32; 2.70] AUC абакавіру та 1,58 [1.22; 2.04] разу періоду напіввиведення. Через значну варіативність впливу абакавіру на пацієнтів з помірними печінковими ураженнями не вдається давати рекомендації щодо зниження дозування.

Ураження нирок. В основному, процес метаболізму абакавіру проходить в печінці, приблизно 2 % прийнятої дози виводиться нирками як незмінні з’єднання. Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів з кінцевими стадіями ниркових захворювань схожа з такою як у пацієнтів з нормальною роботою нирок. Тому коригування дози для пацієнтів з нирковими ураженнями непотрібно. Виходячи з інформації, отриманої з короткочасного досвіду, слід відміняти прийом таблеток Абамат пацієнтам з кінцевими стадіями захворювань нирок.

Фармакокінетика у дітей. У дітей абакавір швидко та легко поглинається з оральних розчинів. Загальні фармакокінетичні параметри дітей схожі з дорослими, з більшою варіативністю концентрацій у плазмі. Рекомендована доза для дітей віком від 3 місяців до 12 років становить 8 мг/кг двічі на день. Це призведе до дещо вищих концентрацій у плазмі дітей, гарантуючи, що більшість отримає лікувальні концентрації, еквівалентні 300 мг двічі на день у дорослих.

Дотепер недостатньо інформації з безпеки застосування таблеток Абамат малюками віком до 3 місяців. Деякі короткі дані показують, що доза 2 мг/кг для новонародженого до 30 днів дає схожі або подібні AUC порівняно з 8 мг/кг для більш дорослих дітей.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки, вкриті оболонкою, округлої двоопуклої форми, персикового кольору із написом «М20» з одного боку та рискою для розлому - з іншого (для дози 60 мг);

таблетки, вкриті оболонкою, двоопуклі у формі капсули, персикового кольору із написом «М110» з одного боку та гладенькі - з іншого (для дози 300 мг).

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С, в оригінальній упаковці.

Упаковка

60 таблеток, вкритих оболонкою, у пластиковому контейнері, закупорений герметичним вкладишем, загвинчений пластиковою кришкою. 1 пластиковий контейнер разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

«Матрікс Лабораторієс Лімітед».

Місцезнаходження

F - 4, F - 12, Малегаон, М.І.Д.К., Сіннар, Нашик - 422113, Махараштра, Індія.